Постанова № 30323088, 11.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-3760/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2012 р. №0000372310, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2012 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 23.07.2012 року №0000372310, №0000382310, №0000412310 та від 02.10.2012 року №0000602310, №0000622310, №0002661710.

05.11.2012 р. ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовні вимоги було роз'єднано у самостійні провадження. Матеріали позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2012 р. №0000372310 (далі: оскаржуване податкове повідомлення - рішення) було передано до канцелярії Кіровоградського окружного адміністративного суду.

06.11.2012 р. по справі №1170/2а-3350/12 було проведено повторний автоматичний розподіл. Новій справі присвоєно №1170/2а-3760/12 та призначено головуючим суддю Флоренка О.Ю.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки СТОВ «Росія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року відповідачем складено акт перевірки від 09.07.2012 р. № 20/23-10/30945026 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000372310, №0000382310, №0000402310, №0002321710, №0000392310, №0000422310, №0000412310 від 23.07.2012 року.

У своїх додаткових поясненнях (т. 14 а.с. 165 - 170) позивач зазначає, що йому податковим повідомленням - рішенням від 23.07.2012 р. №0000372310 донараховано грошове зобов'язане з ПДВ, у зв'язку із позбавленням спеціального режиму оподаткування сільськогосподарського виробника.

А тому позивач вважає, що винесене відповідачем оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача Драган О.Г. просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (т. 14 а.с. 1 - 9).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що у період з 18.05.2012 року по 03.07.2012 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., про що складено акт перевірки від 09.07.2012 р. №20/23-10/30945026.

В ході проведеної перевірки виявлено ряд порушень позивачем податкового та іншого законодавства та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача.

Відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що наказом від 10.10.2003 року №236 - 2П директором СТОВ «Росія» призначено Галенка Олега Анатолійовича (т. 1 а.с. 10).

23.04.2012 р. Начальником управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області надано відповідь за вих. №837/01-13 (т. 14 а.с. 125 -126) на запит відповідача від 04.04.2012 року №1662/10/26-9015 про надання інформації щодо кількості зареєстрованих договорів оренди на земельні частки (паї).

14.06.2012 року відповідачем подано запит вих. №1231/1 до Начальника управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про надання інформації по СТОВ «Росія» щодо договорів оренди на земельні частки (паї) по яких не проведено державну реєстрацію, місце розташування земельної ділянки (паю), аналітичну інформацію щодо культур, що були засіяні та вирощені на зазначених земельних ділянках, станом на 01.04.2009 року, 01.01.2010 р., 01.01.2011 р., 01.01.2012 р. (т. 14 а.с. 119).

Також 14.06.2012 року було подано запит за вих. 1231 до Начальника управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про надання інформації по СТОВ «Росія» щодо наявності земельних ділянок, по яких не проведено державну реєстрацію, а саме: номер земельної ділянки, прізвище власника та місцезнаходження ділянки станом на 01.04.2009 року, 01.01.2010 р., 01.01.2011 р., 01.01.2012 р. та надати інформацію щодо фактичних посівів на кожній земельній частці (паю) (т. 14 а.с. 121).

14.06.2012 року відповідачем направлено запит директору СТОВ «Росія» про надання письмових пояснень та їх документальні підтвердження (т. 14 а.с. 122). 18.06.2012 року надано відповідь директора СТОВ «Росія» (т. 14 а.с. 123).

21.06.2012 року Начальником управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області була надана відповідь вих. №1093/01-13, з якої вбачається, що договори оренди земельних ділянок СТОВ «Росія», по яких не проведено державну реєстрацію, станом на 21.06.2012 року відсутні (т. 14 а.с. 120).

25.06.2012 року Начальником управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області надана відповідь вих. №1098/01-13 щодо зареєстрованих договорів оренди СОВ «Росія» (т. 14 а.с. 124 - 124а).

З 18.05.2012 р. по 03.07.2012 р. посадовими особами відповідача, на підставі наказу відповідача від 07.05.2012 р. №63 (т. 14 а.с. 46) та направлень на перевірку від 18.05.2012 р. №287, №288, №289, №290 (т. 14 а.с. 42 - 45), було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. В результаті чого було складено відповідний акт перевірки від 09.07.2012 р. №20/23-10/30945026 (т. 14 а.с. 11 - 40) (далі - акт перевірки).

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем, зокрема, порушено вимоги: п.81.2, п.81..6, п.81.11 ст. 81, п.4.1 ст.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 7781859 грн., в тому числі; за липень 2009 року в сумі 81769 грн., за серпень 2009 року в сумі 102191 грн., за вересень 2009 року в сумі 579140 грн., за жовтень 2009 року в сумі 298609 грн., за листопад 2009 року в сумі 336034 грн., за грудень 2009 року в сумі 317421 грн., за березень 2010 року в сумі 176136 грн., за квітень 2010 року в сумі 34083 грн., за травень 2010 року в сумі 45122 грн., за червень 2010 року в сумі 65841 грн., за липень 2010 року в сумі 768746 грн., за вересень 2010 року в сумі 525325 грн., за жовтень 2010 року в сумі 767883 грн., за листопад 2010 року в сумі 191469 грн., за грудень 2010 року в сумі 6611 грн., за січень 2011 року в сумі 62534 грн., за лютий 2011 року в сумі 397336 грн., за березень 2011 року в сумі 363530 грн., за червень 2011 року в сумі 28523 грн., за липень 2011 року в сумі 289019 грн., за серпень 2011 року в сумі 220164 грн., за вересень 2011 року в сумі 130090 грн., за жовтень 2011 року в сумі 582034 грн., за листопад 2011 року в сумі 646146 грн., за грудень 2011 року в сумі 173704 грн., за січень 2012 року в сумі 139268 грн. за лютий 2012 року в сумі 200864 грн., за березень 2012 року в сумі 252267 грн.;

- п.81.2, п.81..6, п.81.11 ст. 81, п.4.1 ст.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24698 грн., в тому числі; за січень 2010 року в сумі 566 грн., за лютий 2010 року в сумі 604 грн., за квітень 2011 року в сумі 13191 грн., за травень 2011 року в сумі 10337 грн.;

- ст.81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ст. 209 ПК України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено суму ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на загальну суму - 7 833 471 грн., в тому числі; за липень 2009 року в сумі 81769 грн., за вересень 2009 року в сумі 568357 грн., за жовтень 2009 року в сумі 298609 грн., за листопад 2009 року в сумі 336034 грн., за грудень 2009 року в сумі 317421 грн., за лютий 2010 року в сумі 27912 грн., за березень 2010 року в сумі 230632 грн., за квітень 2010 року в сумі 34083 грн., за травень 2010 року в сумі 45122 грн., за червень 2010 року в сумі 54604 грн., за липень 2010 року в сумі 768746 грн., за вересень 2010 року в сумі 622206 грн., за жовтень 2010 року в сумі 767883 грн., зі листопад 2010 року в сумі 191469 грн., за грудень 2010 року в сумі 6611 грн., за січень 2011 року в сумі 62533 грн., за лютий 2011 року в сумі 397336 грн., за березень 2011 року в сумі 356048 грн., за травень 2011 року в сумі 16618 грн., за червень 2011 року в сум: 34001 грн., за липень 2011 року в сумі 289019 грн., за серпень 2011 року в сумі 17669-грн., за вересень 2011 року в сумі 130090 грн., за жовтень 2011 року в сумі 608836 грн. за листопад 2011 року в сумі 644735 грн., за грудень 2011 року в сумі 173704 грн., за січень 2012 року в сумі 139268 грн., за лютий 2012 року в сумі 200864 грн., за березень 2012 року в сумі 252267 грн.;

- ст.81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ст.209 ПК України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) Декларація з ПДВ), на загальну суму - 210869 грн., в тому числі: за січень 2010 року в сумі 83749 грн., за серпень 2010 року в сумі - 80710 грн., за квітень 2011 року в сумі 46410 грн.;

- ст.81 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ст.209 ПК України, від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ, на загальну суму 102191 грн., в тому числі: за серпень 2009 року в сумі 102191грн.;

- перевіркою дотримання вимог передбачених п.201.15 ст.201 розділу V ПК України та наказом ДПА України №1002 від 24.12.2010 року, щодо правильності ведення РПН, встановлено наступне; СТОВ "Росія" зазначено не вірну дату виписки податкових накладних;

- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 та п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, № 2755 - VI від 02.12.2010 року, відповідно до положень Кодексу, розрахована сума грошового зобов'язання несплачена податковим агентом до бюджету у встановлені строки складає: за період з за період з 08.11.2011 р. по 08.11.2011 р. - 2418,09 грн. (нарахований податок в періоді з 08.11.2011 р. по 08.11.2011 р.);

- ст.44, п. 85.2 ст.85 ПК України, № 2755 - VI від 02.12.2010 року - в ході перевірки зазначені у запитах (від 21.06.12р. № 2484, та від 14.06.12р. №23-10/1231) документи СТОВ "Росія" до перевірки не надано.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 23.07.2012 р. №0000372310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9489353,5 грн., із них: за основним платежем 7757161,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1732192,50 грн. (т. 1 а.с.9).

Суд зазначає, що податковим органом зроблений хибний висновок про те, що СТОВ «Росія» порушило вимоги пунктів п.81.2, п.81..6, п.81.11 ст. 81, Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідач вважає, що позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки з 01.09.2009 року є платником податку на додану вартість на загальних підставах, а суму реалізованої продукції, яка вирощена товариством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинні відносити до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальну декларацію. Такий висновок був зроблений перевіряючими лише на підставі листа Управління Держкомзему у Новоукраїнському районі від 25.06.2012 року №1098/0 13, відповідно до якого загальна площа сільськогосподарських угідь, що пройшли державну реєстрацію, складає лише 1715,49 га з фактично використовуваних 5515 га.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарські податок» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водойм (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно з п.81..6, п.81. Закону України «Про податок на додану вартість", сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У відповідності з п. 81. 12 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо: а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах; б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах; в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації; г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

Однак, питання про анулювання або скасування спеціального режиму підприємства з підстав недотримання умов виробництва сільськогосподарської; продукції не розглядалось. Єдиною підставою анулювання спеціального режиму оподаткування позивачем було використання земельних ділянок, щодо яких відсутній факт державної реєстрації договорів оренди.

На підставі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, як вбачається з податкового законодавства, під поняттям «оренди» розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Для цілей оподаткування не встановлено значення виду договору (його формалізована якість) - договір оренди, договір про надання землі для сільськогосподарського виробництва, договір про надання майна в користування, або взагалі без укладення договору. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Фактичне користування скаржником земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати є господарською операцією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Податкового кодексу України не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладання договорів оренди (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Для підтвердження статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та розрахунків податків по сплаті до бюджету, а саме фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати, СТОВ «Росія» діяла згідно відповідних довідок, виданих управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про склад та нормативну грошову оцінку земель (т. 4 а.с. 57 - 88), які були в користуванні позивача та не були взяті перевіряючими до уваги.

Суд звертає увагу на той факт, що позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди чи ні. При цьому, заборгованості по сплаті за землю за позивачем немає.

Недотримання вимог державної реєстрації договорів оренди стосовно окремих земельних ділянок, свідчить про можливе порушення позивачем вимог земельного та цивільного законодавства. Законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Крім того, перевіркою не встановлено факту придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб. Операції, про які йдеться в акті перевірки, є продукцією власного виробництва СТОВ «Росія».

