Постанова № 30321298, 14.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ №2а-15566/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Олійник Ю.В, розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Центр" до Державної податко-вої інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі – ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №00115222208, №00115322208,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Нео Центр" просить визнати протиправними і скасувати податкові повідом-лення-рішення ДПІ від 02.11.2012 №00115222208, №00115322208 з підстав помилковості висновків перевірки про нікчемність правочинів з ТОВ "Торгівельно-Промислова Компанія "Салтіс" (далі – ТОВ "ТПКС"), відсутності зазначених в акті перевірки порушень податко-вого законодавства та невідповідності висновків перевірки і оскаржуваних рішень вимогам податкового законодавства щодо формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ та наданим до перевірки документам первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Під час розгляду справи 24.12.2012 представник позивача підтримала позов з наведе-них у позовній заяві підстав. Відповідач не подав заперечень чи інших матеріалів і не за без-печив явку свого представника до судового засідання, причин неприбуття суду не повідомив.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС суд розглянув справу без відповідача та, заслухавши пояснення представника позивача, продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "ТПКС" за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, оформлену актом від 16.10.2012 №857/22-8/36387377.

В акті зазначено про порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподатку-вання прибутку підприємств" (далі – Закон №334/94) у зв'язку з тим, що до складу витрат на придбання послуг безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "ТПКС" на загальну суму 1383308 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 345827 грн. за 2010р.;

- пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон №168/97) в результаті чого занижено ПДВ на суму 276662 грн., у т.ч.: за листопад 2010р. – 74442 грн., за грудень 2010р. – 202220 грн.

Згідно з актом зміст порушення полягає в тому, що в листопаді, грудні 2010р. позивач проводив фінансово-господарську діяльність з ТОВ "ТПКС", яке згідно транзитного акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТПКС" з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту за жовтень-грудень 2010р., січень 2011р. від 31.03.2011 №730/23-04/37146414 має ознаки фіктивності, діяльність якого є незаконною і не може породжувати правові наслідки, а правочини з контрагентами (продавцями і покупцями) не спрямовані на настання правових наслідків та порушують публічний порядок, тобто згідно з ст. 228 ЦК є нікчемними. Враху-вавши, як зазначив відповідач в акті перевірки, наявну негативну інформацію щодо фіктив-ності ТОВ "ТПКС", надані до перевірки первинні документи не були ним взяті до уваги.

На підставі даного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- 02.11.2012 №00115222208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з подат ку на прибуток на 432284 грн. (у т.ч.: 345827 грн. – основний платіж, 86457 грн. – штраф) (а.с. 32);

- 02.11.2012 №00115322208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 345828 грн. (у т.ч.: 276662 грн. – основний платіж, 69166 грн. – штраф) (а.с. 31).

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 визначено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено у абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжни-ми та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день +їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п. 1.7 Закону №168/97 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Нормами п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підста-вою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у мо-мент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєс-трованим як платники податку (пп. 7.2.4); визначено її вимоги (пп. 7.2.1).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку гос-подарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено пе-релік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господар-ської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійс-нення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат за 2010р. 1383308 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 276662 грн. (у т.ч.: за листопад 2010р. – 74442 грн. і грудень 2010р. – 202220 грн.), нарахованих у зв'язку з придбанням у ТОВ "ТПКС" послуг.

До перевірки (а.с. 14) і до суду позивач надав копії наступних документів:

- укладений з ТОВ "ТПКС" (Виконавець) договір про надання послуг від 16.09.2010 №09.10-54 (а.с.27-30);

- оформлені сторонами договору акти надання послуг від 30.09.2010 №147 на суму 345000,38 грн. (ПДВ – 57500,07 грн.), від 30.11.2010 №710 на суму 446650 грн. (ПДВ – 74441,67 грн.), від 30.12.2010 №168 на суму 1213320 грн. (ПДВ – 202220 грн.) (а.с. 32-35);

- картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ "ТПКС" (а.с. 53, 54);

- банківські виписки про здійснення грошових платежів на користь ТОВ "ТПКС" від 21.09.2010 на суму 175476,38 грн., від 19.10.2010 на суму 169524 грн., від 09.12.2010 на суму 446650 грн., від 18.01.2011 на суму 467390 грн., від 18.02.2011 на суму 463000 грн., від 28.02.2011 на суму 282930 грн. (а.с. 55-62);

які свідчать про придбання позивачем у названого постачальника консалтингових, маркетин-гових та інформаційних послуг, вказаного в актах надання послуг найменування, ціни, на загальну вартість 2004970,38 грн. (у т.ч. ПДВ – 334161,74 грн.).

Також позивач надав до перевірки і до суду копії виписаних постачальником (Вико-навцем) послуг податкових накладних від 21.09.2010 №146 на суму 175476,38 грн. (ПДВ – 29246,07 грн.), від 30.09.2010 №147 на суму 169524 грн. (ПДВ – 28254 грн.), від 30.11.2010 №710 на суму 446650 грн. (ПДВ – 74441,67 грн.), від 30.12.2010 №1350 на 1213320 грн. (ПДВ – 202220 грн.) (а.с. 36-39), які підтверджують правильність обчислення і повноту нарахування ПДВ у розмірі 20% вартості наданих послуг, суми ПДВ, за якими включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Як встановлено судом, вказаний господарський договір в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, а його умови не суперечать чинному національному законодавству та не порушують публічних інтересів держави і суспільства. Акти наданих послуг та податкові накладні належно оформлені, не суперечать між собою та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, а податкові накладні виписані ТОВ "ТПКС", яке на час складення було зареєстрованим платником ПДВ (свідоцтво №100297046) та вправі було виписувати податкові накладні.

