Ухвала суду № 30323172, 21.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3085/11/0170/19

21.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного підприємства "Салгир 07" та Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 06.11.12 у справі № 2а-3085/11/0170/19

за позовом Приватного підприємства "Салгир 07" (вул. Вокзальне шосе, 131 Б, Керч, Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, 7, с.Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

про скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішення, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Салгир 07" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим, остаточно уточнивши вимоги, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. про застосування до ПП "Салгир 07" суми штрафу за затримку сплати нарахованих податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю у повному обсязі; скасувати податкову вимогу № 1/167 від 28.07.2009р.; скасувати податкову вимогу № 2/226 від 26.10.2009р.; скасувати рішення ДПІ № 1470/6136/10/24-0 від 19.08.2010р. "Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу"; зобов'язати ДПІ у Ленінському районі АР Крим зареєструвати відомості про припинення публічного обтяження на майно у ПП "Салгир 07" у 5-денний термін та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2012 року позов задовольнити частково. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. про застосування до Приватного підприємства "Салгир 07" суми штрафу за затримку сплати нарахованих податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, сторони звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Згідно з п.2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.11.2010р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка ПП "Салгир 07" з питання дотримання граничних строків сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої було складено акт перевірки № 1933/1503/34781834 від 03.11.2010 року.

Перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами " № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, узгоджене податкове зобов'язання у сумі 71087,41грн., визначене у податковому повідомленні-рішенні №0001981503 від 30.06.2009р. та граничний строк сплати якого був 24.07.2009р., погашалось пізніше встановлених законодавством термінів, а саме: 31.12.2009р. у сумі 9494,72грн. (прострочення 160 днів), 15.06.2010р. у сумі 2715,61грн. (прострочення 326 днів), 15.06.2010р. у сумі 3319,70грн. (прострочення 326 днів), 17.06.2010р. у сумі 6892,99грн. (прострочення 328 днів) та 16.09.2010р. у сумі 17827,08грн. (прострочення 419 днів), за що п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.

Всього даною перевіркою встановлена несвоєчасність сплати визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0001981503 від 30.06.2009р. податкового зобов'язання в частині суми 40250,10грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004041503/0 від 18.11.2010р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 50% від суми погашеного боргу в розмірі 20125,06грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано зараховано суми сплати поточних платежів у рахунок податкового боргу при відсутності узгодженого грошового зобов'язання.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів та зазначає таке.

Предметом проведеної 03.11.2010р. перевірки була виключно своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 71087,41грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0001981503 від 30.06.2009р.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0001981503/0 від 30.06.2009р. ПП "Салгир 07" було визначено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 53154,60грн. за період з травня 2008р. по квітень 2009р., а також застосовані штрафні санкції в розмірі 17932,81грн., у т.ч. по п.п. 17.1.1 Закону України № 2181- 340,00грн., по п.п. 17.1.2 Закону України № 2181 - 17592,81грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

П.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону визначає, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. було надіслане рекомендованим листом на адресу позивача та отримане ним 14.07.2009р., однак протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення процедуру апеляційного узгодження позивачем розпочато не було, отже, визначене в ньому податкове зобов'язання стало узгодженим у день його отримання платником податків - 14.07.2009р., а відповідачем правильно визначено граничний термін сплати даного податкового зобов'язання у сумі 71087,41грн. - 24.07.2009р.

Відповідно до п. 1.20 Закону України № 2181 апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

В силу п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 даного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

При цьому, згідно з п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

18.09.2009р. до відповідача за вх. № 879 надійшла ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.2009р. у справі № 2а-8622/09/5/0170 за позовом ПП "Салгир 07" про скасування податкового повідомлення-рішення №0001981503/0 від 30.06.2009р. разом із копією позовної заяви від 31.07.2009р.

Таким чином, відповідно до вимог Закону з цього часу визначене у податковому повідомленні-рішенні №0001981503/0 від 30.06.2009р. податкове зобов'язання стало неузгодженим.

Як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.10.2011р. по справі №2а-8622/09/5/0170, у задоволенні позову ПП "Салгир 07" до ДПІ в Ленінському районі АР Крим, за участю третьої особи - Бєлінської сільської ради, про скасування податкового повідомлення-рішення №0001981503/0 від 30.06.2009р., відмовлено. Постанова набрала законної сили 31.10.2011р.

Отже, процедура апеляційного узгодження була завершена 31.10.2011р.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту перевірки від 03.11.2010р., погашення зобов'язань відбувалось 31.12.2009р, 15.06.2010р., 17.06.2010р. та 16.09.2010р., тобто під час процедури апеляційного узгодження.

Згідно з п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Так, підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Разом з тим, позивач відображені в акті перевірки від 03.11.2010р. кошти в оплату зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0001981503/0 від 30.06.2009р. не направляв, а відповідач під час процедури апеляційного узгодження зобов'язань не мав права спрямовувати кошти платника податків в рахунок їх погашення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу. Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, на час дії Закону №2181, є недопустимим.

Також, до набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011 р.), податковий орган не мав права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до позивача про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю на суму 40250,10грн. відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2009-2010р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати визначених податковим повідомленням-рішенням №0001981503 від 30.06.2009р. податкових зобов'язань.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача про неврахування відповідачем платежів за меморіальними ордерами №528600062 від 15.10.2008р. та № 328800203 від 17.10.2008р., оскільки, як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неправильним указанням у меморіальних ордерах коду бюджетної класифікації, 17.06.2009р. ПП "Салгир 07" до ДПІ була надана заява про перерахування помилково сплаченої суми з коду доходу 13050200 на код доходу 13050500 в сумі 9404,72грн. за жовтень 2008р. із додаванням даних меморіальних ордерів, на підставі чого ДПІ до УДК у Ленінському районі було надано висновок № 352 від 18.06.2009р. про перерахування коштів у розмірі 9404,72грн. та згідно виписки УДК у Ленінському районі та копії картки особового рахунку позивача за 2009р. кошти у розмірі 9404,72грн. були зараховані 19.06.2009р. двома сумами, а саме 7324,95грн. та 2079,77грн.

До того ж, зарахування 19.06.2009р. вказаних платежів за меморіальними ордерами не досліджувалось під час проведення перевірки 03.11.2010р., з акту якої вбачається перша досліджена дата погашення - 31.12.2009р.

Оцінивши висновок судово-економічної експертизи № 107 від 17.07.2012р. в порядку ст. 86 КАС України, суд першої інстанції не прийняв його до уваги , оскільки він, як доказ, не узгоджується з іншими письмовими доказами у справі та суперечить ним. Апеляційна скарга позивача не містить обгрунтованих посилань на прийняття висновку експертизи як доказу.

Як свідчать матеріали справи, 28.07.2009р. ДПІ в Ленінському районі АР Крим була виставлена перша податкова вимога № 1/167 на суму податкового боргу в розмірі 70797,62грн., а 26.10.2009р. була виставлена друга податкова вимога № 2/226 на суму податкового боргу в розмірі 98142,41грн. Обидві вимоги були отримані уповноваженим представником позивача Котляровою 26.09.2009р.

Оцінюючи правомірність винесення даних вимог, суд не вбачає підстав для їх скасування, з наступних підстав.

Як було встановлено вище, податкове повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по оплаті орендної плати за землю в загальному розмірі 71087,41грн., було узгоджене у день його отримання - 14.07.2009р., граничний термін сплати даного податкового зобов'язання у сумі 71087,41грн. становив 24.07.2009р., однак оскільки воно не було повністю сплачено станом на 28.07.2009р. (перший після закінчення граничного строку сплати день), відповідачем правомірно на підставі ст. 6 Закону № 2181 були надіслані податкові вимоги.

Так, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

П.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181 визначені строки надсилання першої та другої податкових вимог.

Згідно з п. 6.3.2 даного Закону у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Суд зауважує, що хоча станом на дату виставлення другої податкової вимоги - 26.10.2009р., в силу оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. в суді, визначене ним податкове зобов'язання і стало неузгодженим, однак п.п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 даного Закону визначає єдину підставу, коли податкові вимоги не надсилаються, а саме - коли заява подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (тобто, протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення), тоді це зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а також протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В даному ж випадку позов про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. було подано позивачем 31.07.2009р., тобто поза межами встановлених підпунктом 5.2.2 Закону строків.

