Ухвала суду № 30324787, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К/9991/6469/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011

у справі № 2а-4433/09/0870

за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Бердянський морський торгівельний порт»(надалі -позивач, ДП «Бердянський морський торгівельний порт») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Бердянська ОДПІ), у якому просило суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.12.2004 № 0000682330/0, від 28.02.2005 №0000682330/1, від 13.05.2005 №0000682330/2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011, у задоволенні адміністративного позову ДП «Бердянський морський торгівельний порт»до Бердянської ОДПІ відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем письмових заперечень на касаційну скаргу позивача надано не було.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову документальну перевірку ДП «Бердянський морський торговельний порт»з питань правильності декларування від'ємного значення сум податку на додану вартість за період з 01.07.2004 по 30.09.2004, за результатами якої 20.12.2004 складено акт № 295/23-321/01125761 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся підприємство, згідно укладених договорів надавало послуги з організації виконання операцій з перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування відвантаженої продукції фірмам - резидентам, які здійснювали експорт товарів, а саме: ЗАТ «Мінерал» обсяг наданих операцій з застосуванням нульової ставки склав 1 392 149,00 грн.; ТОВ Фірма «Донкерампромсировина» обсяг наданих операцій з застосуванням нульової ставки склав 229 751,00 грн.

Крім того, ДП «Бердянський морський торговельний порт»здійснював комплекс послуг з організації обслуговування вантажу, що експортується за межі митної території України (у тому числі послуги зберігання вантажу -596 795,00 грн.; зачищення вагонів після відвантаження вантажу -101 336,00 грн.; перевезення в склади автомобільним транспортом порту 28 949,00 грн.; послуги зважування автомобілів та причепів -29 407,00 грн.; тарування автомобілів та причепів - 26 790,00 грн.; послуги промивання насосу та трубопроводу -11 705,00 грн.; збір за подачу та користування вагонами -1 659,00 грн.; плата за користування причалом та територією порту, що виставлена ТОВ «Фласк»відповідно угоди б/н від 29.06.2004 -195 251,00 грн.), які були здійснені на митній території України та які не могли бути використані за межами митної території України.

Вартість кожної з послуг у рахунку, що виставлений до сплати замовнику, формувалась окремо. Дані вибрані згідно рахунків, виставлених до оплати за фактично здійснені послуги. Документи, що підтверджують факт використання та споживання даних послуг за межами митної території України до перевірки не надано. Всього перевіркою (згідно додатку №6 у розрізі кожної послуги та контрагента) встановлено, що таких послуг надано (без ЗАТ «Мінерал»та ТОВ фірми «Донкерампромсировина», які описані окремо) на суму у розмірі 1 104 145,00 грн. За виконані послуги ДП «Бердянський морський торговельний порт»виставляв рахунки експедиторським фірмам та підприємствам резидентам (нерезидентам) з отриманням оплати, нараховуючи при цьому податок на додану вартість за ставкою 0%, що суперечить підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2004 № 0000682330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 476 405,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000682330/0 від 23.12.2004 було оскаржено платником податку в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 25.02.2005 №1834/10/23-2 Бердянська МДПІ скасувала податкове повідомлення-рішення від 23.12.2004 №0000682330/0 у частині основного платежу на суму 14 253,00 грн. у зв'язку із допущенням методологічної помилки. На підставі вказаного рішення, Бердянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005 № 0000682330/1.

Не погоджуючись з рішенням Бердянської МДПІ про результати розгляду первинної скарги, ДП «Бердянський морський торговельний порт»направив до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області повторну скаргу від 10.03.2005 № 36/40-юр, яку за результатами розгляду залишено без задоволення. Бердянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2005 №0000682330/2.

Повторна скарга ДП «Бердянський морський торговельний порт»№80/40-юр від 21.05.2005 рішенням Державної податкової адміністрації України від 22.07.2005 №6928/6/25-1015 залишена без задоволення. Бердянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2005 №0000682330/3.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «Бердянський морський торговельний порт»звернулося до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, ДП «Бердянський морський торговельний порт»надавав комплекс послуг з перевалки вантажів у 2004 році, тобто тоді, коли діяла попередня редакція закону, що передбачала необхідність застосування 20% ставки податку на додану вартість до послуг, які надаються на території України.

Суд апеляційної інстанції погодився з вказаним висновком суду першої інстанції посилаючись на те, що під час вирішення справи судом не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, що перевірявся ДП «Бердянський морський торговельний порт»надавало послуги з організації виконання операцій з перевалки та транспортно-експедиторському обслуговуванню відвантаженої продукції фірмам-резидентам які здійснювали експорт товарів, та виставляло рахунки експедиторським фірмам та підприємствам резидентам (нерезидентам) з отриманням оплати, нараховуючи податок на додану вартість за ставкою 0%.

Під час вирішення даного спору з'ясуванню підлягає питання щодо того, за якою ставкою слід було оподатковувати надані позивачем послуги.

Оскільки предметом перевірки було питання правильності декларування позивачем від'ємного значення сум податку на додану вартість за надані та документально оформлені послуги за період з 01.07.2004 по 30.09.2004, то під час вирішення даного спору застосуванню підлягає Закон України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній до 31.03.2005.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п.3.1.1).

Пунктом 6.1 статті 6 цього ж Закону встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

У відповідності до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання саме за межами митної території України.

При цьому, судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що послуги позивача, надані ЗАТ «Мінерал», ТОВ Фірма «Донкерампромсировина»та експедиторам, які є резидентами України з перевалки вантажу та транспортно-експедиторському обслуговуванню включають у себе цілий ряд послуг, зокрема зі схову вантажу на території позивача, зачищення складських приміщень, розстановка вагонів власними силами порту, зачищення вагонів після відвантаження вантажу, перевезення на склади автомобільним транспортом порту, послуга зважування автомобілів та причепів, тарування автомобілів та причепів тощо, які за своєю природою не можуть бути надані та спожиті за межами митної території України.

Із наведеного вище колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що оскільки ДП «Бердянський морський торговельний порт» виконувало роботи з організації виконання операцій з перевалки та транспортно-експедиторському обслуговуванню відвантаженої продукції на митній території України, і ці послуги не призначені для використання за її межами, то такі операції відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 чинного до 31.03.2005 Закону України «Про податок на додану вартість», підлягали оподаткуванню за ставкою 20%.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказана редакція Закону України «Про податок на додану вартість»не містила такого поняття як «супутні експорту товарів послуги», а тому і їх оподаткування за нульовою ставкою передбачено не було. З цих же підстав судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги і посилання позивача на вантажні митні декларації на експорт вантажу, як на доказ надання портом та споживання комплексу цих послуг за межами митної території України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що Бердянська МДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 23.12.2004 № 0000682330/0 (з урахуванням рішення Бердянської МДПІ про розгляд первинних скарг), від 28.02.2005 № 0000682330/1, від 13.05.2005 № 0000682330/2, №0000682330/3 від 22.08.2005, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 462 152,00 грн.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 08.06.2010 у справі за позовом Херсонського морського торгівельного порту до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень рішень,

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт»залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 2а-4433/09/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.