Ухвала суду № 30311175, 22.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р.

справа № 2а-0870/1103/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі №2а-0870/1103/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя за участю прокурора Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький Втормет»звернулося з позовом до суду, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000142300/0 та №0000152300/0 від 28.07.2010 року, якими визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів, які не визнаються ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

У судове засідання представник ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя та прокурор не прибули, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.09.2010 р. по 12.07.2010р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький Втормет»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ПП «Велічія»та ТОВ «Форвіст-Пром»за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 15 липня 2010 року №92/23-0/00193097.

В акті перевірки (у редакції із змінами до акту перевірки від 28 липня 2010р №14901/10/23-0 (т.2 а.с.151) вказано на порушення ПАТ «Запорізький Втормет»:

п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік у розмірі 6 332 526, 00 грн. та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування по декларації за 2009 рік у сумі 1 152 889, 00 грн..;

п.1.3 ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 154 174, 00 грн. та завищено залишок від’ємного значення ПДВ по ряд. 26 Декларації на суму 43 333,00грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

В акті перевірки вказано, що у перевіряємому періоді ВАТ «Запорізький Втормет»мало взаємовідносини з ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром», ПП «Велічія», ТОВ «Потенціал», а саме 21.01.2009р. між позивачем та ТОВ «Інтер-Мет Плюс»укладено договір №35-09 поставки металобрухту; 28.09.2009р. між позивачем та ТОВ «Форвіст Пром»укладено договір №289-09 поставки металобрухту; 05.01.2009р. між позивачем та ПП «Велічія»укладено договір №08-09 поставки металобрухту; 06.08.2009р. між позивачем та ТОВ «Потенціал»укладено договір №259-09 поставки металобрухту.

Вказані угоди, на думку податкового органу, укладені без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. У зв’язку з цим ДПІ вказує на те, що угоди поставки є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Нікчемність укладених правочинів ДПІ пов’язує з:

1. Договір між позивачем та ТОВ «Інтер-Мет Плюс». Перевіркою встановлено, що основним постачальником брухту чорних металів ТОВ «Інтер-Мет Плюс»є ТОВ «Форвіст-Пром». Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Форвіст-Пром»анульовано 23.12.2009р., підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, згідно розрахунків комунального податку, наданого ТОВ «Форвіст-Пром», на підприємстві працює одна особа. З огляду на ці обставини, ДПІ робить висновок про те, що ТОВ «Інтер-Мет Плюс»діяло без належної обачності, підприємству мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан контрагента –ТОВ «Форвіст-Пром», умови ведення вказаним підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускалися. Таким чином, діяльність ТОВ «Інтер-Мет Плюс»була спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з отримання податкової вигоди для третіх осіб переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов’язань.

2. Договір між позивачем та ТОВ «Форвіст Пром». Перевіркою встановлено, що ТОВ «Форвіст-Пром»не знаходиться за місцем своєї реєстрації. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту встановлено, що постачальниками ТОВ «Форвіст-Пром»є ТОВ «ТМ «Атлет», ТОВ «Траверс». Під час проведення перевірки ТОВ «ТМ «Атлет», ТОВ «Траверс»податковим органом зроблено висновок, що правочини, укладені від імені вказаних осіб, мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

3. Договір між позивачем та ПП «Велічія». Провести перевірку контрагента ПП «Велічія»неможливо, у зв’язку з тим, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, на телефонні дзвінки, вказані в базах ДПІ, посадові особи підприємства не відповідають. Згідно Автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Велічія»включено до податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Універсал пром. Альянс», що має ознаки фіктивності. У підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З цих підстав, податковим органом зроблено висновки про відсутність у керівників ПП «Велічія»реальних намірів створення підприємств з метою ведення фінансово-господарської діяльності. Тобто, підприємство ПП «Велічія»здійснювало операції з продажу товару без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків.

4. Договір між позивачем та ТОВ «Потенціал». Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Потенціал»мало взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Строй», яке за місцем реєстрації не знаходиться. Проведеною невиїзною позаплановою перевіркою зроблено висновки про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бізнес-Строй»здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Бізнес Строй»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

З зазначених підстав, враховуючи взаємовідносини контрагентів ВАТ «Запорізький Втормет»з іншими постачальниками, податковим органом зроблено висновок про те, що укладені позивачем угоди є нікчемними та не створюють правових наслідків, які обумовлені цими договорами.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010р. №000142300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість на загальну суму 7 731 261, 00 грн., у т.ч. за основним платежем –5 154 174, 00 грн., за штрафними санкціями 2 577 087, 00грн.; №0000152300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12 031 799, 40 грн., у т.ч. за основним платежем 6 332 526, 00 грн. та за штрафними санкціями 5 699 273, 40 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду обґрунтовані тим, що встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання зазначеними сторонами умов договорів, які не визнаються ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами та фактичними обставинами справи.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про реальність укладених позивачем угод, наслідком яких є поставка товарів (металобрухту).

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Інтер-Мет Плюс».

У перевіряємому періоді господарська діяльність ТОВ "Інтер-Мет Плюс" здійснювалась відповідно до договору № 35-09 від 21 січня 2009 року. Відповідно до умов цього договору продавець зобов’язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах "склад покупця" у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 21 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року ТОВ "Інтер-Мет Плюс" передало Товариству "Запорізький Втормет" 13616,653 тонни брухту на загальну суму 22 011 237,27 гривень. ВАТ "Запорізький Втормет" повністю оплатило вказаний товар (даний факт підтверджується і актом перевірки). Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року. На підставі даного договору було реалізовано металобрухт на адресу ВАТ "Запорізький Втормет" на суму 18 342 697,63 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку позивача вказані операції відображені проводками: ДТ 201 "Сировина та матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 18 342 697,63 грн.; Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 3 668 539,51 грн. та включено до складу валових витрат та додаткового кредиту відповідного звітного періоду.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форвіст-Пром»

28 вересня 2009 року укладено договір поставки № 289-09 від між ВАТ "Запорізький Втормет" (покупець) та ТОВ "Форвіст-Пром" (продавець). Відповідно до умов цього договору продавець зобов’язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах "склад покупця" у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 28.09.2009 по 31.12.2009 ТОВ "Форвіст-Пром" передало Товариству "Запорізький Втормет" 1174.292 тонн брухту на загальну суму 2 161 301.64 гривень. ВАТ "Запорізький Втормет" повністю оплатило вказаний товар. В бухгалтерському обліку ВАТ "Запорізький Втормет" вказані операції відображені проводками: ДТ 201 "Сировина та матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 1 801 084,65 грн., Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 360 216,93 грн. та включено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Велічія».

У перевіряємому періоді позивач (покупець) мав взаємовідносини з ПП "Велічія" (продавець) відповідно до договору № 08-09 від 05 січня 2009 року. Відповідно до умов цього договору продавець зобов’язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах "склад покупця" у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На підставі цього договору реалізовано металобрухт на адресу ВАТ "Запорізький Втормет" на суму 24 855 628,82 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку ВАТ "Запорізький Втормет" вказані операції відображені проводками: ДТ 201 "Сировина та матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 24 855 628,00 грн., Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 1 189 511,00 грн., до складу валових витрат включено суму у розмірі 5 947 555,00 грн. та податкового кредиту даного звітного періоду у розмірі 1 189 551 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Потенціал».

06 серпня 2009 року між ВАТ "Запорізький Втормет" (покупець) та ТОВ "Потенціал" (продавець) був укладений договір поставки № 259-09. Відповідно до умов цього договору продавець зобов’язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах "склад покупця" у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 15.08.2009 по 31.12.2009 ТОВ "Потенціал" передало Товариству "Запорізький Втормет" 131,452 тонн брухту на загальну суму 238747.21 гривень. ВАТ "Запорізький Втормет" повністю оплатило вказаний товар. Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року. Факт оплати товару відображений в акті перевірки. Передача товару повністю підтверджена приймально-здавальними актами та накладними про передачу товару.

Позивачем до перевірки надавалися первинні документи, які підтверджують вказані господарські операції. Ці первинні документи (накладні, акти приймання-передачі металобрухту, податкові накладні) відображені в Акті перевірки по кожному контрагенту позивача, при цьому, будь-яких зауважень щодо складення цих документів, податковим органом висловлено не було.

Встановлені судом першої інстанції обставини, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій усі контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ, а відтак мали право видавати податкові накладні, на підставі яких позивачем відносились суми ПДВ (сплачені, нараховані) до складу податкового кредиту.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальне виконання сторонами договірних зобов’язань, і наслідком цих операцій є поставка товару на адресу ВАТ «Запорізький Втормет».

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладених угод, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів та постачальників контрагентів за місцем своєї реєстрації, не подання звітів до ДПІ та можливі порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром», ПП «Велічія», ТОВ «Потенціал» укладено договори поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що основним видом діяльності позивача є діяльність з оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, торгівля металобрухтом.

Таким чином, укладені угоди відповідали виду господарської діяльності, яку здійснює позивач.

Постачальники позивача мали Ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, що також відповідає господарській діяльності цих підприємств. Так, ТОВ «Інтер-Мет Плюс»здійснювало діяльність на підставі ліцензії серії АВ №433968, р.н.6365Ч, виданої Міністерством промислової політики України на підставі рішення №278 від 07.10.2008р.; ТОВ «Форвіст Пром»здійснювало діяльність на підставі ліцензії серії АВ №231570, р.н.5489Ч, виданої Міністерством промислової політики України на підставі рішення №231 від 14.11.2006р.; ПП «Велічія»здійснювало діяльність на підставі ліцензії серії АВ №270557, р.н.4608Ч, виданої Міністерством промислової політики України на підставі рішення №205 від 15.09.2005р.; ТОВ «Потенціал»»здійснювало діяльність на підставі ліцензії серії АВ №078845, р.н.4920Ч, виданої Міністерством промислової політики України на підставі рішення №5137 від 25.05.2006р.

Отже, встановлені обставини справи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов’язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені, а метою їх укладення є мінімізація податкових зобов’язань.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, позиція податкового органу щодо визнання нікчемними укладених позивачем правочинів, полягає у тому, що постачальники позивача мали взаємовідносини з суб’єктами господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З такою позицією податкового органу суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», не ставиться право платника, на віднесення витрат до складу валових витрат та ПДВ до складу податкового кредиту, в залежність від дотримання контрагентами його постачальника вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій, які не мають відношення до господарської діяльності такого платника і які не можуть вплинути на визначення платником податкових зобов’язань.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 у справі №2а-0870/1103/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 28.12.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк