Постанова № 30320844, 04.03.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/7014/12

категорія 6.2

04 березня 2013 р. м. Житомир

час прийняття:16 год. 40 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участі секретаря Никифоренко В.В.,

за участі представників позивача Тарасевича О.В., Дикого Л.В.,

за участі представника відповідача Балана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Поліського філіалу Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького

до Житомирської районної державної адміністрації, третя особа: Головне управління Держкомзему у Житомирській області,

про визнання недійсним розпорядження №818 від 25.08.2011,-

встановив:

У жовтні 2012 року Поліський філіал Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького (далі - Поліський філіал УКРНДІЛГА) звернувся до суду з позовом до Житомирської районної державної адміністрації (далі - Житомирська РДА), третя особа: Головне управління Держкомзему у Житомирській області про визнання недійсним розпорядження №818 від 25.08.2011 Житомирської РДА, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Кам'янської сільської ради та передано у власність 24 громадян для ведення садівництва на території Кам'янської сільської ради загальною площею 2,3687 га.

В обґрунтування позову зазначає наступне. Рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради №349 від 12 грудня 1960 року Поліській агролісомеліоративній дослідній станції (зараз Поліський філіал УКРНДІЛГА) надано в користування земельну ділянку площею 5 га земель держлісфонду в кв. 63 Богунського лісництва Житомирського ліспгосзагу. Розпорядженням Ради міністрів УРСР №325-р від 1 квітня 1961 року передано земельну ділянку площею 5,0 га вказаній науковій установі без вилучення із земель держлісфонду.

30 серпня 2010 року та повторно 13 вересня 2010 року позивачем, після отримання висновків контролюючих органів, було подано технічну документацію на вказану земельну ділянку площею 5 га на затвердження до Житомирської РДА для передання в постійне користування та на початку 2011 року технічну документацію було повернуто відповідачем і жодної відповіді не надано.

В той же час, спірним розпорядженням Голови Житомирської РДА №818 від 25.08.2011 передано у власність 24 громадян земельні ділянки для ведення садівництва на території Кам'янської сільської ради загальною площею 2,3687 га., які входять в землі надані для користування Поліського філіалу УКРНДІЛГА.

Вважає спірне розпорядження неправомірним і таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки Розпорядження Ради міністрів УРСР №325-р від 1 квітня 1961 року про передачу земельної ділянки позивачу ніким не скасоване і є чинним і, крім того, цим розпорядженням змінено цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого земельна ділянка лісового фонду, яка вкрита лісом, передана для ведення садівництва.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов і просили суд задовольнити його повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів відведення спірної земельної ділянки йому чи будь - якому лісогосподарському підприємству для потреб лісового господарства, а отже, оскаржуване розпорядження не стосується будь-яких порушених або оспорюваних прав позивача на земельну ділянку, відсутні підстави вважати, що розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

За таких підстав, зважаючи на думку представників сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив таке.

Поліський філіал УКРНДІЛГА є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Житомирської міської ради 12 травня 2000 року, та є державною науковою установою, яка заснована на державній власності на базі майна Поліської лісової науково - дослідної станції і належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради №349 від 12 грудня 1960 року Поліській агролісомеліоративній дослідній станції (правонаступник Поліський філіал УКРНДІЛГА) надано в тимчасове користування без виключення із держлісфонду земельну ділянку площею 5 га земель в кв. 63 Богунського лісництва Житомирського ліспгосзагу для будівництва адміністративних лабораторних корпусів та жилих будинків.

З матеріалів справи видно, що розпорядженням Ради міністрів УРСР №325-р від 1 квітня 1961 року передано земельну ділянку площею 5,0 га Поліській агролісомеліоративній дослідній станції в тимчасове користування без вилучення із земель держлісфонду.

Також в матеріалах справи наявні копії документів, які підтверджують той факт, що в 2010 році Поліський філіал УКРНДІЛГА розробляв технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 4,9922 га на території Кам'янської сільської ради Житомирського району та направляв її для затвердження 30 серпня 2010 року та 13 вересня 2010 року до Житомирської РДА. Як підтвердили представники сторін в судовому засіданні стосовно вказаної технічної документації із землеустрою до сих пір Житомирською РДА не прийнято жодного рішення.

В той же час, 25 серпня 2011 року відповідач приймає розпорядження №818 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Кам'янської сільської ради у власність 24 громадян для ведення садівництва на території Кам'янської сільської ради загальною площею 2,3687 га (а.с.6).

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно із частинами 1,2,5 статті 161 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 19 ЗКУ визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Суд зазначає, що землі запасу за чинним ЗКУ не є окремою категорією земель, оскільки критерій, за яким вони виділяються, не пов'язаний із їх цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до плану меж земельної ділянки належної ДП "Житомирське лісове господарство", Богунське лісництво, спірна земельна ділянка знаходиться за його межами (а.с. 6а).

Аналізуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача стосовно передачі землі лісогосподарського призначення не підтверджуються обставинами справи. І відповідно Житомирська РДА має право розпоряджатися землями запасу, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Рішеннями суб'єкта владних повноважень можуть бути як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються конкретної ситуації.

З аналізу викладеного слід зробити висновок, що спірне розпорядження є правовим актом індивідуальної дії дію якого поширено на конкретних осіб.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що із зазначеним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

На думку суду, в позові прослідковується незгода позивача з діями відповідача стосовно надання у власність не йому, а іншим особам земельної ділянки, адже на його думку саме він мав переважне право на цю ділянку і підготував всі належні документи, проте, в розрізі даного спору суд не може досліджувати правомірність відмови у наданні позивачу спірної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості належать до основних засад судочинства. Змагальність передбачає наявність сторін з різними інтересами, а тому реалізується лише у провадженні, де є сторони. Змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень). Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Адже саме сторонам найкраще відомі обставини у справі, саме вони найкраще знають, якими доказами ці обставини можна підтвердити. Водночас сторони, як правило, наводять і правову аргументацію своїх вимог, але суд не зв'язаний цією аргументацією.

Таким чином, позивачем не доведено суду, як саме вказане розпорядження порушило його права, свободи чи інтереси, і суд вважає, що в даному випадку позивач не має права звертатися з позовом про скасування розпорядження Житомирської РДА, так як він не належить до кола осіб на яких поширюється дія цього розпорядження, оскільки у нього не має жодного правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, а тому є всі підстави для відмови у задоволенні позову.

За змістом ст. 94 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати позивачу з Державного бюджету України не повертаються.

Керуючись статтями 23,94,162,163 КАС, суд,

постановив:

У задоволенні позовних вимог Поліського філіалу Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького до Житомирської районної державної адміністрації, третя особа: Головне управління Держкомзему у Житомирській області про визнання недійсним розпорядження №818 від 25.08.2011 - відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Єфіменко