Постанова № 30324738, 12.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 809/488/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Озара О.Я.,

представників позивача: Вінтоняк Н.Д., Бітнєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕГА" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0001472201, 0001482201 від 03.12.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тега» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0001472201, 0001482201 від 03.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо здійснення нікчемних угод, безтоварних операцій, обліку документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам занизив податок на прибуток в сумі 205 856 гривень та податок на додану вартість в розмірі 165 338 гривень, та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями протиправно визначив, із застосованими штрафними санкціями, зобов'язання з сплати податку на прибуток в розмірі 244 т048 гривень та зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 197 005 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві, суду пояснили, що господарські операції між позивачем та ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд» фактично мали місце, контрагентами поставлено товари та виконані підрядні роботи згідно господарських угод, які використані позивачем для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем здійснено розрахунок з контрагентами, всі первинні бухгалтерські документи складені на виконання фактичних господарських операцій та відображають їх сутність.

Відповідач правом подання письмових заперечень проти заявленого позову не скористався, своїх представників в судові засідання не направляв.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, затвердженого 12.02.2008 року та зареєстрованого 14.02.2008 року, взятий на податковий облік відповідачем 15.01.2004 року за №10485, зареєстрований платником податку на додану вартість з 22.01.2004 року, свідоцтво №12878233 (скасовано 05.03.2008р.) та згідно свідоцтва за №100102610 від 05.03.2008 року, є платником податку на прибуток приватних підприємств.

В період з 22.10.2012 року до 09.11.2012 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року до 30.06.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 16.11.2011 року складено акт за №10788/22-1/32606198 (т. 1 а.с. 28-118).

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, допущені за період з 01.07.2009 року до 31.03.2011 року в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 212 905 гривень, у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 7049 гривень, за 2009 рік в сумі 7049 гривень, за 3 квартал 2010 року в сумі 10098 гривень, за 2010 рік в сумі 152761 гривень, за 1 квартал 2011 року 43698 гривень, 2 квартал 2011 року в сумі 4275 гривень, 2-3 квартали 2011 року в сумі 8132 гривень, 2-4 квартали 2011 року в сумі 9398 гривень.

Також висновками вказаної перевірки відповідач встановив порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушення пунктів 198.3, 198.2, 1986.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою донараховано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 168215 гривень, відповідно по періодах серпень 2009 року - 2690 гривень, жовтень 2009 року - 187 гривень, липень 2010 року - 2895 гривень, серпень 2010 року - 5183 гривень, жовтень 2010 року - 38532 гривень, листопад 2010 року - 35584 гривень, грудень 2010 року - 40014 гривень, січень 2011 року - 7473 гривень, лютий 2011 року - 11758 гривень, березень 2011 року - 15727 гривень, квітень 2011 року - 561 гривня, травень 2011 року - 2932 гривень, червень 2011 року - 225 гривень, липень 2011 року - 3037 гривень, вересень 2011 року - 317 гривень, жовтень 2011 року - 593 гривень, грудень 2011 року - 507 гривень.

Висновки відповідача про допущення вказаних порушень позивачем ґрунтуються на висновку про те, що позивачем завищено розмір валових витрат за період з 01.07.2009 року до 31.03.2011 року в сумі 800221 гривень та з 01.04.2011 року до 30.06.2012 року в сумі 40860 гривень, внаслідок включення до складу валових витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств грошові кошти сплачені на придбання товарів (робіт, послуг) ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд», а також завищення податкового кредиту з сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року до 01.07.2012 року в розмірі 168215 гривень, внаслідок включення до складу від'ємного значення податку на додану вартість та податкового кредиту, податку сплаченого вказаним контрагентам при придбанні товарів (робіт, послуг), оскільки всі договори укладені між позивачем та вказаними особами свідчать про відсутність поставок товарів, робіт, послуг.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 03.12.2012 року оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням за №0001472201 визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 244048 гривень, в тому числі 205856 гривень за основним платежем та 38192 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями та податковим повідомленням-рішення за №0001482201 визначив грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 197005 гривень, в тому числі 165338 гривень за основним платежем та 31667 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.26, 27).

Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розміру податкових зобов'язань, суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин та зазначає їх зміст у відповідних редакціях, оскільки до правовідносин, пов'язаних з обчисленням та нарахуванням податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за звітні період з 01.07.2009 року до 31.12.2010 року підлягають застосування положення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», а в періоди з 01.01.2011 року застосовуються положення Податкового кодексу України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за 01.07.2009 року до 01.01.2011 року) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за 01.07.2009 року до 01.01.2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексу України, яким пунктом 198.3 статті 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Позивачем до показників податкової звітності включено господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг, проведені в період з 01.07.2009 року до 31.03.2011 року з ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», а також в період з 01.04.2011 року до 30.06.2012 року з ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ПП «Іскер Дніпро», ТОВ «ТД Труд». Витрати за господарськими операціями з вказаними контрагентами в розмірі 800221 гривня за період з 01.07.2009 року до 31.03.2011 року та в розмірі 40860 гривень за період з 01.04.2011 року до 30.06.2012 року позивачем включено до складу валових витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Також, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем віднесено 165338 гривень податку на додану вартість сплаченого зазначеним контрагентам за поставлені товари, роботи, послуги.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з приватним підприємством «А-Прайм» (ПП «А-Прайм»), судом встановлено, що даний контрагент позивача на момент виникнення правовідносин був зареєстрований, відомості про нього внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності якого було будівництво будівель (код 45.21.1), був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100301971 від 17.09.2010 року (т.2 а.с 46, 50).

Позивачем та приватним підприємством «А-Прайм» в період з 04.09.2010 року до 04.03.2011 року укладено ряд договорів на виконання підрядних робіт, а саме: договір від 04.09.2010 року на проведення підрядних робіт паливної 200кВт Яблунівської спеціальної школи-інтернату; договір від 09.09.2010 року на проведення капітального ремонту установок компенсації реактивної енергії ЗКТП «ГТК-10» цех КС Долинського ЛВУМГ; договір від 01.10.2010 року на реконструкцію будівлі за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 19; договір від 06.10.2010 року на облаштування антикригової системи водостоку на окремих об'єктах; договір від 08.10.2010 року на проведення комплексу робіт по реконструкції вуличного освітлення смт. Східниця; договір від 01.11.2010 року на проведення комплексу робіт по впровадженню автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі - АСКОЕ) на окремих об'єктах; додаток №1 до договору від 01.11.2010 року проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт по встановленню обладнання АСКОЕ на окремих підприємствах; договір від 01.12.2010 року на оформлення результатів метрологічної атестації точок обліку ТОВ «ВК «Станіслав» та «ІФ «Металопласт»; додаток №2 до договору від 06.12.2010 року на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт по встановленню обладнання АСКОЕ на окремих підприємствах, договір №101/2011 від 04.01.2011 року на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт АСКОЕ ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна»; договір №102/2011 від 04.01.2011 року на проведення комплексу робіт по промивці та прочистці каналізаційних труб та колодязів в технічних приміщеннях ТОВ «ВК Станіслав»; договір №103/2011 від 10.01.2011 року на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт АСКОЕ на окремих підприємствах; договір №201/2011 від 01.02.2011 року на проведення монтажу електрообладнання та автоматики електричної котельні супермаркету « 555»; договір №202/2011 від 01.02.2011 року на проведення будівельно-монтажних робіт по вул. Залізничній в м.Івано-Франківську; договір №203/2011 від 10.02.2011 року на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт по встановленню АСКОЕ на окремих підприємствах; договір №301/2011 від 01.03.2011 року на проведення робіт по виведенню інформації про електропостачання на сервер АСКОЕ на об'єкті ТОВ СП «РосанПак»; договір №302/2011 від 02.03.2011 року на проведення електромонтажних робіт на ВАТ «Подільський цемент»; договір №303/2011 від 04.03.2011 року на проведення поточного ремонту електроосвітлення і силової мережі в приміщенні економічного факультету Прикарпатського національного університету; договір №304/2011 від 04.03.2011 від 04.03.2011 року на здійснення документального супровід результатів метрологічної атестації на підприємствах. Також ПП «А-Прайм» здійснено поставку позивачу товарів (фільтри та газові крани, електроди) на суму 15 771 гривня, в тому числі податок на додану вартість - 2 628, 50 гривень (т.1 а.с.135-155, 157-158).

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача на підставі актів, надісланих Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська дійшов висновку, що усі договори, які укладені між ПП «А-Прайм» та позивачем за період з жовтня 2010 року до березня 2011 року свідчать про відсутність поставок товарів, робіт послуг.

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки перевірок взаємовідносин ПП «А-Прайм» з іншими юридичними особами, та щодо яких органи Державної податкової служби дійшли висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність угод.

При цьому, суд звертає увагу на те, що органами Державної податкової служби при перевірці ПП «А-Прайм» встановлено відображення господарських операцій з позивачем (т.1 а.с.44), а висновки про безтоварність господарських операцій та нікчемності угод ПП «А-Прайм» не стосуються господарських операцій, проведених з позивачем.

Актом перевірки не спростовується та не заперечується факт виконання підрядних робіт за договорами укладеними між позивачем та ПП «А-Прайм».

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних договорів підрядних робіт сторонами цих договорів, позивачем та ПП «А-Прайм» складено акти здачі-приймання виконаних робіт, ПП «А-Прайм» виписано податкові накладні на вартість проведених робіт. Всього позивачем отримано від ПП «А-Прайм» робіт та товарів на загальну суму 783 062 гривні, в тому числі податок на додану вартість 30 510, 30 гривень (т.2 а.с.157-208).

Позивачем здійснено розрахунок за виконані роботи та поставлений товар безготівковим шляхом, через поточний рахунок, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями через рахунки 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - дебет) та 311 (поточні рахунки в національній валюті - кредит).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» (ТОВ «МДП»), судом встановлено, що даний контрагент позивача на момент виникнення правовідносин був зареєстрований, відомості про нього внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності якого було дослідження і розробки в галузі технічних наук (код 73.10.2), був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100046189 від 13.06.2007 року, отримав ліцензію серії АВ №326553 на здійснення будівельної діяльності (вишукувальні роботи та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж (частково), т.2 а.с 38, 54-59).

Позивачем та ТОВ «МДП» 03.08.2009 року укладено договір за №01-08/09р, за умовами якого ТОВ «МДП» здійснює виконання проектних робіт по замовленню на окремих об'єктах. За умовами вказаного договору загальна вартість робіт визначається на основі домовленості сторін договору і вказується в актах виконаних робіт, підписаних сторонами (п.2.1), оплата проводиться позивачем по акту виконаних робіт (т.1 а.с. 156).

На виконання вказаного договору ТОВ «МДП» складено акти виконаних робіт по проведенню проектні роботи по встановленню АСКОЕ на підприємствах ТОВ «Мукачівський інститут меблів», ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад», ТОВ «Барва», ТОВ «Санаторій Шахтар», ЗАТ СГК «Дніпро Бескид», офісноторгового комплексу по вул. Фізкультури, 28 м.Київ, забійного цеху ТОВ «Русинія»; проектні роботи паливної Яблунівської спецшколи-інтернату, 2 поверху супермаркету « 555» в м.Калуші; проектні роботи дахової паливної торгівельного комплексу по вул. Хоткевича в м. Івано-Франківську, ремонт інженерних комунікацій ТК вул. Хоткевича в м.Івано-Франківську; ремонт системи опалення ЗОШ в с.Кричка Богородчанського району Івано-Франківської області (т.1 а.с.209-222).

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача на підставі актів, надісланих Ленінською МДПІ м. Луганська дійшов висновку, що усі договори, які укладені між ТОВ «МДП» та позивачем свідчать про відсутність поставок товарів, робіт послуг.

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки перевірок ТОВ «МДП», якими встановлено відсутність товариства за місцем знаходження, облік 10 працюючих на підприємстві, відсутність складських приміщень, виробничих потужностей.

Актом перевірки не спростовується та не заперечується факт виконання підрядних робіт за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «МДП».

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем під час проведеної перевірки не досліджувалися обставини фактичного виконання проектних робіт, не надавалася оцінка господарським відносинам позивача з ТОВ «МДП».

Судом встановлено, що на виконання вищевказаного договору на виконання проектних робіт сторонами цих договорів, позивачем та ТОВ «МДП» складено акти здачі-приймання виконаних робіт, ТОВ «МДП» виписано податкові накладні на вартість проведених робіт. Всього позивачем отримано від ТОВ «МДП» робіт на загальну суму 169 644 гривні, в тому числі податок на додану вартість 28 274 гривні (т.2 а.с.209-222).

Позивачем здійснено розрахунок за виконані роботи та поставлений товар безготівковим шляхом, через поточний рахунок, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями через рахунки 91 (загальновиробничі витрати - дебет) та 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - кредит), кредитове сальдо 12000 гривень.

Також, позивачем обліковано фінансово-господарські операції з придбання товару у приватного підприємства «Іскер Дніпро» (ПП «Іскер Дніпро»), який на момент виникнення правовідносин був зареєстрований, відомості про нього внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90), був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №04436285 від 24.11.2005 року (т.2 а.с 40-41, 60-62).

Судом встановлено, що за період з липня 2009 року до березня 2011 року позивачем у ПП «Іскер Дніпро» придбано товару на суму 7 558 гривень, в тому числі податок на додану вартість 1 259 гривень, за період з квітня 2011 року до грудня 2011 року придбано товару на суму 8 956 гривень, в тому числі 1492 гривні податку на додану вартість.

Придбання товару позивачем здійснено за усними угодами купівлі-продажу на підставі прихідних накладних та податкових накладних, виписаних позивачу ПП «Іскер Дніпро» (т.1 а.с. 223-242).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлений товар безготівковим шляхом, через поточний рахунок, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями через рахунки 28 (товари - дебет) та 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - кредит).

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача на підставі актів, надісланих ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська дійшов висновку, що усі договори, які укладені між ПП «Іскер Дніпро» та позивачем свідчать про відсутність поставок товарів, робіт послуг.

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки перевірок взаємовідносин ПП «Іскер Дніпро» з іншими юридичними особами, та щодо яких органи Державної податкової служби дійшли висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність угод.

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки про безтоварність господарських операцій та нікчемності угод ПП «Іскер Дніпро» не стосуються господарських операцій, проведених з позивачем та базуються на правовій оцінці контрагентів ПП «Іскер Дніпро».

Крім того, позивачем обліковано фінансово-господарські операції з придбання лічильника води та виконання налагоджувальних робіт та забезпечення повірки придбаного лічильника, проведених приватним підприємством «Симетрія» (ПП «Симетрія») на суму 7 286, 40 гривень в тому числі податок на додану вартість 1 214 гривень.

Придбання товару та робіт позивачем здійснено за усними угодами на підставі прихідної накладної, акту виконаних робіт та податкових накладних, виписаних позивачу ПП «Симетрія» (т.2 а.с. 1-5).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлений товар безготівковим шляхом, через поточний рахунок, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями через рахунки 28, 91 (товари, загальновиробничі витрати - дебет) та 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - кредит).

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача на підставі актів, надісланих ДПІ у Франківському районі м. Львова дійшов висновку, що усі договори, які укладені між ПП «Симетрія» та позивачем свідчать про відсутність поставок товарів, робіт, послуг.

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки перевірок взаємовідносин ПП «Симетрія» з іншими юридичними особами, та щодо яких органи Державної податкової служби дійшли висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність угод.

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки про безтоварність господарських операцій та нікчемності угод ПП «Симетрія» не стосуються господарських операцій, проведених з позивачем та базуються на правовій оцінці контрагентів ПП «Симетрія».

Також, позивачем обліковано фінансово-господарські операції з придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайнер» (ТОВ «ТД «Лайнер») на суму 31518 гривень в тому числі податок на додану вартість 5253 гривень.

Придбання товару та робіт позивачем здійснено за усними угодами на підставі прихідних накладних та податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «ТД «Лайнер» (т.1 а.с. 243-250).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлений товар безготівковим шляхом, через поточний рахунок, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями через рахунки 28 (товари - дебет) та 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - кредит).

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача на підставі актів, надісланих Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська дійшов висновку, що усі договори, які укладені між ТОВ «ТД «Лайнер» та позивачем свідчать про відсутність поставок товарів, робіт, послуг.

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки перевірок ТОВ «ТД «Лайнер», за якими встановлено відсутність на момент проведення перевірки майна та інших матеріальних ресурсів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем під час проведеної перевірки не досліджувалися обставини фактичного продажу товарів, не надавалася оцінка господарським відносинам позивача з ТОВ «ТД «Лайнер».

В період 2-3 кварталу 2011 року позивачем обліковано фінансово-господарські операції з придбання лічильників води у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» (ТОВ «ТД «Труд») на суму 1 272 гривень в тому числі податок на додану вартість 212 гривень.

Придбання товару та робіт позивачем здійснено за усними угодами на підставі прихідних накладних та податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «ТД «Труд» (т.2 а.с. 5-8).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлений товар безготівковим шляхом, через поточний рахунок, що відображено в бухгалтерському обліку проведеннями через рахунки 28 (товари - дебет) та 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - кредит).

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача на підставі актів, надісланих ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська дійшов висновку, що усі договори, які укладені між ТОВ «ТД «Труд» та позивачем свідчать про відсутність поставок товарів, робіт, послуг.

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки перевірок взаємовідносин ТОВ «ТД «Труд» з іншими юридичними особами, та щодо яких органи Державної податкової служби дійшли висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність угод.

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки про безтоварність господарських операцій та нікчемності угод ТОВ «ТД «Труд» не стосуються господарських операцій, проведених з позивачем та базуються на правовій оцінці контрагентів ТОВ «ТД «Труд».

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд», а також зв'язок між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача суд встановив наступне.

Контрагентами позивача на поставлену продукцію виписано видаткові накладні також на виконані роботи сторонами складено акти виконаних робіт із зазначенням постачальника та одержувача товарів, платника, найменування продукції, її кількість, ціна без податку на додану вартість, суму податку на додану вартість, загальну суму, дату складення, підписи та печатки сторін, виписано податкові накладні на вказані господарські операції.

Судом встановлено використання позивачем поставленої продукції та виконаних робіт в своїй господарській діяльності, а саме.

Підрядні роботи виконані ПП «А-Прайм» на замовлення позивача здійснювалися на виконання підрядних договорів укладених позивачем, як підрядником із замовниками: Яблунівською спеціальною школою-інтернатом (підрядні роботи паливної 200 кВТ Яблунівської спецшколи - інтернату), ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (капітальний ремонт установок компенсації реактивної енергії ЗКТП «ГТК-10» цех КС Долинського ЛВУМГ, АТЗТ «Опорядспецбуд» (реконструкція будівлі м.Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 19), ТОВ «Електросервіс-1» (облаштування антикригової системи водостоку), Сільським головою Східницької селищної ради Львівської області (комплекс робіт по реконструкції вуличного освітлення смт. Східниця), ДП «ЛК-УкрНафтогазбуд» ВАТ «Глобалстрой-Інжинерінг» (будівельно-монтажні роботи ПВХ-С корпусу 726 ТОВ «Карпатнафтохім»), ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод ІХП НАН України» (комплекс робіт по впровадженню АСКОЕ на окремих об'єктах, монтажні та пусконалагоджувальні роботи по встановленню обладнання АСКОЕ на окремих підприємствах, оформлення результатів метрологічної атестації ТОВ «ВК «Станіслав» та ІФ «Металопласт»), ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» (монтажні та пусконалагоджувальні роботи АСКОЕ, Документальний супровід результатів метрологічної атестації на підприємствах), ТОВ «ВК Станіслав» (комплекс робіт по промивці та прочистці каналізаційних труб та колодязів), ТОВ «Русинія» (монтажні та пусконалагоджувальні роботи АСКОЕ на окремих підприємствах), ТОВ « 555» (монтаж електрообладнання та автоматики електричної котельні супермаркету « 555»), ТОВ «Електросервіс-1» (будівельно-монтажні роботи по вул. Залізничній в м.Івано-Франківську, поточний ремонт електроосвітлення і силової мережі в приміщенні економічного факультету Прикарпатського національного університету), ТОВ «Агрокомпанія «Компанія», ТОВ «Універсал», ОСОБА_3 (монтажні та пусконалагоджувальні роботи по встановленню АСКОЕ на окремих підприємствах), ТОВ СП «РасанПак» (роботи по виведенню інформації про електропостачання на сервер АСКОЕ на об'єкті), ДП «Електромонтаж-429» (електромонтажні роботи на ВАТ «Подільський цемент»).