Отже, сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування. Перевіряючими в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів протягом 2009-2012 років покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

Суд вважає, що висновки в акті перевірки не грунтується на підставі чинного законодавства, оскільки п.81.6 ст.81 ЗУ "Про податок на додану вартість" та ст. 209 ПК України, визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Використана відповідачем методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту не може бути застосована, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України. При цьому, податковим органом жодним чином не досліджено об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання. Також, податковим органом не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництв (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку.

Пунктом 1.6 Наказу Міністерства аграрної політики України від 22.09.2009 року №752 «Про затвердження розрахунку питомої ваги доходу від реалізацій сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік та Методичних рекомендацій щодо його складання» та пункту 1.7 Наказу Міністерства аграрної політики України від 17.12.2010року №837 «Про затвердження розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що розрахунок частки сільськогосподарського виробництва здійснюється на підставі даних бухгалтерсько обліку.

Таким чином, аналізуючи акт перевірки, можна зробити висновок, що податкові ревізори-інспектори фактично не могли правильно та однозначно здійснив підрахунок отриманої та реалізованої сільськогосподарської продукції.

Відповідачем не враховано, що сільгосппродукція вирощується, збирається, зберігається і продається (поставляється) позивачем, з використанням власних виробничих потужностей - власної сільськогосподарської техніки та усіх інших втратних матеріалів. Товариство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних виробничих потужностей» а і тому є сільськогосподарським товаровиробником. Будь-яких доказів того, що позивач виготовляє продукцію не свого виробництва податковим органом не доведено, як і не зазначено тих осіб хто може бути власником такої продукції.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п. 209.11 ст. 209 ПК України.

На підставі наведених норм суд дійшов висновку, що, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений ст. 209 ПК України. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому сільськогосподарськими товарами відповідно до пункту 209.7 ст. 209 ПК України, вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної п. 209.17 ст. 209 ПК України, (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним, видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних, ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, у відповідача відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Також суд зазначає, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами ПК України.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до п. 302.1 ст. 302 ПК України, є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.

Таким чинном, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно п.302.1 ст. 302 ПК України, не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

За таких обставин відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

З вищевикладеного вбачається, що посадовими особами відповідача необгрунтовано та безпідставно зроблено висновок, що позивач не є сільськогосподарським товариством, а отже, не може бути платником фіксованої сільськогосподарського податку та, як наслідок, відповідач протиправно визначив позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість в цій частині на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Як вбачається, із п. 3.1.1 акта перевірки, позивачем в жовтні 2011 року було відвантажено ТОВ "Жашківський кінний завод" овес в кількості 12,71 т., згідно видаткової накладної №122 від 11.10.2011 року на суму 24784,50 грн., в тому числі ПДВ 4130,75 грн. та виписано податкову накладну №6/2 від 06.10.11 року на суму 6528,59 грн., в тому числі ПДВ 1088,10 грн. (т. 7 а.с. 17), в результаті чого занижено податкові зобов'язання на суму 3042,65 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.08.2011 року між СТОВ «Росія» (Продавець) та ТОВ «Жашківський кінний завод» (Покупець) укладено договір №02/08-11 купівлі - продажу зерна ячменю та овсу (т. 3 а.с. 123 - 124). Відповідно до акта узгоджених цін, поставка ячменю в кількості 30 т., ціна за одиницю складає 1600,00 грн. (в тому числі ПДВ), загальна вартість складає 48000,00 грн. (в тому числі ПДВ). Поставка овсу в кількості 250 т., ціна за одиницю складає 1800,00 грн. (в тому числі ПДВ), загальна вартість складає 45000,00 грн. (в тому числі ПДВ) (т. 3 а.с. 125). Виконання договору підтверджується податковими накладними (т. 7 а.с. 17, 33).

