Рішення № 30324407, 28.03.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/24173/12

Провадження №: 2/752/1219/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Пасинок В.С.,

при секретарі - Приходько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и в:

у грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, понесених в зв'язку зі сплатою страхового відшкодування, в сумі 16 976,60 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 22 жовтня 2009 року на перехресті вулиць Харківське шосе - Привокзальна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_5 та «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року винною у скоєнні вказаної ДТП визнана водій автомобіля «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_5 - відповідач ОСОБА_1, дії якої, що виразились у порушенні вимог п. 13.3 ПДР, призвели до пошкодження транспортних засобів.

Транспортний засіб одного з учасників ДТП, а саме: автомобіль «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, застрахований ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», яке відповідно до рішення чергових загальних зборів від 20 квітня 2011 року змінило найменування на ПАТ «УСК «Гарант-Авто», за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом № 19G-0167387 від 06 серпня 2009 року.

Згідно звіту № 4889 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного спеціалістом ТОВ «Естімейт» 11 листопада 2009 року, останній складає 17 060,51 грн.

17 грудня 2009 року, керуючись положеннями законодавства про страхування, умовами укладеного договору добровільного страхування автотранспорту, на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку, страхового акту № 93693 від 02 грудня 2009 року, складеного на підставі рахунку № ПА-16457 від 20 листопада 2009 року ТОВ «Паритет», страховиком було сплачено останньому грошові кошти у розмірі 16 696,60 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Паритет».

Також, страховою компанією було сплачено 280,00 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження на рахунок ТОВ «Естімейт».

З огляду на викладене, посилаючись на норми ст. 993 ЦК України, на підставі ст. 1191 ЦК України просив стягнути на користь ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з ОСОБА_1 в порядку регресу відшкодовані збитки на загальну суму 16 976,60 грн. та судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В останній також зазначив про те, що обґрунтування позову та позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення по справі заочного рішення (а.с. 93).

Відповідач, яка повідомлялась в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи шляхом направлення рекомендованого поштового повідомлення на адресу місця її реєстрації, повернутого на адресу суду за закінченням терміну зберігання, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила (а.с. 79-80, 89).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 06 серпня 2009 року між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», яке відповідно до рішення чергових загальних зборів від 20 квітня 2011 року змінило найменування на ПАТ «УСК «Гарант-Авто», та власником автомобіля «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 був укладений договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19G-016738 (а.с. 16-17).

22 жовтня 2009 року на перехресті вулиць Харківське шосе - Привокзальна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_5 та «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 13, 14).

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року винною у скоєнні вказаної ДТП визнана водій автомобіля «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_5 - відповідач ОСОБА_1, дії якої, що виразились у порушенні вимог п. 13.3 ПДР, призвели до пошкодження транспортних засобів (а.с. 15).

Даний випадок був визнаний страховим.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «Паритет» вартість запчастин, необхідних для ремонту пошкодженого автомобіля «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, склала 16 696,60 грн. (а.с. 10).

Відповідно до звіту № 4889 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, складеного спеціалістом ТОВ «Естімейт» 11 листопада 2009 року, останній склав 17 060,51 грн. (а.с. 21-40).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

На виконання зазначеного закону та умов договору добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом № 19G-0167387, згідно страхового акту № 93693 від 02 грудня 2009 року власнику застрахованого автомобіля «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 страховиком було прийнято рішення про здійснення виплати у зв'язку із настанням страхового випадку страхового відшкодування в розмірі 16 696,60 грн. (а.с. 9).

17 грудня 2009 року платіжним дорученням № 10722 вказана сума була перерахована на рахунок ТОВ «Паритет», так само як сума вартості проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 280,00 грн., перерахована платіжним дорученням № 10271 від 17 грудня 2009 року на рахунок ТОВ «Естімейт» (а.с. 11, 12).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 998 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків; інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Крім цього, ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник; непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналіз змісту даних норм та положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» дає підстави вважати, що до страхової компанії переходить право вимоги регресу в розмірі страхового відшкодування.

Крім цього, реальними збитками в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Розмір витрат, фактично понесених при проведенні відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, становить 16 696,60 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, сторони мають рівні права щодо надання доказів, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідачем не було заявлено клопотань про призначення експертизи з приводу визначення розміру матеріального збитку, завданого автомобілю «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розміру сплаченого ним страхового відшкодування.

До того ж, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. ст. 257, 261 ЦК України).

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивачем були виконані умови договору добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом № 19G-0167387 від 06 серпня 2009 року, та здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 16 696,60 грн. страхувальнику за третю особу, в даному випадку, за відповідача ОСОБА_1 Отже, у страхової компанії з моменту сплати вказаної суми, а саме: 17 грудня 2009 року згідно платіжного доручення № 10722, виникло право зворотної вимоги, тобто, право регресу до ОСОБА_1

За регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається з моменту виконання основного зобов'язання, а переміна осіб в зобов'язанні не спричинює зміну термі - ну позовної давності (ч. 6 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була направлена ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на адресу суду 14 грудня 2012 року й отримана останнім 17 грудня 2012 року, що дає підстави суду вважати про те, що позивачем була пред'явлена вимога в межах строку позовної давності (а.с. 1, 72-73).

Тому, суд приходить до висновку про те, що обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, вимоги позивача, пред'явлені до ОСОБА_1, є обґрунтованими, оскільки останнім доведено необхідність та обов'язковість стягнення вказаних коштів для відновлення його (страхової компанії) прав.

Розглядаючи позовні вимоги ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про стягнення з ОСОБА_1 вартості проведеної автотоварознавчої експертизи у розмірі 280,00 грн., суд приходить до висновку про необхідність стягнення вказаної суми з останньої, виходячи з наступного.

Стаття 57 ЦПК України зазначає про те, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому в розумінні ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Отже, у суду відсутні будь-які підстави щодо неприйняття до уваги звіту спеціаліста № 4889 від 11 листопада 2009 року з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, складеного спеціалістом ТОВ «Естімейт», як належного письмового доказу, що обґрунтовує розмір заподіяних збитків, тим паче, що згідно зі ст. 143 ЦПК України суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, а такої в ході розгляду справи не надходило. В ході розгляду справи було встановлено, що за проведення вказаного дослідження позивачем було сплачено 280,00 грн. Тому, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1

Питання судових витрат по оплаті судового збору слід вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 262, 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 8, 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042 м. Київ, пров. Ново-Печерський, буд. 19/3, п/р 26508532 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 25965081) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 696 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 60 коп., витрати на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042 м. Київ, пров. Ново-Печерський, буд. 19/3, п/р 26508532 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 25965081) судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пасинок В.С.