Оцінюючи правомірність рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим №1470/6136/10/24-0 від 19.08.2010р. "Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу", судом враховано, що підставою його скасування позивачем зазначено виключно те, що воно винесено на підставі помилкових даних у ДПІ про податковий борг ПП "Салгир 07" та помилково надісланих не на його фактичну адресу двох податкових вимог, доводи про що було визнано судом необґрунтованими.

Апеляційним розглядом встановлено, що вказане рішення винесено з дотриманням вимог ст. 7 Закону України № 2181.

Суд також зауважує, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України № 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, в силу п.п. 8.2.1 право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (п. 8.2.2).

Згідно з п. 8.3 ст. 8 Закону податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Вичерпний перелік підстав та моменту, коли активи платника податків звільняються з податкової застави, наведено у п. 8.7.1 Закону.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Однак, жодного з таких документів позивачем суду не надано, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для зобов'язання ДПІ у Ленінському районі АР Крим зареєструвати відомості про припинення публічного обтяження на майно у ПП "Салгир 07" у 5-денний термін.

Судом також встановлено, що 17.08.2011р. відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності - розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (вх. ДПС № 10968 від 08.07.2009р.) за 2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 715/1503/34781834 від 17.08.2011р.

Перевіркою встановлено порушення ст. 57 Податкового кодексу України та ст. 17 Закону України "Про плату за землю", яке виразилося у порушенні граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, а саме: по граничному строку сплати 24.07.2009р. фактично сплачено 03.02.2009р. у сумі 11700,00грн. (прострочення 559 днів), по граничному строку сплати 24.07.2009р. фактично сплачено 23.02.2011р. у сумі 914,71грн. (прострочення 579 днів), по граничному строку сплати 30.07.2009р. фактично сплачено 26.05.2011р. у сумі 8352,48грн. (прострочення 665 днів), по граничному строку сплати 31.08.2009р. фактично сплачено 27.05.2011р. у сумі 1237,55грн. (прострочення 634 дні), по граничному строку сплати 30.07.2009р. фактично сплачено 27.05.2011р. у сумі 762,45грн. (прострочення 666 днів), по граничному строку сплати 31.08.2009р. фактично сплачено 06.07.2011р. у сумі 7000,00грн. (прострочення 674 дні), по граничному строку сплати 31.08.2009р. фактично сплачено 26.07.2011р. у сумі 877,38грн. (прострочення 694 дні), по граничному строку сплати 30.09.2009р. фактично сплачено 26.07.2011р. у сумі 5122,62грн. (прострочення 664 дні), за що ст. 126 Податкового кодексу України передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р. про накладення штрафних санкцій в розмірі 7193,44грн. за прострочення сплати в 694 календарних дні узгодженого податкового зобов'язання в сумі 35967,19грн. (а.с. 58).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач зазначив, що на момент проведення камеральної перевірки заборгованість підприємства по сплаті орендної плати за землю за 2009р. була повністю ліквідована.

Суд першої інстанції, перевіряючи такі аргументи позивача дійшов висновку про їх недоведеність, в зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин та не спростування викладених в акті перевірки висновків відповідача про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначена відповідальність платника податків за несплату, зокрема, узгодженої суми грошового зобов'язання.

Колегією судів безперечно встановлено, що допущена позивачем затримка сплати узгодженого зобов'язання, відповідно до акту перевірки, складала понад 30 календарних днів, докази сплати відсутні, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р.

Що стосується заяв позивача про включення до складу судових витрат ПП "Салгир 07" оплати за проведення економічної експертизи в сумі 4904грн., а також проїздних витрат на суму 719,00грн. та 7500,00грн. на правову допомогу, то у суду відсутні підстави розцінювати вказані заяви як позовні вимоги, які підлягають вирішенню при прийнятті судового рішення.

Суд першої інстанції дав правову оцінку цим доводам позивача, з якою погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.11.2012 року ухвалена при повно з'ясованих обставинах справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Салгир 07" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.12 у справі № 2а-3085/11/0170/19 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна