Рішення № 30325083, 01.04.2013, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 2 2142 / 12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2013 року, Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Мокрецького В.І.,

з участю секретаря судового засідання Фурман О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Родос-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 4535,72 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в сумі 19384,80 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи в сумі 4144,70 грн., моральну шкоду в сумі 6675,08 грн., а також 200 грн. витрат на правову допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що з 08.07.2009 року по 01.02.2012 року працювала на посаді бухгалтера ПП «Родос-1», однак в день звільнення їй не було виплачену вищевказану заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, у звязку із чим вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку заробітної плати по день фактичного розрахунку. Крім того, внаслідок невиплати вказаних грошових сум позивачці були завдані душевні страждання, у звязку із чим заподіяно моральну шкоду на вищевказану суму.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з тих же підстав.

Представник відповідача позов не визнала, оскільки на момент звільнення позивачки, з боку відповідача останній були виплачені всі належні їй суми, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за березень 2011 рік, згідно з якими відповідач при нарахуванні вказаних сум допустив помилку, у звязку з чим, позивачці було донараховано суму заробітної плати, яка становить 75,58 грн. та яку адміністрація ПП «Родос-1» запропонувала позивачці добровільно отримати. В подальшому представник відповідача до суду не з'являвся, хоча щоразу був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомляв, тому суд розглянув справу без участі представника відповідача, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що з 08.07.2009 року по 01.02.2012 року позивачка працювала на посаді бухгалтера ПП «Родос-1». 01.02.2012 року позивачка за угодою сторін, тобто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України звільнилась з роботи.

Цей факт не оспорюється сторонами та підтверджується наказом про звільнення №7-к від 01.02.2012 року та трудовою книжкою позивачки (а.с. 10,11).

Також встановлено, що при звільненні 01.02.2012 року позивачці не було виплачено належної їй зарплати на суму 75,58 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період з 08.07.2009 року по 29.02.2012 року (а.с. 22), яка, в свою чергу, була складена на підставі розрахунково-платіжної відомості за березень 2011 р. та відомості на виплату грошей за березень 2011 р. (а.с. 36-37, 40), згідно до яких позивачці у березні 2011 року надавалась відпустка, а згідно до розрахунково-платіжної відомості за лютий 2012 р. та відомості на виплату грошей за лютий 2012 р., заборгованість ПП «Родос-1» перед позивачкою по заробітній платі становить лише 75,58 грн. (а.с. 38, 39, 41-42).

Встановленим фактам відповідають трудові правовідносини.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, наявність порушення прав позивачки на оплату праці з боку відповідача є підставою для часткового задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача по справі необхідно стягнути на користь позивачки належну їй заробітну плату в розмірі 75,58 грн. та згідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В решті позову суд вважає необхідно відмовити виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, письмових доказів, висновків експертів. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

В свою чергу, позивачка не довела в суді той факт, що при її звільненні відповідач не сплатив їй заробітну плату в розмірі 4535,72 грн.

Надані позивачкою оборотно-сальдові відомості за січень 2012 року, грудень 2011 року, а також за періоди з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. та з 01.01.2011 р. по 31.10.2011 р., за допомогою яких позивачка обґрунтує розрахунки заборгованості по зарплаті (а.с. 12-15), суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вказані відомості не підписані офіційної особою ПП «Родос-1», яка відповідала б за правдивість викладеної у цих відомостях інформації, тобто вказані бухгалтерські документи не мають відповідних реквізитів, а тому, на думку суду, не є належними доказами.

Окрім цього, суд звертає увагу, що у вказаних відомостях різниться сума заборгованості відповідача перед позивачкою на час її звільнення. Зокрема, згідно оборотно-сальдової відомості за січень 2012 року, сальдо на кінець періоду по кредиту, тобто заборгованість по зарплаті, становить 5685,72 грн., проте, позивачка просить стягнути з ПП «Родос-1» 4535,72 коп., мотивуючи це тим, що за час роботи відповідач частково погасив вказану заборгованість, а саме надав позивачці в рахунок заробітної плати хлібобулочних виробів на суму 1150 грн. Однак, будь-яких підтверджуючих цей факт документів з боку позивачки суду не надано.

Суд розяснив позивачці її право на призначення по справі відповідної судово-бухгалтерської експертизи, з метою визначення суми заборгованості відповідача перед позивачкою, але остання не скористалась своїм правом та не заявила відповідного клопотання.

У звязку з викладеним, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4460,14 грн. (4535,72 грн. 75,58 грн.) та компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 4144,70 грн.

Поряд з цим, за правилами ст. 117 КЗпП України, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то саме суд має визначити розмір відшкодування (середній заробіток) за час затримки.

В свою чергу, згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року вбачається, що при частковому задоволенні позову працівника про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Водночас, у відповідності до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, враховуючи той факт, що 01.02.2012 року при звільненні позивачки за угодою сторін з роботи, відповідач не сплатив їй лише 75,58 грн. заробітної плати, а також той факт, що позивачка з вимогою про виплату їй вказаної суми звернулась до суду 21.11.2012 року, тобто майже через 10 місяців після її звільнення, у звязку з чим пропустила строк звернення з даними позовними вимогами до суду, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 19384,80 грн. та моральної шкоди в сумі 6675,08 грн. задоволенню не підлягають.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивачки про стягнення на її користь з відповідача 200 грн. витрат на правову допомогу, оскільки враховуючи розмір задоволених позовних вимог 75,58 грн. та відсутність будь-яких доказів про понесення позивачкою вказаних витрат, ці вимоги є голослівними та безпідставними.

Керуючись ст. ст. 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Родос-1» (Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Леніна, 16-г, ідентифікаційний код 33320988) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 75 (сімдесят пять) грн. 58 коп. та на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні під час проголошення рішення з моменту отримання його копії, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд.

Суддя: