Постанова № 30321002, 14.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року Справа № 811/468/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Приватне підприємство "Кіровоград-Тепло-Буд" - з позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000040224, №0000050224 від 09 січня 2013 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд", податковим органом неправомірно встановлено порушення позивачем приписів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України „Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що перевіркою ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" податковим органом встановлено факт формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі нікчемних правочинів з ПП „Аваі", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств та неправомірно сформовано податковий кредит. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив аналогічну позицію та просив відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача, яке було підтримано і представником позивача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Кіровоград-Тепло-Буд" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 4 квітня 2008 року.

З 14 по 18 грудня 2012 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з приватним підприємством „Аваі" за період з 1 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позаапланової невиїзної перевірки від 12 грудня 2012 року № 190/22-4/35804532, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення Позивачем Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України „Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000050224 від 09 січня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15037,00 грн (із них за основним платежем - 12349, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2688,00 грн);

- № 0000040224, за яким ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12030 (із них за основним платежем - 9879,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2151,00 грн).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з ПП „Аваі", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Стосовно вирішення питання про правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП „Аваі", суд вважає, що підлягають застосуванню положення чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладене, судом з'ясувано такі обставини.

Пунктом 2.1 Статуту ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" визначено, що предметом діяльності підприємства є, серед іншого, будівництво будівель, будівництво інших споруд, виконання спеціалізованих будівельних робіт, газопровідні роботи тощо (а.с. 178).

23 липня 2010 року між військовою частиною А1201 та позивачем було укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту діючих сховищ (а.с. 33-41).

Водночас, не маючи належних для виконання умов такого договору засобів для перевезення будівельних матеріалів, ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" 01 вересня 2010 року та 05 січня 2011 року уклало договори щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів з ПП „Аваі" (а.с. 43-45, 51-53).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ПП „Аваі" у період з вересня 2010 року по січень 2011 року надавало позивачеві транспортніі послуги щодо перевезення будівельних матеріалів..

Факт надання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 31 грудня 2010 року № 900 та від 31 січня 2010 року № 7 (а.с.46,54) та відповідними актами здачі-прийняття послуг і актами виконаних робіт (а.с. 47,55) на загальну суму 52278,00 грн (із них ПДВ - 9879,73 грн).

Додатково у судовому засіданні представник позивача пояснив, що його довірителем закупалися будівельні матеріали у різних контрагентів та транспортом ПП „Аваі" доставлялися до місця будівництва - військової частини А1201. У зв'язку з тим, що військова частина А1201 є режимним об'єктом зі спеціальним порядком доступу, вантажні автомобілі підлягали ретельному неодноразовому огляду, що обумовило відображення у податкових накладних та актах виконаних робіт, крім безпосередньо перевезення вантажів, також понаднормового оплачуваного простою вантажівок.

Суд зазначає, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу -юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, на підтвердження реальності транспортування ПП „Аваі" будівельних матеріалів різними за видами та масою навантаження автомобілями на замовлення ПП „Кіровоград-Тепло-Буд", позивач надав до суду товарно-транспортні накладні, за змістом яких ПП „Аваі" виконує перевезення вантажів на замовлення „Кіровоград-Тепло-Буд" (а.с. 95-96, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-1414,143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-156, 158-159, 161-162, 164,165, 167-168, 170-171).

Судом встановлено також, що розрахунок за надані транспортні послуги ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (а.с. 50,58).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів, містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках вказаних договорів та є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених цими договорами.

Водночас, відповідачем стверджується про нікчемність вищезазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ПП „Аваі".

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, адже викладене вище свідчить про реальний характер проведених господарських операцій між ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" та ПП „Аваі". Внаслідок проведення вказаних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з втручанням у компетенцію судових органів.

Разом з тим відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП „Аваі", нікчемними у встановленому законом порядку.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для визнання протиправними і скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 270,67 грн (а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Кіровоград-Тепло-Буд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000050224 та № 0000040224 від 09 січня 2013 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0000050224 від 09 січня 2013 року, яким ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15037,00 грн (із них за основним платежем - 12349, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2688,00 грн);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - № 0000040224, за яким ПП „Кіровоград-Тепло-Буд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12030 (із них за основним платежем - 9879,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2151,00 грн).

Присудити Приватному підприємству "Кіровоград-Тепло-Буд" судовий збір у розмірі 270,67 грн, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 270,67 (дві сімдесят гривень, шістдесят сім копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекцієї Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук