Рішення № 30314666, 27.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.13 р. Справа № 905/1485/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш», м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м. Дружківка, Донецька область

про стягнення 254 195грн. 73коп.

за участю представників:

від позивача: Лучко С.О. - за довіреністю №1 від 21.02.2013р.

від відповідача: Волосожар Г.В. - за довіреністю від 12.02.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.03.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш», м. Павлоград, Дніпропетровська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м. Дружківка, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №320 від 11.02.2011р. у сумі 238 000грн., інфляційних втрат у сумі 1 406 грн. 64коп., 3% річних у сумі 10 249грн. 44коп. та пені у сумі 4 539грн. 65коп., всього 254 195грн. 73коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 216. 218, 230 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 27.03.2013р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні 27.03.2013р. наявність заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 238 000грн. за договором підряду №320 від 11.02.2011р. не заперечив.

Крім того, відповідачем була подана зустрічна позовна заява про стягнення з позивача неустойки за договором підряду №320 від 11.02.2011р. у розмірі 146 370грн., у прийнятті якої ухвалою суду від 27.03.2013р. було відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України з причини подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш», є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 396178.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод», також є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи. Як вбачається зі статуту відповідача, затвердженого загальними зборами акціонерів 28.10.2011р., Публічне акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», перейменованим за вимогами Закону України «Про акціонерні товариства».

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш» (далі - підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Дружківський машинобудівний завод» (далі - замовник) був укладений договір підряду №320 від 11.02.2011р. (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами та механізмами, зі своїх матеріалів виконати роботи з капітального ремонту поздовжно-фрезерного верстату моделі 6М610Ф11 відповідно до кошторису за завданням замовника, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та в строки, визначені договором (п.1.1 договору).

Капітальний ремонт проводиться за етапами згідно з календарним планом (додаток №2) на території підрядника (п.п. 1.2, 1.4 договору).

Вартість робіт становить 1 190 000грн., у т.ч. ПДВ - 98 333грн. 33коп. (п. 2.1 договору), що співпадає з вартістю, вказаною у кошторисі (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Оплата проводиться поетапно відповідно до п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди №5 до договору від 17.12.2011р., а саме:

перший етап: 20% вартості робіт за договором у сумі 238 000грн., у т.ч. ПДВ - 39 666 грн. 66коп. - впродовж 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних демонтажних робіт та акту приймання-передачі виконаних робіт з проектування конструкторської документації для нових гідравлічних і електричних схем;

другий етап: 30% вартості робіт за договором у сумі 357 000грн., у т.ч. ПДВ - 59 500 грн. - впродовж 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з капітального ремонту верстату та проведення приймально-здавальних випробувань в присутності представників замовника на території підрядника;

третій етап: 50% вартості робіт за договором у сумі 595 000грн., у т.ч. ПДВ - 99 166 грн. 67коп. - впродовж 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт після проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт і здачі верстату замовнику на території замовника.

Такий порядок оплати також наведений у календарному плані виконання робіт за договором (додаток №2) в редакції додаткової угоди №5 до договору від 17.12.2011р.

Як пояснює позивач, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором підрядником був виконаний перший етап робіт, що підтверджується:

актом приймання виконаних робіт від 10.03.2011р. (демонтаж верстату моделі 6М610Ф11) на суму 119 000грн., у т.ч. ПДВ - 19 833грн. 34коп.;

актом приймання виконаних робіт від 01.02.2012р. (проектування конструкторської документації для нових гідравлічних та електричних схем) на суму 119 000грн., у т.ч. ПДВ - 19 833грн. 34коп.

Вартість робіт за кожним актом окремо співпадає з вартістю, наведеною в п. 2.3.1 договору в редакції додаткової угоди №5 до договору від 17.12.2011р., та загалом становить 238 000грн. з ПДВ.

Дані акти приймання виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи першого етапу за договором були виконані належним чином та прийняті в повному обсязі, що відповідачем не заперечується.

За результатами виконання договору позивачем також були складені податкові накладні №5 від 10.03.2011р. на суму 119 000грн., у тому числі ПДВ - 19 833грн. 33коп., та №1 від 01.02.2012р. на суму 119 000грн., у тому числі ПДВ - 19 833грн. 33коп. (за першою з подій - виконання робіт).

Таким чином, судом встановлено, що загальна вартість виконаних позивачем робіт за договором дорівнює 238 000грн. з ПДВ (перший етап робіт), що співпадає з даними виписаних позивачем податкових накладних.

Разом з тим, доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором з оплати виконаних підрядником робіт матеріали справи не містять.

Розглядаючи спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №320 від 11.02.2011р та проаналізувавши його зміст, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договору підряду (виконання робіт з капітального ремонту верстату), а також договору на виконання науково-дослідних та технологічних робіт (проектування конструкторської документації для нових гідравлічних та електричних схем), отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глав 61, 62 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт першого етапу впродовж 30 календарних днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт з демонтаж верстату та робіт з проектування конструкторської документації, як це визначено п.2.3 договору в редакції додаткової угоди №5 від 17.12.2011р., тобто, до 02.03.2012р. включно.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за перший етап виконаних робіт за договором №320 від 11.02.2011р. у розмірі 238 000грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10 249грн. 44коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних у сумі 6 728грн. 64коп. нараховані позивачем за період з 10.04.2011р. по 25.02.2013р. (виходячи з вартості робіт з демонтажу верстату у сумі 119 000грн.), та 3% річних у сумі 3 520грн. 80коп. - за період з 03.04.2012р. по 25.02.2013р. (виходячи з вартості робіт з проектування конструкторської документації у сумі 119 000грн.)

Перевіривши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що він не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 3% річних періоду з 10.04.2011р. по 02.03.2012р., а також неврахуванням того, що 2012 рік є високосним, отже, містить не 365, а 366 днів.

Як встановлено судом, фактичний розмір 3% річних за період з 03.03.2012р. по 25.02.2013р. за прострочення відповідачем сплати вартості робіт у сумі 238 000грн. за перший етап дорівнює у сумі 7 025грн. 93коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3 223грн. 51коп. задоволенню не підлягають.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 1 406грн. 64коп. за період з квітня 2011р. по лютий 2013р. (виходячи з вартості робіт з демонтажу верстату у сумі 119 000грн.)

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно невірним, що пов'язано з неправомірним включенням до періоду прострочення платежу періоду з квітня 2011р. по лютий 2012р.

З огляду на встановлений граничний строк вартості виконаних робіт першого етапу, а саме: 02.03.2012р. включно, суд дійшов висновку, що належним періодом нарахування інфляційних втрат є період з 03.03.2012р. по 25.02.2013р.

Відповідно до рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., за період прострочення відповідачем сплати вартості робіт за договором, а саме: з березня 2012р. по лютий 2013р. сукупний індекс інфляції дорівнює 0,995%, отже, за вказаний період наявна дефляція, з огляду на що вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1 406грн. 64коп. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 4 539грн. 65коп. за період з 03.03.2012р. по 03.09.2013р. (виходячи з вартості робіт з проектування конструкторської документації у сумі 119 000грн.), оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 10.5 договору №320 від 11.02.2011р. передбачено, що у випадку порушення строків кінцевого розрахунку за виконані роботи, замовник сплачує неустойку у розмірі облікової ставки Національного банку України, чинної у період, за який сплачується пеня, за кожен день затримки платежу.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди №5 до договору від 17.12.2011р. днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт першого етапу є 03.03.2012р., встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 02.09.2012р. включно.

Перевіривши розрахунок пені за період з 03.03.2012р. по 03.09.2013р., судом встановлено, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 03.09.2012р.

Фактично розмір пені за вказаний період (виходячи з вартості робіт за проектування конструкторської документації у сумі 119 000грн.) дорівнює 4 503грн. 14коп., на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі підлягають задоволенню, а в частині стягнення 36грн. 51коп. задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 837, 892 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, б.7, ідентифікаційний код 00165669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Ватоліної, б.4, оф.34, ідентифікаційний код 33019191) заборгованість за договором підряду №320 від 11.02.2011р. у сумі 238 000грн., 3% річних у сумі 7 025грн. 93коп., пеню у сумі 4 503грн. 14коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 990грн. 58коп.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮжСтанкоМаш» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» 3% річних у сумі 3 223грн. 51коп., інфляційних втрат у сумі 1 406грн. 64коп. та пені у сумі 36грн. 51коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 27.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2013р.

Суддя Стукаленко К.І.