Постанова № 30321591, 28.03.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/954/13-a

категорія 8.2

28 березня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г. ,

при секретарі - Дворнікової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень податкового органу,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ ДПС від 15.04.2011 року № №0001152301, 0001132301, від 02.09.2011 року № 0001822301; визнати протиправними та скасувати рішення Коростенської ОДПІ ДПС від 06.12.2010 р. № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 р. та від 06.12.2010 р. № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 р. В обґрунтування позову зазначає, що посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку товариства, за результатами якої складено акт, який, на думку позивача, оформлено з порушенням норм Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Позивач вказує, що посилання посадових осіб відповідача на норми Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 є неправомірними, а посилання відповідача на п.4.2 зазначеного Порядку при невизнанні податкової звітності, позивач вважає необґрунтованим. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, з підстав, викладених у письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи ( т. ІІ а.с. 19-20).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини, які є предметом розгляду по даній справі були предметом дослідження Житомирським окружним адміністративним судом, який 14 грудня 2011 року виніс рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт". Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року залишено без змін. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2012 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий адміністративний суд України в зазначеному рішенні, погоджуючись з висновками судів щодо протиправності оскаржуваних позивачем податкових-повідомлень рішень та рішень щодо невизнання податкових декларацій, вказує на відсутність мотивів та процесуальних підстав в частині визнання протиправними оспорюваних дій посадових осіб Коростенської ОДПІ по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23136,16 грн.

В ході розгляду справи по суті позивач відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб Коростенської ОДПІ по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23136,16 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року провадження в частині визнання протиправними оспорюваних дій посадових осіб Коростенської ОДПІ по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519675,00 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23136,16 грн. закрито.

Судом встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 рік, про що складено акт від 31.03.2010 р. № 414/23-01/32510883.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями), в результаті чого платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2009 р. в сумі 48 грн., занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 р. в сумі 15086 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 р. в сумі 2428048 грн., занижено податок на прибуток за 2010 р. всього у сумі 98864 грн., у т.ч.: за І півріччя 2010 р. в сумі 5619 грн., за 3 квартали 2010 р. в сумі 13417 грн.; за 2010 р. в сумі 98864 грн.;

2) абзацу „а" п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п.200.8, 200.14 ст.200, п.195.1.1 ст.195, 54.3.2 п.54.3 ст.54 V розділу Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 р. та травень 2010 р. на суму 371719 грн.;

3) п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.7.1, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п.7.5.2 та п.п.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ст.54.3.2 п.54.3 ст.54 V розділу Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації) на суму 569641 грн.;

4) п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником: занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 323,18 грн., в т.ч.: за 2009 р. на суму 81,08 грн., за 2010 р. на суму 242,10 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 15.04.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001152301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 371719 грн. та № 0001132301, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142438 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 113950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28488 грн. та 02.09.2011 р. та податкове повідомлення-рішення № 0001822301, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства в сумі 2428096 грн., в т.ч. за 2009 р. в сумі 48 грн., за 2010 р. в сумі 2428028 грн.

Досліджуючи правомірність оформлення результатів перевірки податковим органом, слід вказати, що згідно п.5.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. N 984, результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються).

Так, в акті перевірки (ст.31-33 акту) наведені зведені дані щодо задекларованих ТОВ „Елізіум Пласт" сум податку на додану вартість (рядки 18, 20, 21, 25, 26, 27 відповідних декларацій з податку на додану вартість), проте в порушення п.5.1. вказаного Порядку у вказаному акті відсутні відображення зведених даних по показниках рядків 18, 20, 21, 25, 26, 27 відповідних декларацій з податку на додану вартість, які були встановлені в результаті перевірки.

Разом з тим, відповідно до п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що акт від 31.03.2010 року№ 414/23-01/32510883, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822301 від 02.09.2011 року, направлений позивачу 01.04.2011 року та отриманий ним 04.04.2011 р.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0001822301 від 02.09.2011 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року № 0001152301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 371719 грн., суд вважає його протиправним, з огляду на наступне.

Згідно висновків податкового органу позивачем завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на сумі 371449 грн.: в т.ч. по декларації за квітень 2010 року - 221410 грн.; по декларації за травень 2010 року - 150309 грн.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року № 0001152301, воно винесене на підставі встановлених відповідачем п.п.195.1.1., п.195.1, ст.195, п.200.8, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Проте, з матеріалів справи вбачається, що звітна податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 р. № 9001773790 подана до Коростенської ОДПІ 19.05.2010 р., а звітна податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 р. № 9002225611 - 18.06.2010 р.

Таким чином, застосування відповідачем положень Податкового кодексу за порушення вчинені ТОВ „Елізіум Пласт" у 2010 р. є неправомірним, оскільки ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, податковий орган не мав жодних правових підстав зменшувати суму заявленого бюджетного відшкодування на підставі Податкового кодексу України, а повинен був керуватись Законом України "Про податок на додану вартість" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. N 213), у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також:

у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8");

при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.

Водночас п.п.7.7.4. п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Аналіз зазначених норм свідчить, що законодавство України покладає на платника податків обов'язок подавати до податкового органу, за місцем своєї реєстрації, лише копії оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

При цьому факт подання ТОВ „Елізіум Пласт" вантажних митних декларацій відповідачем не оспорюється.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 р. № 0001152301 є протиправним.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.04.2011 р. № 0001132301, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142438 грн. та від 02.09.2011 р. № 0001822301, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства в сумі 2428096 грн., в т.ч. за 2009 р. в сумі 48 грн., за 2010 р. в сумі 2428028 грн., то їх протиправність підтверджується наступним.

Судом встановлено, що 11.02.2009 р. між ТОВ „Елізіум Пласт" та ЗАТ „Нова лінія" був укладений договір № 3104/90211У „Про надання інформаційно-консультаційних послуг", згідно п.1.1 якого виконавець, тобто ЗАТ „Нова лінія" зобов'язується надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги, стосовно засобів і методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються останнім через торгівельну мережу виконавця.

За умовами п. 1.1. вказаного договору виконавець зобов"язується надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги, стосовно способів і методів реалізації непрдовольчих товарів, які постачаються останнім через торгівельну мережу виконавця.

Також зі змісту договору вбачається, що послуги, які надає виконавець направлені на збільшення об'ємів реалізації товару замовника, тобто позивача, через торгівельну мережу, тобто послуги замовника направлені на збільшення загального товарообігу і як наслідок цього на збільшення загальної суми отриманого доходу. Вартість послуг виконавця напряму залежить від об'ємів реалізації товару замовника через торгівельну мережу ЗАТ „Нова лінія" (розділи 2, 4 вказаного договору).

Факт отримання послуг позивачем від ЗАТ „Нова лінія" підтверджено актами виконаних робіт, а саме:

№ ОБ-00006007 від 31.10.2009 р. на суму 12177,18 грн., в т.ч. ПДВ 2029,53 грн.;

№ ОБ-00006712 від 30.11.2009 р. на суму 10633,21 грн., в т.ч. ПДВ 1772,2 грн.;

№ ОБ-00007425 від 31.12.2009 р. на суму 12820,85 грн., в т.ч. ПДВ 2136,81 грн.;

№ ОБ-00000172 від 31.01.2010 р. на суму 2876,9 грн., в т.ч. ПДВ 479,48 грн.;

№ ОБ-00000654 від 28.02.2010 р. на суму 1749,16 грн., в т.ч. ПДВ 291,53 грн.;

№ ОБ-00001154 від 31.03.2010 р. на суму 11470,58 грн., в т.ч. ПДВ 1911,76 грн.;

№ ОБ-00001755 від 30.04.2010 р. на суму 4993,04 грн., в т.ч. ПДВ 832,17 грн.;

№ ОБ-00002370 від 31.05.2010 р. на суму 10887,49 грн., в т.ч. ПДВ 1814,58 грн.;

№ ОБ-00003050 від 30.06.2010 р. на суму 5989,89 грн., в т.ч. ПДВ 998,32 грн.;

№ ОБ-00003703 від 31.07.2010 р. на суму 10673,48 грн., в т.ч. ПДВ 1778,91 грн.;

№ ОБ-00004401 від 31.08.2009 р. на суму 2388,15 грн., в т.ч. ПДВ 398,03 грн.;

№ ОБ-00005069 від 30.09.2010 р. на суму 10783,02 грн., в т.ч. ПДВ 1797,17 грн.;

№ ОБ-00005069 від 30.09.2010 р. на суму 10783,02 грн., в т.ч. ПДВ 1797,17 грн.;

№ ОБ-00005731 від 31.10.2010 р. на суму 7601,77 грн., в т.ч. ПДВ 1266,96 грн.;

№ ОБ-00006415 від 30.11.2010 р. на суму 5447,14 грн., в т.ч. ПДВ 907,86 грн.;

№ОБ-00007133 від 31.12.2010 р. на суму 11492,17 грн., в т.ч. ПДВ 1915,36 грн.

Факт надання послуг підтверджується також податковими накладними:

№ 37091031219 від 31.10.2009 р. на суму 12177,18 грн., в т.ч. ПДВ 2029,53 грн.;

№ 37091130221 від 30.11.2009 р. на суму 10633,21 грн., в т.ч. ПДВ 1772,2 грн.; № 37091231234 від 31.12.2009 р.на суму 12820,85 грн., в т.ч. ПДВ 2136,81 грн.; № 77100131171 від 31.01.2010 р. на суму 2876,9 грн., в т.ч. ПДВ 479,48 грн.; № 77100228160 від 28.02.2010 р. на суму 1749,16 грн., в т.ч. ПДВ 291,53 грн.; № 77100331190 від 31.03.2010 р. на суму 11470,58 грн., в т.ч. ПДВ 1911,76 грн.; № 77100430205 від 30.04.2010 р. на суму 4993,04 грн., в т.ч. ПДВ 832,17 грн.; № 77100531218 від 31.05.2010 р. на суму 10887,49 грн., в т.ч. ПДВ 1814,58 грн.; № 77100630238 від 30.06.2010 р. на суму 5989,89 грн., в т.ч. ПДВ 998,32 грн.; № 77100731244 від 31.07.2010 р. на суму 10673,48 грн., в т.ч. ПДВ 1778,91 грн.; № 77100831237 від 31.08.2010 р. на суму 2388,15 грн., в т.ч. ПДВ 398,03 грн.; № 77100930228 від 30.09.2010 р. на суму 10783,02 грн., в т.ч. ПДВ 1797,17 грн.; № 77101031203 від 31.10.2010 р. на суму 7601,77 грн., в т.ч. ПДВ 1266,96 грн.; № 77101130206 від 30.11.2010 р. на суму 5447,14 грн., в т.ч. ПДВ 907,86 грн.; № 77101231238 від 31.12.2010 р. на суму 11742,73 грн., в т.ч. ПДВ 1957,12 грн.

Дані акти та податкові накладні відповідають вимогам первинних документів, передбачених ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями.

До того ж, в акті перевірки відсутні посилання відповідача на первинні документи, у разі відсутності яких перевіряючі дійшли висновку про вказані порушення.

Крім того, питання правомірності включення до податкового обліку вартості послуг, отриманих позивачем за вказаним договором вже встановлювались при вирішенні адміністративної справи № 2а-249/10/0670 за позовом ТОВ " Елізіум Пласт" до Коростенської ОДПІ.

Щодо нормативного регулювання спірних правовідносин, в цій частині, слід відмітити, що нормами абз. 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, із змінами і доповненнями, передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1. пункту 11.2 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на викладене, висновок відповідача про зменшення суми валових витрат ТОВ „Елізіум Пласт" на вартість послуг, отриманих від ЗАТ „Нова лінія" в межах договору № 3104/90211 від 11.02.2009 р. є безпідставним.

Також в акті перевірки зазначено про зменшення суми валових витрат позивача на вартість рекламних послуг, отриманих від ТОВ „Баубізнес", що на думку податкового органу призвело до порушення вимог п.п. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд не погоджується з таким висновком перевіряючих, оскільки, як встановлено за договором № 4/48 про надання рекламних послуг від 14.07.2008 р., ТОВ „Баубізнес" взяло на себе обов'язок розмістити рекламну інформацію, надану позивачем.

Як вбачається з актів № 176, 77, 53 здачі-приймання від 02.11.2010 р., 09.04.2010 р. ТОВ „Баубізнес" згідно вказаного договору та рахунків № 4/21 від 07.07.2010 р., № 4/6 від 23.03.2010 р., 4/32 від 21.12.2009 р. всі роботи (послуги) по розміщенню рекламних матеріалів позивача і по розповсюдженню рекламних каталогів виконані в повному обсязі і задовольняють останнього.

Факт оплати даних послуг підтверджується податковими накладними ТОВ „Баубізнес": № 32 від 08.02.2010 р. на суму 1500 грн., в т.ч. ПДВ 248,96 грн.; № 70 від 09.04.2010 р. на суму 1100 грн., в т.ч. ПДВ 182,57 грн.; № 227 від 02.11.2010 р. на суму 1500 грн., в т.ч. ПДВ 248,96 грн.

За приписами п.п. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 вище зазначеного Закону, витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість рекламних послуг отриманих від ТОВ „Баубізнес".

Також, за змістом акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про зменшення суми валових витрат на суму відсотків, нарахованих за кредитною угодою № 04 КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 р. на суму 2745302 грн.

Проте, пункт 5.1, підпункт 5.5.1. пункту 5.5 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (пункт 5.1, підпункт 5.5.1. пункту 5.5 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

Висновок відповідача про те, що перерахування грошових коштів, в якості забезпечення грошовими коштами по договору комісії № 30/03/10-ЕА від 30.03.2010 р. не пов'язано з господарською діяльністю є безпідставним, оскільки господарською діяльністю в розумінні пункту 1.32. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Так, відповідно до умов договору комісії № 30/03/10-ЕА від 30.03.2010 р., укладеного з ТОВ „Елізіум Пласт" та ТОВ „Астіка", останнє зобов'язалось за плату (винагороду) придбати обладнання за найбільш вигідною ціною, що склалась на ринку (т. І , а.с. 179).

Відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 20.08.2010 р. ТОВ „Астіка" передало позивачу полівінілхлорид суспензійний на загальну суму 213305,32 грн. (т. І, а.с. 182). Зазначені матеріальні цінності є складовою частиною сировини для виробництва основної продукції позивача та за період, що перевірявся, товариство отримало валовий дохід від продажу власної продукції на суму 13428,3 тис. грн. Згідно акту приймання № 2 від 27.10.2010 р. ТОВ „Астіка" передало позивачу дизельне паливо на загальну суму 20520000 грн. ( т. І, а.с. 185).

За договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 290910-ЕП від 29.09.2010 р. та додатковою угодою № 1 до договору від 26.10.2010 р. позивач продав товариству з обмеженою відповідальністю „ФАКТОР КАПІТАЛ" дизельне паливо на загальну суму 22320000 грн., в т.ч. ПДВ у кількості 3000 т. ( т. І, а.с.187-189)

Акт прийому-передачі нафтопродуктів від 27.10.2010 р. підтверджує передачу позивачем товариству з обмеженою відповідальністю „ФАКТОР КАПІТАЛ" 3000 т дизельного палива ( т. І а.с. 192).

Факт передачі товару підтверджується також видатковою накладною № 1771 від 27.10.2010 р. на суму 22320000 грн., в т.ч. ПДВ 3720000 грн. ( т. І а.с. 193).

Крім того, судом досліджено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04 КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 р., відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю „Фортуна-банк" надало кредит товариству до 14.10.2010 р. ( т. І а.с. 147).

При цьому відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що кредитні ресурси, отримані за вказаним договором використані не у зв"язку з господарською діяльністю позивача, а тому суми нарахованих відсотків за користування такими ресурсами, на думку суду, правомірно віднесено до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено кредитний договір № 24/04.1-КД від 24.04.2008 р., згідно якого товариство отримало кредитні кошти від закритого акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк" на суму 1500000 грн. до 13.10.2009 р. для поповнення оборотних засобів ( т. І, а.с. 154).

Використання грошових коштів отриманих від закритого акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк" в господарській діяльності підтверджується службовою запискою та копіями банківських виписок.

Крім того, в ході проведення перевірки податковим органом зменшено суму валових витрат позивача на суму відсотків нарахованих за кредитним договором № 03/11.09-КД від 03.11.2009 р. в розмірі 30700 грн. (т. І, а.с. 160).

Згідно зазначеного кредитного договору, товариством отримано додатковий кредит в сумі 600000 грн., цільове призначення якого - погашення заборгованості за кредитним договором № 24/04.1-КД від 24.04.2008 р., укладеним між банком та позичальником.

Доказів про те, що отримання кредитних коштів за вказаними угодами не пов'язане з господарською діяльністю ТОВ „Елізіум Пласт" відповідачем не надано, а тому суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат всіх сум, нарахованих відсотків за користування кредитними ресурсами.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 15.04.2011 р. № 0001132301 та від 02.09.2011 р. № 0001822301 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Також, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення від 06.12.2010 р. № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 р. та № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 р., на підставі яких посадові особи відповідача в ході проведення документальної перевірки вчинили дії по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 148226 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в т.ч. за серпень 2010 р. на суму 148226 грн.

Зазначені рішення були оскаржені товариством до ДПА України в Житомирській області, проте рішенням від 20.04.2011 р. № 1758/Ч-С/16-37 повторна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення відповідача без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Елізіум Пласт" в грудні 2010 р. подало до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 р. з відповідними додатками для відшкодування сум ПДВ. За наявності у товариства експортних операцій, останній подав до податкового органу копії оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

Коростенська ОДПІ подані декларації з податку на додану вартість не визнала податковою звітністю з підстав не надання товариством оригіналів п"ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій та про своє рішення повідомила платника податку вказаними рішеннями.

Коростенською ОДПІ не визнано податкову звітність з податку на додану вартість з підстав, передбачених п.4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно підпункту 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, з аналізу вищезазначеної правової норми слідує, що підставою неприйняття податкової декларації є її заповнення з порушеннями вимог законодавства або незазначення обов'язкових реквізитів, а також невизнання отриманого податковою декларацією податковим органом приймається рішення, яке може бути оскаржено.

Закон України „Про податок на додану вартість", який має вищу юридичну силу, прямо визначає при наявності експортних операцій необхідність надання саме копій оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

До того ж, згідно п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом (п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

З досліджених судом обставин справи та аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, вбачається, що ТОВ „Елізіум Пласт" дотримані вимоги вказаного Закону при поданні податкових декларацій.

До того ж, відповідачем не оспорюється факт подання позивачем належним чином завірених копій оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, а тому рішення контролюючого органу від 06.12.2010 р. № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 р. та № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 р. є неправомірними.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень від 06.12.2010 р. № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 р. та від 06.12.2010 р. № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 р. та податкових повідомлень - рішень від 15.04.2011 р., № 0001152301, № 0001132301 та від 02.09.2011 р. № 0001822301.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору, у розмірі 27 грн. 20 коп. підлягають відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт".

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 06.12.2010 р. № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 р. та від 06.12.2010 р. № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 р.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області № 0001152301, № 0001132301 від 15.04.2011 р., № 0001822301 від 02.09.2011 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору, у розмірі 27 грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 01 квітня 2013 р.