Відповідач в ході перевірки не встановив, в акті не зазначив і до суду не надав належ-них доказів недійсності, підробки поданих до перевірки і до суду документів, на підставі яких ним сформовано дані податкового обліку по операціям з ТОВ "ТПКС", чи внесення до цих документів недостовірних відомостей, тому достатніх підстав не враховувати зазначені первинні документи у відповідача і в суду немає.

Таким чином, зазначені документи є належними і допустимими доказами по справі, які не були спростованими відповідачем та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 є достатнім документальним підтвердженням придбання послуг як об'єкта оподаткування ПДВ, а також правильності формування валових витрат, обчислення і повноти нарахування ПДВ.

Відсутність відповідних первинних документів, обов’язок ведення яких визначено законодавством, їх недостатність або невідповідність вимогам законодавства України перевіркою не встановлено та під час розгляду справи відповідачем не стверджується. Також перевіркою не встановлено і відповідачем не заперечується мета придбання та пов’язаність придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю, водночас на вимогу суду позивач надав ряд господарських договорів, з метою виконання зобов’язань за якими позивач замовляв послуги у ТОВ "ТПКС". Окрім цього, позивач надав до суду складені ТОВ "ТПКС" аналітичні записки щодо проведених ним досліджень, які не є первинними документами, проте додатково свідчать на користь фактичності господарських операцій.

Отже, враховуючи придбання позивачем у ТОВ "ТПКС" послуг, беручи до уваги надані позивачем належно оформлені первинні документи і податкові накладні та згідно наведених вище приписів Законів №334/94, №168/97, суд дійшов висновку, що протягом листопада, грудня 2010р. позивач поніс витрати у сумі 1383308 грн. (без ПДВ) та отримав право на податковий кредит в сумі 276662 грн. по операціям з ТОВ "ТПКС", а тому відне-сення позивачем вказаних витрат до складу валових та ПДВ до складу податкового кредиту є правомірним і спростовує висновок перевірки про протилежне.

Слід зазначити, що з наданих до перевірки і до суду документів вбачається придбання позивачем у ТОВ "ТПКС" на підставі договору про надання послуг від 16.09.2010 №09.10-54 послуг на суму 345000,38 грн. (ПДВ – 57500,07 грн.) у вересні 2010р., який входить до періоду, що підлягав перевірці.

Однак, незважаючи на всі твердження перевіряючих щодо ознак фіктивності ТОВ "ТПКС" і про нікчемності правочину з ТОВ "ТПКС", порушень щодо віднесення у вересні 2010р. витрат у сумі 287500,31 грн. до складу валових витрат та ПДВ у сумі 57500,07 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ перевіркою не встановлено, що свідчить про суперечли-вість висновків перевірки, їх необ’єктивність та формальність. Судячи зі змісту акта перевірки, відсутність порушень в цей період може пояснюватися лише тим, що транзитний акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 №730/23-04/37146414 перевірки ТОВ "ТПКС" не охоплював вересень 2010р.!

Висновки перевірки не спростовують встановлених судом обставин, з якими закон пов'язує виникнення у позивача законних підстав для збільшення валових витрат і податко-вого кредиту з ПДВ за листопад, грудень 2010р. по операціям з ТОВ "ТПКС".

Так, відповідач стверджує про нікчемність правочинів з ТОВ "ТПКС", однак в пору-шення п. 83.1 ст. 83 ПК дані твердження зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підста-вою для висновків про недійсність (нікчемність) правочину, а також не відповідають змісту ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК, ст.ст. 207, 208 ГК і не можуть бути підставою для висновків заниження податкових зобов'язань. Наявність транзитного акта іншого податкового органу не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює. Відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням не вказує на спрямованість правочинів на заволодіння коштами (майном) держави, не свідчить про відсутність господарських операцій і не спростовує правове значення складених за такими операціями первинних бухгалтерських та податкових документів. Судження перевіряючих про неможливість здійснення ТОВ "ТПКС" господарських операцій та відсутність необ-хідних умов для досягнення результатів економічної діяльності не підтверджуються відповідними доказами, грунтуються на припущеннях і не ґрунтується на відповідних еконо-мічних показниках (категоріях) та суперечать наявним первинним документам, тому такі судження не можуть братися до уваги.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність включення до складу валових витрат 1383308 грн. та до податкового кредиту ПДВ 276662 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ТПКС" у листопаді, грудні 2010р., оскільки такі доводи позивача відповідають приписам Законів №334/94 і №168/97 та в достатній мірі підтвер-джені наданими до суду доказами. Водночас висновки перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства і завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є необ’єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими. Недостатність наданих відповідачем доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали під-ставою для прийняття такого рішення, а також невірне застосування зазначених відпо-відачем норм цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних подат-кових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 79, 86, 128, 138, 158– 163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Центр".

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 02.11.2012 №00115222208, №00115322208.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Центр" су-довий збір у сумі 2146 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигну-вань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко