Ухвала суду № 30313647, 28.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Доля В.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"28" березня 2013 р. Справа № 1715/5221/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "23" листопада 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Рівненського міського центру зайнятості, Держави Україна в особі директора Рівненського міського центру зайнятості Грещука Андрія Васильовича, Держави Україна в особі виконуючого обов'язки директора Рівненського міського центру зайнятості Повальчука Сергія Леонідовича, Держави Україна в особі начальника Відділу Рівненського міського центру зайнятості Ротар Світлани Іванівни про захист прав, свобод та інтересів від дискримінаційних дій ,про визнання наказу в окремій частині протиправним, зобов"язання відновити статус безробітного, зобов"язання призначити та виплатити соціальну допомогу по безробіттю, визнання дій посадових осіб протиправними, корупційними, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що у квітні 2009 року був зареєстрований у Рівненському міському центрі зайнятості (далі- МЦЗ) як безробітний з призначенням соціальних виплат строком на 360 днів. Відповідач Ротар С.І. встановила йому "режим"- тричі на місяць відвідувати МЦЗ та звітуватися щодо працевлаштування. Позивач вважає, що як особа передпенсійного віку мав право на тривалість соціальних виплат протягом 720 днів. Посилаючись на незаконні умисні дії відповідачів Грещука А.В. , Ротар С.І., Повальчук С.Л., які за посадою є суб"єктами державної влади, і порушували закон, вдалися до дискримінації його статусу, прав, гарантій, встановлених Конституцією України, позивач просив :

-визнати дії вказаних відповідачів щодо дискримінації статусу безробітного, обмеження виплат, непродовженні виплат до 720 днів, видачі наказу від 26.07.10 р. про зняття з обліку, - неправомірними;

-зобов"язати Рівненський міський центр зайнятості відновити його статус безробітного з 26.07.2010 р.;

-зобов"язати МЦЗ призначити йому та виплачувати соціальну допомогу по безробіттю протягом 720 днів, починаючи з 22 листопада 2009 року , у встановленому розмірі .

Постановою Рівненського міського суду від 23 листопада 2012 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування з постановленням нового рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що поза увагою суду залишились протиправні дії посадових осіб - відповідачів, які порушили його права та статус безробітного, суд не перевірив правових підстав підписання наказу від 26.07.2010 року про зняття його з реєстрації замість Грещука А.В. Повальчуком С.Л., не дав суд правильної оцінки причинам неявки на реєстрацію, не дослідив належним чином пояснень, поданих доказів, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді - доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був звільнений з посади старшого викладача Національного університету водного господарства та природокористування ( м.Рівне) з 12 січня 2009 року і був зареєстрований в Рівненському міському центрі зайнятості як такий, що шукає роботу 30.03.2009 року. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " наказом Рівненського МЦЗ від 06.04.2009 року № НТ 090406 позивачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю терміном на 360 днів з 06.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Наказом Рівненського міського центру зайнятості № НТ 090724 від 24.07.09 р. у зв"язку з недотриманням безробітним ОСОБА_3 рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", пп.5 п.5 ст.31 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ", пп.5 п.5.4 " Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності ", позивачу скорочено виплату допомоги скорочено виплату допомоги по безробіттю з 23.07.2009 року по 20.10.2009 року.

Наказом № НТ 091022 від 22.10.2009 року виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_3 поновлена з 21.10.2009 року.

Наказом № НТ 100413 від 13.04.2010 року виплату допомоги припинено у зв"язку із закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ".

Наказом № НТ 100726 від 26.07.2010 року позивач ОСОБА_3 знятий з обліку у зв"язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абз. 4 пп.2 п.20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи позивача про протиправність дій Рівненського міського центру зайнятості та його посадових осіб-відповідачів у справі при призначенні йому виплати допомоги по безробіттю терміном на 360 днів, знятті з обліку в центрі зайнятості є безпідставними.

Такий висновок відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Правові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. , Законом України "Про зайнятість населення", Порядком надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136 та Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007 р. № 219.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом є) частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги;

Відповідно до п. 1 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати.

Згідно п. 2 вищевказаного порядку, незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Пунктом 2 Порядку визначено, що під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінсоцполітики.

Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Пунктами 13, 14 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року N 219, встановлено, що громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час, з пред'явленням при кожному відвідуванні паспорта, а особи, зазначені в абзаці другому пункту 3 цього Порядку, - довідки про реєстрацію місця проживання, виданої житлово-експлуатаційною організацією або органом внутрішніх справ, свідоцтва про народження (для осіб, що не досягли 16-річного віку) і трудової книжки, брати участь у семінарах, інших масових заходах, що проводяться державною службою зайнятості з метою надання допомоги громадянам у пошуку підходящої роботи і роботодавцям у доборі працівників. При цьому періодичність відвідування центру зайнятості зазначеними особами визначається з урахуванням ситуації на ринку праці, наявності підходящої роботи та місця проживання громадянина, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів. Працівник центру зайнятості ознайомлює громадянина з письмовими рекомендаціями щодо працевлаштування, а також стосовно необхідності обов'язкового письмового повідомлення таким громадянином центру зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження діяльності, спрямованої на отримання прибутку, в період пошуку роботи, після чого громадянин ставить свій підпис у картці. У разі відмови поставити підпис в установленому порядку складається відповідний акт.

Громадяни, які з поважної причини, підтвердженої відповідним документом, не змогли своєчасно звернутися до центру зайнятості у період пошуку роботи у строк, установлений для відвідування, зокрема для надання статусу безробітного, повинні звернутися до центру зайнятості у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною. Цього самого дня громадянинові надається на підставі його заяви статус безробітного.

Згідно п. 5 вказаного Порядку, поважними причинами вважаються хвороба громадянина, смерть близьких родичів (чоловіка, дружини, батьків, дітей, братів, сестер, онуків, діда і баби), догляд за хворою дитиною віком до 14 років відповідно до медичного висновку, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, переїзд на інше місце проживання тощо. Поважні причини підтверджуються відповідними документами.

Відповідно до п.4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. При цьому зазначений вік визначається на момент надання громадянину статусу безробітного державною службою зайнятості.

Право на призначення пенсії за віком у чоловіків виникає після досягнення 60 років (стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на день виникнення правовідносин ).

Отже, відповідно до чинного законодавства, для призначення допомоги по безробіттю на строк до 720 днів, передпенсійного віку (58 років) ОСОБА_3 повинен досягнути на момент надання статусу безробітного, тобто, станом на 06.04.2009 року.

Як встановлено, на вказану дату ОСОБА_3 досяг віку 57 років 4 місяці 15 днів, а тому він не мав статусу особи передпенсійного віку в розумінні п.4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Доказів про право на пенсію при умові досягнення 50-55 років ( на пільгових умовах) позивачем не подано.

Доводи позивача, про те, що він набув права на виплату допомоги по безробіттю терміном 720 днів у зв"язку із досягненням передпенсійного віку в період перебування на обліку в центрі зайнятості, а саме, 22.11.2009 року, безпідставні .

У даному випадку жодними нормами права не передбачено, що безробітним, які досягли передпенсійного віку, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, має бути продовжено термін виплати допомоги по безробіттю з 360 до 720 календарних днів.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: а підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254К/96-ВР) та законами України.

Отже, призначаючи позивачу допомогу тривалістю в 360 днів відповідачі діяли на підставі та у межах своїх повноважень.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції і щодо законності наказу Рівненського міського центру зайнятості про зняття позивача з обліку з підстав, зазначених у наказі.

Згідно з пп.2 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 ( в редакції на момент виникнення правовідносин) громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: у разі невідвідування безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування.

Громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, і безробітні, знімаються з обліку згідно з наказом керівника центру зайнятості.

Як встановлено судом, після реєстрації в центрі зайнятості, ОСОБА_3 був зобов"язаний тричі на місяць відвідувати ЦЗ у погоджені дати та час .

Згідно додатку №1 до персональної картки , ОСОБА_3 під час перебування на обліку неодноразово пропускав відвідування центру зайнятості, які раніше з ним погоджувалися, чим умисно не виконував свої обов'язки перед державною службою зайнятості. Документи, що підтверджують поважну причину невідвідування центру зайнятості не надавав.

Так, ОСОБА_3 не з"явився в центр зайнятості 23 червня 2010 року, хоча був у встановленому порядку повідомлений про обов"язковість явки (а.с.254), а також і в подальшому , протягом 30.

Позивач не здійснив жодних дій, що входять до його обов'язків, для підтвердження поважності причин невідвідування ним центру зайнятості.

Чинним законодавством України не покладено обов'язку на державну службу зайнятості вчиняти будь-які дії стосовно встановлення причин невідвідування безробітним центру зайнятості.

Таким чином, наказ центру зайнятості від 26. 07.2010 р. про зняття з обліку ОСОБА_3 прийнятий відповідно до вимог законодавства України про зайнятість населення і тому жодні правові підстави для його скасування відсутні.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про непідсудність даної справи Рівненському міському суду як адміністративному, то вони є помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати незаконними дії посадових осіб Рівненського міського центру зайнятості, та Рівненського міського центру зайнятості, скасувати наказ про зняття з обліку та поновити його в статусі безробітного, зобов"язати призначити та виплатити допомогу по безробіттю протягом 720 днів, починаючи з 22.11.2009 року.

Відповідно до ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Пунктом 1 частини 2 ст. 17 КАС України вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ. Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відтак, даний спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному, оскільки предметом спору є рішення суб"єкта владних повноважень щодо здійснення виплат на підставі Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин; в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду щодо цих обставин і правові наслідки є правильними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "23" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33024

3- відповідачу Держава Україна в особі Рівненського міського центру зайнятості вул.Кавказька,4,м.Рівне,33013

4 - відповідачу Держава Україна в особі директора Рівненського міського центру зайнятості Грещука Андрія Васильовича вул.Соборна,12-А,м.Рівне,33028

5 - відповідачу Держава Україна в особі виконуючого обов'язки директора Рівненського міського центру зайнятості Повальчука Сергія Леонідовича вул.Кавказька,4,м.Рівне,33013 6- відповідачу Держава Україна в особі начальника Відділу Рівненського міського центру зайнятості Ротар Світлани Іванівна вул.Кавказька,4,м.Рівне,33013