Рішення № 30307655, 22.03.2013, Радехівський районний суд Львівської області

Справа №2-523/11

Провадження № 2/451/25/13

РІШЕННЯ

іменем України

22 березня 2013 року

м. Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Крет А. І.

при секретарі судового засідання: Загайській І.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Радехові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитно-заставного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором № LVL6AK12960197 від 04 квітня 2008 року в сумі 9641,58 дол. США та судові витрати в сумі 882,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.04.2008 р. між ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № LVL6AK12960197, відповідно до якого останній було надано кредит в сумі 12856,93 дол. США. Умови кредитного договору ПАТ комерційним банком «ПриватБанк» виконано в повній мірі та позичальниці видано всю суму коштів, однак відповідачка у свою чергу умови договору не виконує, тобто, несвоєчасно проводить оплату кредиту та відсотків за користування ним, при цьому ігнорує вимоги банку щодо сплати заборгованості. Просить позов задовольнити.

Представником позивача в судових засіданнях неодноразово уточнялися позовні вимоги і, станом на 16.05.2012 року загальна сума заборгованості відповідачки становила 11837,21 дол.США (а. с.90-92,112).

Відповідачка у судове засідання не з'являлася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомляла. А відтак судом, зважаючи на наявність у справі доказів та незаперечення представника позивача проти такого вирішення справи, було ухвалено рішення під час заочного розгляду справи.

Заочним рішенням суду у справі № 2-523/11 (провадження № 2/1317/34/2012) від 26.06.2012 року позов було задоволено. Вирішено стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь ПАТ комерційного банку «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) 11837,21 дол. США (одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім доларів Сполучених Штатів Америки 21 цент) суми заборгованості за кредитним договором № LVL6AK12960197 від 04 квітня 2008 року та понесені ним судові витрати у розмірі 888,43 грн. (рахунок № 64993919400001). Було також вирішено стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави різницю судового збору в розмірі 57,37 грн.

Відповідачем було подано до суду заяву про перегляд даного заочного рішення. Оскільки судом було встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд своєю ухвалою від 01.10.2012 року скасував заочне рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26 червня 2012 року і призначив справу до розгляду в загальному порядку.

Під час розгляду справи в загальному порядку відповідачем було подано до початку розгляду справи по суті спору зустрічну позовну заяву про розірвання кредитно-заставного договору. У даній зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вказує на істотні порушення кредитно-заставного договору з боку ПАТ КБ «ПриватБанк», яким їй була завдана шкода внаслідок якої ОСОБА_2 значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні такого договору. Просить суд розірвати кредитно-заставний договір № LVL6АК12960197, укладений 04 квітня 2008 року між нею та банком.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав незаконності та необгрунтованості вимог позивача за зустрічним позовом, просив задовольнити первісний позов з підстав, викладених у позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Під час судового засідання від представника позивача за первісним позовом надійшла заява від 13 жовтня 2011 року про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог. В даній заяві представник банку просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 9944,21 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири долари США 21 цент), що згідно курсу, встановленого Національним банком України станом на 12 жовтня 2011 року складало 79255,35 (сімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 35 копійок) грн.

В судове засідання, призначене на 22 березня 2013 року, представник позивача за первісним позовом не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, а відтак його неявка не перешкоджає розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи перевіривши їх належними та допустимими доказами, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про те, що як первісний, так і зустрічний позови у даній справі підлягають до задоволення судом в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір № LVL6AK12960197, згідно якого банк зобов'язувався надати ОСОБА_2 як позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 10110,34 доларів США на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 11,04 % річних.

В якості способу забезпечення виконання зобов'язання за Договором ОСОБА_2 було передано відповідачу в заставу рухоме майно, а саме автомобіль марки DAEWOO, моделі Lanos, рік випуску: 2008, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Зобов'язання Банку перед Позичальником за Договором щодо надання кредитних грошових коштів були виконані належним чином в повному обсязі. В той час як ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо погашення кредиту в порядку в сумах і строках, встановлених Договором, належним чином виконано лише частково.

Судом встановлено, що внаслідок розірвання шлюбу 24 березня 2010 року ОСОБА_2 з ОСОБА_2 ОСОБА_5 змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Поряд із встановленням заборгованості Позичальника перед Банком судом вбачається істотність порушень Договору з боку Банку, що є підставою для розірвання Договору за рішенням суду.

Зокрема, статтею 6.1.3. Договору передбачено, що Банк зобов'язується забезпечувати Позичальника консультаційними послугами з питань виконання Договору.

Однак, як стверджує Позичальник, всупереч цим вимогам Договору Банк на неодноразові звернення ОСОБА_2 не виконував такого обов'язку належним чином. Банком такі твердження не були спростовані належними та допустимими доказами.

Як стверджує ОСОБА_2 з метою виконання свого обов'язку сприяння укладення договору купівлі-продажу за вартістю не нижчою усієї суми грошових зобов'язань Позичальника за Договором, у тому числі за наданим Кредитом, процентами, неустойкою та іншими платежами, передбаченого ст. 13.3.1 Договору, позивачем за зустрічним позовом було передано 12 червня 2009 року заставний автомобіль представнику Банку ОСОБА_6 і доручено ПриватБанку передати його на реалізацію за ринковою ціною і направити виручені кошти на погашення заборгованості. Цього ж дня ОСОБА_2 було уповноважено ОСОБА_6 на вчинення юридично значимих дій, в тому числі укладання необхідних правочинів (договорів) шляхом видачі на його ім'я відповідної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_7.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що з письмових пояснень представника Банку, наданих ним під час розгляду первісного позову ОСОБА_2 стало відомо, що нібито 26 лютого 2010 року заставний автомобіль був реалізований за ціною 41400,00 грн.

Відповідно до ст. 13.3.2. Договору, договір купівлі-продажу Предмета Застави укладається Банком від імені Позичальника і є юридичною підставою для набуття покупцем права власності на Предмет Застави. Протягом 10 днів з моменту продажу Предмета Застави Банк зобов'язується надати Позичальнику письмовий звіт про результати продажу.

Згідно тверджень ОСОБА_2 Банк такого свого обов'язку належним чином не виконав та продовжував з моменту реалізації автомобіля по теперішній час нараховувати їй на суму боргу, що залишилася після продажу автомобіля, кредит, проценти, неустойку та іншими платежі.

Банк заперечує проти таких доводів Позичальника, посилаючись на пункт 6.3.11. Договору, згідно якого Банк має право самостійно приймати рішення про спосіб, порядок, час, місце інформування Позичальника про наявність простроченої заборгованості, у тому числі шляхом автоматизованої системи телефонних повідомлень. Однак, всупереч принципу змагальності сторін у цивільному процесі не доводить дану обставину належними та допустимими доказами як на підставу своїх заперечень проти зустрічного позову.

Позичальник вважає, що виключно з вини відповідача за зустрічним позовом було допущено істотне порушення Договору, а ОСОБА_2 неналежним чином виконанням Банком своїх зобов'язань за Договором була завдана шкода, в зв'язку з чим вона значною мірою позбавлялася того, на що розраховувала при укладенні такого Договору.

На думку ОСОБА_2, з моменту передачі нею представнику Банку заставного автомобіля у червні 2009 року до моменту його реалізації у лютому 2010 року пройшло більш як вісім місяців, що значно вплинуло на ціну реалізації предмета застави оскільки довіреністю, виданою на ім'я представника Банку ОСОБА_6, Позичальник уповноважувала його, окрім іншого, керувати заставним автомобілем, чим, на думку, позивача за зустрічним позовом, він, без сумніву, активно користувався. Це, на думку, ОСОБА_2 в свою чергу, сприяло збільшенню коефіцієнту амортизації (природного зносу) заставного автомобіля і, як наслідок, вплинуло на його реалізацію за такою низькою ринковою ціною у розмірі 41400,00 грн.

Окрім того, Позичальник звертає увагу суду на речення третє абзацу першого ст. 13.2. Договору, згідно якого не застосовуючи Судових Процедур (тобто, звернення за захистом своїх прав в судовий орган або інший орган вирішення спорів), Банк має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на Предмет Застави для задоволення Забезпечених Вимог з-поміж наступних варіантів: а) передача Предмета Застави у власність Банку для задоволення і погашення Забезпечених Вимог; б) продаж Предмета Застави Банком третій особі у відповідності із вимогами законодавств України; в) звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадку нотаріального посвідчення Договору); г) будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України. Водночас абзацом другим ст. 13.2. Договору передбачено, що Банк письмово повідомить Позичальника про обрану ним процедуру звернення стягнення на Предмет Застави.

Як вбачається з обставин справи Банк письмово Позичальника про обрану ним процедуру звернення стягнення на предмет застави не повідомляв.

Згідно абзацу третього ст. 13.2. Договору, при зверненні стягнення на Предмет Застави в позасудовому порядку, шляхом його продажу, Банк встановлює початкову ціну Предмета Застави в розмірі оціночної вартості, встановленої Банком, але не нижче 50 % від повної вартості згідно статтею 17.10. Договору.

З цих положень, на думку позивача за зустрічним позовом, випливає, що за умови продажу заставного автомобіля Банк мав би встановити його вартість шляхом проведення відповідної оцінки. Однак, за умови, що така оцінка проводилася. Про її проведення та її результати Позичальнику взагалі нічого не було відомо.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення Банком Позичальника про проведення оцінки предмета застави, а також про її результати.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом про те, що Банком було допущено порушення Договору і внаслідок завданої цим порушенням шкоди ОСОБА_2 значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оскільки у випадку, коли ОСОБА_2 було б відомо, що грошової суми, за яку був реалізований заставлений автомобіль для повного покриття кредитної заборгованості недостатньо шляхом одержання з Банку протягом 10 днів з моменту продажу предмета застави письмового звіту про результати продажу, то нею б продовжувався погашатися кредит.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Окрім того, відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Судом встановлено недобросовісність поведінки Банку по відношенню до Позичальника при виконанні Договору, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу вимог ч. ч. 1-6 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Доводи заперечень відповідача за зустрічним позовом висновків суду щодо наявності істотних порушень ним Договору не спростовують.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 509, 525, 526, 610, 612, 627, 629, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 27, 57-64, 82, 88, 109, 123, 124, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру платників податків: НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ: 14360570, поточний рахунок № 29092829003111) 79255,35 (сімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 35 копійок) грн. суми заборгованості за кредитно-заставним договором № LVL6AK12960197 від 04 квітня 2008 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 768,43 (сімсот шістдесят вісім гривень 43 копійки) грн. судового збору та 120,00 (сто двадцять гривень 00 копійок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Розірвати Кредитно-заставний договір № LVL6AK12960197 від 04 квітня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяКрет А. І.