Проектні роботи ТОВ «МДП» здійснені на виконання договорів укладених позивачем, як виконавцем із замовниками: ТОВ «Мукачівський інститут меблі», ЗАТ СГК «Дніпро Бескид», ТОВ «Русинія», ТОВ « 555», ОСОБА_3, ТОВ «Риф».

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Іскер Дніпро», ТОВ «ТД «Лайнер», ТОВ «ТД «Труд» ним реалізовані у процесі здійснення своєї господарської діяльності.

Придбаний позивачем в ПП «Симетрія» лічильник та роботи по його встановленню використовуються позивачем в господарській діяльності.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні копіями договорів, договірних цін, кошторисів, актів приймання-передачі, розрахунками, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, видатковими накладними, актом списання та кошторисною довідкою про внутрішнє переміщення (т.2 а.с. 27-250, т.3 а.с.1-23).

Крім того, переміщення товарно-матеріальних цінностей, їх отримання та відвантаження підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні копіями довіреностей на отримання цінностей, звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, актів здачі-прийняття послуг перевезення, актів-реєстрів наданих послуг перевезення (т.2 а.с.238-249, т.3 а.с.3-22).

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд», а також їх фактичне виконання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд» мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність виконання робіт та поставок товару, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказані висновки мотивованим виключно висновками інших органів Державної податкової служби, одночасно відповідачем даним актом перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, однак встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій належної оцінки не було надано та їх до уваги не взято.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність поставок товарів, робіт та послуг є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд перевіряючи правосуб'єктність контрагентів позивача встановив, що вони включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платниками податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, робіт, послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість покупцем.

Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт в ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд» на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товарів та робіт в ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд», також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період виникнення спірних правовідносин з 01.07.2009 року до 01.01.2011 року визначав Закон України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування визначено операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до пункту 1.4 статті 1 вказаного закону поставка товарів, визначена як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічно правовідносини визначені з 01.01.2011 року Податковим кодексом України, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 якого визначений податковий кредит як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення правовідносин за період з 01.07.2009 року до 31.12.2010 року) встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється

Аналогічно положеннями Податкового кодексу України визначено підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду про фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств грошові кошти сплачені на придбання товарів (робіт, послуг) ПП «А-Прайм», ТОВ «МДП», ПП «Іскер Дніпро», ПП «Симетрія», ТОВ «ТД Лайнер», ТОВ «ТД Труд» за період з 01.07.2009 року до 31.03.2011 року в сумі 800221 гривень та з 01.04.2011 року до 30.06.2012 року - в сумі 40860 гривень. Також позивачем правомірно включено до складу від'ємного значення податку на додану вартість та податкового кредиту за період з 01.07.2009 року до 01.07.2012 року, кошти в розмірі 168215 гривень, сплаченого податку вказаним контрагентам при придбанні товарів (робіт, послуг).

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем валових витрат, то є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток підприємств в розмірі 205 856 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38192 гривень. Також враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 165338 гривень та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань в розмірі 31667 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0001472201 від 03.12.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток на суму 244048 гривень та податкове повідомлення-рішення за №0001482201 від 03.12.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на суму 197005 гривень, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001472201 від 03.12.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕГА" за платежем податок на прибуток на суму 244048 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0001482201 від 03.12.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕГА" за платежем податок на додану вартість на суму 197005 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2013 року.