Відповідно до накладної №122 від 11.10.2011 року, реалізується овес по накладній на суму 24784,50 грн., в тому числі ПДВ 4130,75 грн. (т. 6 а.с. 47). Реалізація відбулася в рахунок попередньої оплати, отриманої 01.09.2011 року в сумі 48295,50 грн. При отриманні якої було нараховано податкове зобов'язання та складено податкову накладну №1/2 від 01.09.2011 на суму 48295,50 грн., в т.ч. ПДВ 8049,25 грн. (т. 7 а.с. 33).

Таким чином, реалізація овсу по накладній №122 від 11.10.2011 року на суму 24784,50 грн., в тому числі ПДВ 4130.75 грн. є другою подією та не потребує складання податкової накладної та відображення податкового зобов'язання.

Податкова накладна №6/2 від 06.10.11 року на суму 6528,59 грн., в тому числі ПДВ 1088,10 грн. також складена на суму попередньої оплати, отриманої 06.10.11 року (т. 7 а.с. 17).

В п.п. 3.1.2 акта перевірки зазначено, що позивачем, в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, двічі включено до складу податкового кредиту:

- податкова накладна №320 від 13.07.09 року на суму 57000,00 грн., в тому числі ПДВ 9500,00 грн. - видана ТОВ "Агрокомплекс". ЇЇ включено до складу податкового кредиту в серпні 2009 року та до уточнюючого розрахунку в червні 2010 року.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту в серпні 2009 року дану податкову накладну позивачем включено не було.

- податкова накладна ПБ1-223764 від 27.07.09 року на суму 10423,79 грн. в тому числі ПДВ 1737,30 грн. - видана ПП "Альянс-маркет" включено до складу податкового кредиту в серпні 2009 року та до уточнюючих розрахунків в червні 2010 року.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту в серпні 2009 року дану податкову накладну позивачем включено не було.

- податкова накладна №62 від 19.02.10 року на суму 38491,20 грн., в тому числі ПДВ 6415,20 грн. - видана ПАТ "Компанія Райз" включено до складу податкового кредиту в червні 2010 року та до уточнюючого розрахунку в березні 2011 року.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту в червні 2010 року дану податкову накладну позивачем включено не було.

- податкова накладна №25295 від 17.03.10 року на суму 6400,00 грн., в тому числі ПДВ 1066,67 грн. - видана ТОВ "Техноторг - Дон" включено до складу податкового кредиту згідно уточнюючих розрахунків за червень 2010 року та до уточнюючих розрахунків в березні 2011 року.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту згідно уточнюючих розрахунків за червень 2010 року дану податкову накладну позивачем включено не було.

Тобто у позивача, на думку суду, відсутні випадки подвійного включення до складу податкового кредиту отриманих податкових накладних.

Також в п.п. 3.1.2 акта перевірки зазначено, що позивачем до додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та відповідно до декларації з ПДВ за серпень 2011 року включено податкові накладні за серпень 2001 року, отримані від ТОВ "Гривер" на загальну суму 260818.98 грн., в тому числі ПДВ 43469,83 грн., чим було порушено п. 198.6 ст. 198 ПКУ.

Суд зазначає, що до додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" включено податкові накладні за серпень 2011 року, отримані від ТОВ "Гривер", на загальну суму 2500,35 грн., в тому числі ПДВ 416,72 грн.

Тобто позивачем не проводилося включення до складу податкового кредиту за серпень 2011 року податкових накладних за серпень 2001 року та не порушено вимоги п. 198.6 ст. 198 ПКУ.

З приводу виявлених відповідачем порушень при заповненні податкових накладних та ведення податкового обліку з ПДВ, суд зазначає наступне.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На думку суду, спірні податкові накладні не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ. А тому податковий кредит покупця вважається підтвердженим цими податковими накладними, незважаючи на те, що вони мають незначні недоліки в їх заповненні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, представник відповідача не зміг довести правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 23.07.2012 р. №0000372310 було винесене відповідачем із з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 69 - 71, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 23.07.2012 р. №0000372310.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.02.2013 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко