Ухвала суду № 30312536, 21.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Справа № 103519/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду 10.05.2012р. по справі № 2а-1651/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТБО Львівбуд" до податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "ТБО Львівбуд" звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.02.2012 року за №0000512321, №0000502321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС №0000512321 та № 0000502321 від 21.02.2012 року.

Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ "ТБО Львівбуд"судові витрати в сумі 245 (двісті сорок п'ять) гривень 63 копійки.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та вважає що судом 1 інстанції при прийняті постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, З 07 по 09 лютого 2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТБО Львівбуд"з питань дотримання вимог законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансової-господарських взаєморозрахунків з ПП "МКМ-сервіс" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт № 408/23-209/01272060 від 14.02.2012 року (далі -акт перевірки від 14.02.2012 року; а.с. 10-22).

У даному акті ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначила, що в підсумку господарських взаємовідносини з ПП "МКМ-Сервіс" у листопаді 2010 року позивач відніс до складу валових витрат підприємства 29000 грн., понесених у зв'язку з виконанням договору поставки товарів від 05.10.2011 року. Операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "МКМ- сервіс"вплинули також на формування показників податкового кредиту позивача за листопад 2010 року, оскільки на підставі податкових накладних, отриманих від названого контрагента, ТОВ "ТБО Львівбуд"відніс до його складу 12400,60 грн. податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних товарів. Під час перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова використала акт позапланової невиїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс"з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2010 року по 16.06.2011 року № 164/Є23-209/35383180, у якому зазначено про те, що діяльність ПП "МКМ-Сервіс"спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. Податковий орган зазначив про те, що ПП "МКМ-сервіс"не має виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, що у поєднанні з такими критеріями, як місцезнаходження майна та віддаленість контрагентів один від одного, оперативність проведення поставок та їх часових проміжків, свідчить про відсутність фактичного виконання зобов'язань за договором, а отже і про його укладення без мети настання наслідків, що ним обумовлені. Тому на думку податкового органу фінансово-господарська діяльність ПП "МКМ-сервіс"здійснюється поза межами правового поля, а отже їх домовленість з ТОВ "ТБО Львівбуд"є нікчемним правочином.

На підставі таких висновків акта перевірки від 14.02.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла два податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 року:

1) № 0000512321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 9062,50 грн., у тому числі 7250,00 грн. за основним платежем, 1812,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 0000502321, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 15500,75 грн., у тому числі 12400,60 грн. за основним платежем, 3100,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини господарських взаємовідносин ТОВ "ТБО Львівбуд"з його контрагентом.

За змістом договору поставки товарів № 74 від 05 жовтня 2010 року ПП "МКМ-сервіс"(за договором -Постачальник) зобов'язується постачати та передати у власність ТОВ "ТБО Львівбуд"(за договором -Покупець) труби залізобетонні водонапірні ДУ 1200 мм, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору (а.с. 23-24).

На підставі договору від 05.10.2010 року ТОВ "ТБО Львівбуд"придбало у ПП "МКМ-сервіс"труби залізобетонні водонапірні Ду 1200 мм (згідно з ГОСТ 6482-88 довжина труби 5м/п) в кількості шість штук згідно з накладною № РН-11-05001 від 05.11.2010 року -на загальну суму 34800 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5800,00 грн. (а.с. 27).

Перевезення труб здійснювало ТОВ "ТБО Львівбуд"власними силами, а саме автомобілем КАМАЗ-5410, реєстраційний номер ВС25-12АС. Згідно з подорожніми листами від 05 листопада 2010 року та від 08-12 листопада 2010 року (а.с. 33, 35) труби перевозились проводилось 05.11.2010 року, 08.11.2010 року; 09.11.2010 року, 10.11.2010 року, 11.11.2010 року і 12.11.2010 року зі складу-площадки ПП "МКМ-сервіс"(м. Львів, вул. Півколо) до села Подорожне Жидачівського району, Львівської області, де розташований об'єкт реконструкції водозабору на річці Свіча.

Труби залізобетонні в кількості шість штук ТОВ "ТБО Львівбуд"власними силами уклало згаданому об'єкті "Реконструкція водозабору на р. Свіча з подаючим колектором", про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року типової форми № КБ-2в з ДП "Подорожненський рудник"загальною вартістю 153543,68 грн. (а.с. 45-49), у яку включено у тому числі вартість труб, що були придбані згідно з накладною № РН-11-05001 від 05.11.2010 року.

По факту поставки ПП "МКМ-сервіс" видало позивачу податкову накладну № 1105000001 від 05.11.2010 року на загальну суму 34800,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5800,00 грн. (а.с. 28). Оплата за отримані труби здійснена 14 грудня 2010 року в сумі 34800 грн. (а.с. 43, 44).

Також судом було встановлено наступне, що на виконання взятих договірних зобов'язань згідно з договором від 05.10.2010 року позивач отримав від ПП "МКМ-сервіс" труби ст. Ф 530 (54 п.ш.) в кількості 6,398 тонн згідно з накладною № РН-11-2301 від 23.11.2010 року на загальну суму 39603, 60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6600,60 грн.

Перевезення цих труб зі складу ПП "МКМ-сервіс" також здійснювалось автомобілем КАМАЗ-5410, державний реєстраційний номер ВС25-12АС. Спершу їх було перевезено на базу ТОВ "ТБО Львівбуд"по вул. Кульпарківській, 93 у м. Львові, а звідти у м. Дрогобич на площадку будівництва об'єкту "Реконструкція лінійної частини магістрального продуктопроводу Дрогобич-Калуш". Підтвердженням факту транспортування є подорожні листи від 23.11.2010 року та від 25.11.2010 року, а також товарно транспортна накладна типової форми № 1 -ТН від 25.11.2010 року (а.с. 29, 31, 32).

По факту поставки ПП "МКМ-сервіс" видало позивачу податкову накладну № 1123000001 від 23.11.2010 року на загальну суму 39603,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6600,60 грн. Оплата за поставлені труби була здійснена 24.11.2010 року -в сумі 18000 грн. (а.с. 37), 18.01.2011 року -в сумі 5000 грн. (а.с. 38), 15.02.2011 року -в сумі 5000 грн. (а.с. 41), 24.02.2011 року в сумі 5000 грн. (а.с. 40), 22.03.2011 року -в сумі 6603,60 грн. (а.с. 42).

Придбані згідно з накладною від 23.11.2010 року труби були використані під час виконання будівельний робіт на об'єкті "реконструкція лінійної частини магістрального продуктопроводу Дрогобич-Калуш на 2 та 56 км траси", по факту виконання яких у травні 2011 року позивач та ТОВ "Карпатнафтохім"(Замовник) підписали акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в на загальну суму 197126,40 грн. (а.с. 50-57).

На підставі податкових накладних від ПП "МКМ-сервіс"позивач відніс до складу податкового кредиту за листопад 2010 року ПДВ, сплачений у ціні отриманих товарів, на загальну суму 12400,60 грн. Крім того, за підсумками господарської діяльності за 4 квартал 2010 року позивач відніс до складу валових витрат підприємства 29000 грн., понесених у зв'язку з придбанням труб та здійсненням реконструкції водозабору на ріці Свіча.

Вмрішуючи даний спір, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регулював Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 якого платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, був регламентований спеціальним законом - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон України № 334/94-ВР). Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу валового доходу в т.ч. суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

ТОВ "ТБО Львівбуд" та його контрагент ПП "МКМ"на час вчинення господарських операцій зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Податковий кредит за листопад 2010 року на суму 12400 грн. позивач сформував на підставі перелічених вище податкових накладних, виписаних ПП "МКМ-сервіс" встановленої форми та змісту. Сам факт реальності виконання взятих зобов'язань за згаданими вище договором купівлі-продажу та договором поставки, крім того, підтверджується належно оформленими: видатковими та податковими накладними, а також подорожніми листами, про які згадано вище, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Позивач також довів, що придбані у ПП "МКМ-сервіс" товари надалі були в подальшому використані у його господарській діяльності, свідченням чого є згадані вище акти приймання виконаних будівельних робі встановленої форми. Результати господарської діяльності позивача вплинули також на показники його валових витрат та доходів, оскільки на підставі згаданих вище первинних документів ТОВ "ТБО Львівбуд" відніс до складу валових витрат підприємства 29000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи наведені доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-1651/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко