Рішення № 30306374, 21.03.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року Справа №607/1722/13- ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О.М.

при секретарі с/з Жара М.Т.

за участю осіб, які беруть участь усправі

представника позивача Тимчишин М. І.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення пені, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення пені, обґрунтовуючи це тим, що 04.08.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 104, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою 17 % річних, терміном на 60 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 04 серпня 2011 року. Згідно умов кредитного договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу кредит та відсотки, в порядку і в терміни, встановленні кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача по кредитному договору, між відповідачем та поручителями боржника - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені договори поруки № 1 та № 2 від 04.08.2006 р. У зв'язку з невнесення позивачем платежів за кредитним договором, відповідач 22.07.2010 р. звернувся з позовною заявою до Тернопільського міськрайонного суду. Рішенням суду по справі № 2-7077/10 від 28.09.2010 року задоволено вимоги банку про стягнення солідарно з Позичальника та її поручителів заборгованість у розмірі 9 659,84 грн. Оскільки, станом на 29.01.2013 р. рішення суду від 28.09.2010 р. повністю не виконано та враховуючи те, що відповідно до п.4.2. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язалася сплатити пеню у розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, банком за період з 28.09.2010 р. (з дати прийняття рішення суду) по 30.11.2012 р. (дата сплати кредиту) нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту та пеня за несвоєчасну сплату процентів на загальну суму 2 635,18 грн., з них: 2 517,41 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 117,77 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків. 27.12.2012 р. позивач надіслав відповідачу та її поручителям письмові повідомлення-вимоги про необхідність сплати пені, яка утворилася через несвоєчасне внесення належних за кредитним договором коштів за період з 28.09.2010 р. по 30.11.2012 р. Проте, вказані вимоги банку залишено без відповіді та задоволення. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача дану заборгованість та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з мотивів викладених у позовній заяві підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково та просив суму заборгованості по пені зменшити на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 04.08.2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України», який змінив найменування на ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 104, надалі - кредитний договір.

Згідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою 17 % річних, терміном на 60 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 04 серпня 2011 року.

Частина 1 стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та умовах, встановленні договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача по кредитному договору, між відповідачем та поручителями боржника - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені договори поруки № 1 та № 2 від 04.08.2006 р.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 2-7077/10 від 28.09.2010 р. задоволено вимоги банку про стягнення солідарно з позичальника та її поручителів заборгованість у розмірі 9 659,84 грн.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковий до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.3.1 кредитного договору, відповідач зобов'язалася належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, а саме точно в строки, обумовлені договором, повернути кредит в сумі 15 000,00 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань на першу вимогу банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі. За виконання зобов'язань по кредитному договору Позичальник відповідає всіма належними коштами та майном (п.3.3.2. Договору).

Крім цього, пунктом 6.7 кредитного договору, сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі але не виключно, щодо повернення суми кредиту сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.

Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає іншій у власність грошові кошти, а інша - зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Як вбачається з статей 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики.

Оскільки, станом на 29.01.2013 р. рішення суду від 28.09.2010 р. повністю не виконано та враховуючи те, що відповідно до п.4.2. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язалася сплатити пеню у розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, банком за період з 28.09.2010 р. (з дати прийняття рішення суду) по 30.11.2012 р. (дата сплати кредиту) нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту та пеня за несвоєчасну сплату процентів на загальну суму 2 635,18 грн., з них: 2 517,41 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 117,77 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідно до статей 549, 550, 551 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статей 258, 267 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З наданого позивачем розрахунку нарахованої пені вбачається, що сума нарахованої пені становить 2 635,18 грн., яка нарахована за прострочення кредиту, процентів, плати за управління кредитом, суд враховує обставини, зокрема, що відповідачем було погашено тіло кредиту та відсотки, а тому, розмір неустойки не є співрозмірним наслідкам порушення. За вказаних обставин, розмір пені значно перевищує розмір збитків, а тому, цю суму слід визначити у розмірі 2 000,00 грн., із врахуванням тих обставин, що відповідач вже тривалий час не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості, та вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в межах заявлених позивачем вимог у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст.ст. 258, 259, 267, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09338500, МФО 338545, р/р 373929005) пеню у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) та сплачений судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяО. М. Вийванко