Рішення № 30305969, 25.03.2013, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/5643/2012

Провадження № 2/520/1425/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря -Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання кредитного договору неукладеним та визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , який в подальшому уточнив та згідно останньої редакції від 21 травня 2012 року (т. 2, а.с. 53-56) просив суд визнати кредитний договір № 014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вузівського відділення Одеської обласної дирекції Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» - неукладеним; визнати іпотечний договір від 07 червня 2007 року на квартиру під АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - недійсним; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки, а саме: на квартиру під АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 і була передана у іпотеку за іпотечним договором від 07 червня 2007 року між ОСОБА_4, від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Свої вимоги мотивував тим, що в 2007 році він разом зі своїм старим знайомим ОСОБА_7 вирішили придбати сумісно у власність декілька квартир в м. Одесі, щоб в подальшому здавати ці квартири в оренду. Кошти на придбання квартир у нього були, але у зв'язку з необхідністю проведення капітального ремонту у вказаних квартирах вони домовились взяти кредит.

У зв`язку з тим, що позивач постійно мешкає у Києві, ОСОБА_7 запропонував видати йому довіреність на ім`я працівника його підприємства, ОСОБА_4, запевнивши у тому, що це надійна людина, так як в усіх квартир були різні власники, зібрати яких в один день було складно.

25.05.2007 року позивач видав доручення на ім`я ОСОБА_4 на придбання на його ім`я квартир АДРЕСА_1. Однак, дана довіреність не давала останньому прав на отримання від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів.

За проханням свого друга ОСОБА_7 25 травня 2007 року позивач звернувся до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», після чого йому надали останній лист кредитного договору, який він почав підписувати, однак після відмови надати йому для ознайомлення повний текст кредитного договору, він в свою чергу відмовився від подальшого оформлення кредиту та підписання самого договору та усіх необхідних для цього документів.

Також позивач вказує на те, що заяви на видачу готівки він не підписував, гроші за кредитним договором не отримував. Крім того, посилається на те, що ні він, ні його дружина не давали згоду на передачу їхнього майна у вигляді квартир АДРЕСА_1 в іпотеку, вказані обставини і стали підставою, для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 позовну заяву підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Інші сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, які сповіщені про розгляд справи належним чином, від яких не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідачів.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Цивільним Кодексом України, зобов'язаннями щодо кредитного договору.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своїм старим знайомим ОСОБА_7 вирішили придбати сумісно у власність декілька квартир в м. Одесі щоб в подальшому здавати ці квартири в оренду. У зв`язку з тим, що позивач постійно мешкає у Києві, ОСОБА_7 запропонував видати йому довіреність на ім`я працівника його підприємства, ОСОБА_4, запевнивши у тому, що це надійна людина, так як в усіх квартир були різні власники, зібрати яких в один день було складно.

25.05.2007 року позивач видав на ім`я ОСОБА_4 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 купити на його ім'я за ціну та на умовах за своїм розсудом квартиру АДРЕСА_1; зареєструвати за ним право власності на придбану квартиру у відповідних органах в установленому законом порядку; бути його представником в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності в тому числі в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться його як власника; бути представником в органах нотаріату, у Відкритому Акціонерному Товаристві «Райффайзен Банк Аваль» та його філіях і відділеннях з усіх без винятку питань, що пов'язанні з заставою (іпотекою) вищезазначеної квартири в установленому чинним законодавством України порядку забезпечення виконання його зобов'язань або правах майнового поручителя за будь-якою особою (т. 1 а.с.61).

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості, представник позивача за первісним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилався на те, що 17.05.2007 року ОСОБА_1 звернувся в дирекцію «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про надання кредиту в сумі 396 000 дол. США строком на 240 місяців під 12, 85% річних для придбання житла на вторинному ринку, квартир АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 6).

Згодом, 29.05.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №014/0054/74/75556 про надання кредиту в сумі 395 092 дол. США строком з 29.05.2007 року по 29.05.2027 року зі сплатою щомісячних фіксованих рівних платежів згідно графіку під 12.85% річних, за користування кредитними коштами (т. 1, а.с. 40-46).

Відповідно до п.1.1 вказаного кредитного договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 395 920 дол. США, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Згідно п. 1.2 кредитного договору кредит надавався на строк 240 місяців до 29 травня 2027 року.

Також, 29 травня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №014/0054/74/75556 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 014/0054/74/75556/2 (т.1, а.с. 53-55). Крім того, 07 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 014/0054/74/75556/3 (т.1, а.с. 56-58), відповідно до п.1.2 яких поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед банком відповідати за договором кредиту № 014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року, а саме повернути кредит у розмірі 395 920 дол. США, сплатити відсотки за його використання, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Однак, суд не може погодитись з даними твердженнями у повній мірі, виходячи з наступного.

Як встановлено службовим розслідуванням, проведеним комісією Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 10 вересня 2009 року в результаті звернення ОСОБА_1, кредитування ОСОБА_1 визнано таким, що оформлене Вузівським відділенням Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з грубим порушенням нормативних документів Банку, а саме: кредитні кошти позичальника видані сторонній особі; ОСОБА_4 признав свій підпис, але факт отримання готівки заперечував; для встановлення особи, якою отримані грошові кошти, необхідно здійснення слідчих дій правоохоронними органами. Також встановлено, що була здійснена навмисна заміна дати укладеного кредитного договору з 25.05.2007р. на 29.05.2007 року та підроблені ці ж дати у записах ОСОБА_1 про ознайомлення з умовами та наслідками підписання кредитного договору та у отримання других примірників кредитного договору та додатку до нього (графік погашення). Крім того, відділу внутрішньобанківської безпеки доручено звернутись з заявою до правоохоронних органів для встановлення осіб, причетних до шахрайських дій з банківськими кредитами (т.2, а.с.35-42).

Більш того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 заяву про видачу готівки №10 від 29.05.2007 року не підписував (т.1, а.с.49) та грошових коштів не отримував.

Вказана обставина підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 15331/02 від 23 листопада 2011 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1, зображення яких є у наданих на дослідження документах, а саме: електрофотографічній копії заяви на переказ готівки № 88 від 29.05.2007 року на суму 7 997,58 грн., розміщений у лівій нижній частині, електрофотографічній копії заяви на переказ готівки № 89 від 29.05.2007 року на суму 9 466,50 грн., розміщений у лівій нижній частині, електрофотографічній копії заяви на видачу готівки № 10 від 29.05.2007 року на суму 392 000 доларів США, розміщений у лівій нижній частині - виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою (т.2, а.с. 4-6 )

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви на видачу готівки № 10, заяви на переказ готівки № 88 та заяви на переказ готівки № 89 - грошові кошти отримав ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 59-60). Однак, відповідно до довіреності від 25.05.2007 року, останній такими повноваженнями позивачем наділений не був.

Також при винесенні рішення суд бере до уваги, що остання сторінка кредитного договору була підписана позивачем 25.05.2007 року, в той час як сам договір датований 29 травня 2007 року (т.1, а.с.40-45). Однак, як стверджує позивач, 29.05.2007 року він взагалі перебував у місті Києві, здійснював платежі в ЗАТ «ОТП Банк» та до Одеси не їздив, що підтверджується квитанцією (т.1, а.с.339).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_4 отримувати грошові кошти, вказані у Кредитному договорі № 014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року та сам грошові кошти у розмірі 392000 доларів США не отримував.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані від позикодавця.

Таким чином всі ці обставини дають підстави вважати, що умови кредитного договору Банком виконані не належним чином, у зв'язку з чим суд вважає, що Кредитний договір № 014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року можливо визнати неукладеним.

Так відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача.

Також відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Крім того судом встановлено, що договір іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 від 7 червня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1, не відповідає чинному законодавству (т.1, а.с. 359-362).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, як зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Так на момент укладання вказаного договору іпотеки ОСОБА_1 перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_6, а відповідно до положень ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як встановлено у судовому засіданні, дружина позивача ОСОБА_6 згоди на передачу вищезгаданих квартир в іпотеку не надавала, а від так п. 1.7 Договору іпотеки не відповідає дійсності.

Таким чином суд приходить до висновку, що кредитний договір № 014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року є неукладеним, оскільки сторонами договору в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до норм ст. 215 ЦК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що регулюються ст.ст. 1212-1215 ЦК України, а від так іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_1, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль » та ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1, в силу положень ч. 1 ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Тобто, передумовою виникнення прав та обов'язків за іпотечним договором є наявність основного зобов'язання. Враховуючи, що основне зобов'язання за кредитним договором №014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль » та ОСОБА_1 не виникло, не виникло і взаємних прав та обов'язків сторін за іпотечним договором від 08 червня 2007 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль » та ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1.

Вимогами ст. 202 ЦК України передбачено що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5, 6 ст. 203 ЦК України.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, ч. З ст. 203 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом; право приватної власності є непорушним.

В теперішній час права власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 обмежені забороною відчуження та іпотекою зазначеного нерухомого майна за неіснуючим зобов'язанням, що позбавляє власника можливості реалізувати всі правомочності, які випливають з його права власност

Відповідно до ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У п. 253 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій», затвердженої наказом № 20/5 Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 року вказано, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

Згідно роз'яснення Мністерства Юстиції України щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації від 04.06.2009 року нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав та нерухоме майно) і транспорртних засобів, що підлягають державній реєстрації. За заявою: заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішення суду договору застави (іпотеки) недійсним.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки, а саме: на квартиру під АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 і була передана у іпотеку за іпотечним договором від 07 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4, від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль.

Виходячи з вищевкладенного та керуючись, ст.18 Закону України "Про іпотеку", ст. 49 Закону України «Про нотаріат» , ст. ст, 2, 15, 202, 203, 215, 236, 509, 526, 554, 593, 611, 612,1050, 1054 ЦК України,ст. ст. 3,118-120,151, 224, 225 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання кредитного договору неукладеним та визнання договору іпотеки недійсним - задовольнити.

Визнати кредитний договір № 014/0054/74/75556 від 29 травня 2007 року укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вузівського відділення Одеської обласної дирекції Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 - неукладеним.

Визнати іпотечний договір від 07 червня 2007 року на квартиру під АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, від імені ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» - недійсним.

Виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки, а саме: на квартиру під АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 і була передана у іпотеку за іпотечним договором від 07 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4, від імені ОСОБА_1, та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.