Постанова № 30316555, 27.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 р. об 11:35

Справа №801/712/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвелд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвелд" (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005022204 від 15.10.2012 року, №0005012204 від 16.10.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

Ухвалами суду від 18.02.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні, призначеному на 25.03.2013 року представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток, та податку на додану вартість по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з якими не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У судове засідання, призначене на 27.03.2013 року представники сторін, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи не з`явились, представник позивача надіслав пояснення у справі та клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, жодних пояснень, заперечень, клопотань не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35408854, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Сімферополі (а.с.53-56, 117 т.1).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, інші види оптової торгівлі, таке інше (а.с.53,122-135 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (травень-жовтень 2010 року, березень 2011 року – січень 2012 року).

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2012 року №6783/22-1/35408854 (далі – Акт) (а.с.24-52 т.1).За висновками акту встановлено порушення позивачем: - п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п.14.1.191 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі – ПК України) – в податковому обліку занижено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток усього на суму 158805 грн., у тому числі за періоди: за 2 кв. 2010 року – у сумі 9898 грн.; за 3 кв. 2010 року – на 23176 грн.; за 4 кв.2010 року – на 19850 грн.; за 1 кв.2011 року 2011 року – на 8160 грн.; за 2 кв.2011 року – на 22831 грн., за 3 кв. 2011 року – на 31102 грн., за 4 кв.2011 року – на 38631 грн., за 1 кв.2012 року – на 5157 грн.

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) та п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України – в податковому обліку занижена сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 134268 грн., у тому числі за періоди: за травень 2010 року – на 4337 грн., за червень 2010 року – на 3581 грн., за липень 2010 року – на 7563 грн., за серпень 2010 року – на 5320 грн., за вересень 2010 року – на 5658 грн., за жовтень 2010 року – на 15880 грн., за березень 2011 року – на 6528 грн., за квітень 2011 року – на 7467 грн.; за травень 2011 року – на 5435 грн., за червень 2011 року – на 6951 грн., за липень 2011 року – на 2748 грн., за серпень 2011 року – на 7840 грн., за вересень 2011 року – на 16457 грн., за жовтень 2011 року – на 6926 грн., за листопад 2011 року – 19837 грн., за грудень 2011 року – на 6829 грн., за січень 2012 року – на 4911 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 року №0005022204 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 173326,25 грн., у тому числі 158805,00 грн. за основним платежем та 14521,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 16.10.2012 року №0005012204 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 161240,75 грн., у тому числі 134268,00 грн. за основним платежем та 26972,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7-8 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі –Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об’єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об’єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України “Про податок на додану вартість” та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

В період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (травень-жовтень 2010 року, березень 2011 року – січень 2012 року) позивач мав правовідносини з ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (травень-жовтень 2010 року, березень 2011 року – січень 2012 року) всього на суму 805608 грн., у т.ч. 134268 грн. ПДВ:

- по правовідносинам з ПП «Ротонда Торг» за період травень-жовтень 2010 року, березень-жовтень 2011 року всього на суму 616146 грн., у т.ч. 102691 грн. ПДВ, зокрема: видаткові накладні (а.с.15,29,50, 62, 69, 87, 101, 115, 125, 148, 157, 179, 190, 206, 227, 239 т.3; а.с.8, 14, 24, 30, 53, 61, 75, 89, 95, 98, 129-130, 149, 154, 171, 179, 184, 206, 215, 223, 235, 243 т.4; а.с.16, 22, 35, 44, 53, 62, 86, 96, т.5).

- по правовідносинам з ПП «Визит Торг» за період листопад 2011 року – січень 2012 року всього на суму 189462 грн., у т.ч. 31577 грн. ПДВ, зокрема: видаткові накладні (а.с.105,114,126,132,147,156,164,169, т.5).

Зберігання отриманого товару здійснювалось у орендованих позивачем приміщеннях за договорами оренди №15/10/КУ від 01.01.2010 року; №11/11/КУ від 01.01.2011 року, а перевезення вантажів здійснювалось за договорами на перевезення відповідними транспортними компаніями (а.с.139-158 т.2).

Оплата позивачем придбаного у ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» товару підтверджується відповідними розрахунковими документами - фіскальними чеками (а.с.125-135 т.2).

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, складеними: ПП «Ротонда Торг»: №958 від 12.05.2010 року, №967 від 17.05.2010 року, №1063 від 24.05.2010 року, №1073 від 26.05.2010 року, №1091 від 02.06.2010 року, №1515 від 02.07.2010 року, №1538 від 07.07.2010 року, №1684 від 15.07.2010 року, №1727 від 22.07.2010 року, №2113 від 03.08.2010 року, №2161 від 06.08.2010 року, №2249 від 23.08.2010 року, №2884 від 02.09.2010 року, №2905 від 14.09.2010 року, №2925 від 20.09.2010 року, №2866 від 01.10.2010 року, №3067 від 18.10.2010 року, №3079 від 22.10.2010 року, №23057 від 12.10.2010 року, №87 від 14.03.2011 року, №119 від 18.03.2011 року, №28 від 04.04.2011 року, №96 від 12.04.2011 року, №201 від 27.04.2011 року, №75 від 11.05.2011 року, №106 від 13.05.2011 року, №242 від 31.05.2011 року, №13 від 01.06.2011 року, №62 від 06.06.2011 року, №193 від 20.06.2011 року, №22 від 01.07.2011 року, №117 від 11.07.2011 року, №143 від 14.07.2011 року, №13 від 01.08.2011 року, №79 від 08.08.2011 року, №127 від 12.08.2011 року, №181 від 18.08.2011 року, №48 від 06.09.2011 року, №37 від 13.09.2011 року, №130 від 16.09.2011 року, №217 від 27.09.2011 року, №20 від 03.10.2011 року, №53 від 07.10.2011 року, №140 від 20.10.2011 року (а.с.17, 31, 52, 64,71,88,107,116,126,149,156,180,191,207,226,238, т.3; а.с.7,13,22-23, 31, 54, 62, 76, 90, 96-97, 131-133, 150, 155, 172, 180, 185, 207-208, 216, 224, 236, 244 т.4; а.с.17,23,37,46,55,63,87-88,97, т.5); ПП «Визит Торг»: №54 від 02.11.2011 року, №125 від 09.11.2011 року, №307 від 25.11.2011 року, №59 від 02.12.2011 року, №163 від 12.12.2011 року, №224 від 15.12.2011 року, №165 від 12.01.2012 року, №108 від 17.01.2012 року, (а.с.106,115,127,133,148,157,165,170 т.5).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами: договорами, банківськими виписками по рахунку позивача, видатковими та податковими накладними, довіреностями (а.с.159-181,182-249 т.2; а.с.18-28,32-49,53-61,66-68,72-86,89-100,103-114,117-124,127-147,150-155,158-178,181-189,192-205,208-225,228-237,241-251 т.3; а.с. 1-8,10-12,16-21,26-29,32-52,55-60,63-74,77-88,92-94,100-128,144-148,151-153,156-170,173-178,181-183,186-205,209-214,217-222,226-234,237-242,237-242,246-251 т.4; а.с.1-15,19-21,25-34,38-43,47-52,56-61,65-42,90-95,99-104,108-114,117-125,129-131,135-146,150-155,159-163,166-168,171-179 т.5).

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ПРИВАТНЕ ПIДПРИЄМСТВО "РОТОНДА ТОРГ" (Код ЄДРПОУ – 36165656, номер свiдоцтва платника ПДВ – 100147198) анульовано 14.04.2010 року; ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВИЗИТ ТОРГ" (Код ЄДРПОУ 3708193, номер свiдоцтва платника ПДВ – 100300183) анульовано 11.04.2012 року. Тобто на момент здійснення відповідних операцій контрагенти мали повноваження виписувати податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг», яки були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об’єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеними контрагкнтами має ознаки “нікчемності” та “безтоварності”.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження “безтоварності” здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за операціями з ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг» є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлені актами №26/22/37081939 від 06.04.2012 з ПП «Визит Торг»; №33/22/36165656 від 06.04.2012 з ПП «Ротонда Торг».

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства.

Також варто зазначити, що відповідно до статті 121 КПК України дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Оскільки з акта перевірки неможливо встановити, чи використовуються дані досудового слідства з дозволу слідчого або прокурора, то існують сумніви щодо правомірності використання і розголошення цієї інформації.

На підставі наведеного суд вважає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ПП «Ротонда Торг», ПП «Визит Торг», а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв’язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинам

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 15.10.2012 року №0005022204; від 16.10.2012 року №0005012204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення від 15.10.2012 року №0005022204 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 173326,25 грн., у тому числі 158805,00 грн. за основним платежем та 14521,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 16.10.2012 року №0005012204 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 161240,75 грн., у тому числі 134268,00 грн. за основним платежем та 26972,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294,00грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 “Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ”.

В судовому засіданні 27.03.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.04.2013 року.

Керуючись статтями 11,94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005022204 від 15.10.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвелд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35408854) суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 173326,25 грн., у тому числі 158805,00 грн. за основним платежем та 14521,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005012204 від 16.10.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвелд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35408854) суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 161240,75 грн., у тому числі 134268,00 грн. за основним платежем та 26972,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвелд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35408854) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.