Рішення № 30305482, 25.03.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1323/6605/2012

Провадження № 2/456/336/2013

РІШЕННЯ

іменем України

"25" березня 2013 р.

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Андрейківа Ю. Я.

при секретарі Антоніву В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Конюхівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , суд

Встановив:

21.11.2012 року в суд поступила позовна заява, в якій заявниця вказує, що разом зі своїми батьками проживає в будинку який розташований в АДРЕСА_1. Вказаний будинок побудований на земельній ділянці яку надано ВК Стрийської районної Ради 15.12.1962 року її бабці ОСОБА_4 і належав колгоспному двору головою якого була її бабця. В 2009 році позивачка отримала право власності на цей будинок. Згідно вказаного рішення, для будівництва житлового будинку ОСОБА_4 в с. Конюхів Стрийського району надано земельну ділянку розміром 0,15 га. По сусідству з позивачкою в житловому будинку проживає ОСОБА_2, яка самовільно захопила частину її земельної ділянки площею 0, 05 га. Своїми діями відповідачка перешкоджає проїзд до її земельної ділянки, хоча немає жодного документу на правомірне використання даної спірної земельної ділянки. 25.02.2012 року Конюхівською сільською Радою здійснено перевірку, в ході якої пред»явлені всі відповідні документи на житловий будинок та на змельну ділянку, а саме: план під забудову від 21.12.1960 р. площею 0,15 га і договір купівлі - продажу від 27.07.1953 року. У акті перевірки вказано, що земельна ділянка є спірною та даний спір може вирішити виключно суд. 02.07.2012 року батько заявниці звернувся до Конюхівської сільської ради з заявою про розгляд питання стосовно спірної земельної ділянки. 05.07.2012 року Конюхівська сільська рада надала відповідь в якій зазначила, що сільська рада не в змозі вирішити питання стосовно земельної ділянки площею 0,05 га і порадила звернутися в суд. У 2010 раці позивачка уже приватизувала частину земельної ділянки розміром 0,10 га про що отримала Державний акт на землю, а спірну земельну ділянку розміром 0,05 га у пиватну власність їй не додано, так як вказана земельна ділянка є спірною, враховуючи наведене позивачка просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,05 га, зобов»язати ОСОБА_2 повернути 0,05 га земельної ділянки та стягнути з відповідачки судові витрати.

В суді позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові та вказали, що фактично спір між ними за частину земельної ділянки виник після проведення позивачкою приватизації частини своєї земельної ділянки згідно державного акту про право власності на земельну ділянку від 23.10.2010р.. Зазначила , що актом перевірки заяви ОСОБА_3 від 25.05.2012р. комісія встановила, що дана земельна ділянка є спірною і по ній без суду неможливо вирішити суперечку так як повернення історичних меж не є їх компетенцією. А тому вважає , що строк звернення до суду не пропустила та просить задоволити позовні вимоги в повній мірі.

Відповідачка та її представник Левко позовні вимоги невизнали з підстав викладених в запереченні на позовну заяву від 12.12.2012р.. При цьому відповідачка зазначила, що спірною земельною ділянкою довжиною 34,5м. та шириною 4,2м. , що перед її будинком користувалась ОСОБА_5 на підставі договору купівлі- продажу з ОСОБА_6, а відповідачка користується даною спірною ділянкою на підставі договору дарування половини будинку та господарських споруд. Вона як відповідачка нечинила перешкод в користуванні приватизованою земельною ділянкою позивачці та вказала, що частина землі в позивачки знаходиться за межами її подвір»я з південної сторони, а тому просила в позові відмовити.

Третя особа Конюхівська сільська рада, її голова на виїзному засіданні повідомив суд про те, що йому невідомо усіх обставин справи так як суперечки за заміри прибудинкових територій проводились не за його каденції та просив розглядати справу за наявними матеріалами справи.

Поясненнями сторін та дослідженими доказами по справі доведено, що позовні вимоги

частково підставні та підлягають до часткового задоволення.

Нормами ст. 95 Земельного Кодексу України визначено, що землекористувачі, якщо інше не

передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; споруджувати

жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають

відновленню в порядку, встановленому законом. Згідно положень ст. 96 Земельного Кодексу України,

землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій

рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків

незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; не порушувати прав власників

суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Як встановлено судом у відповідності до рішення ВК Стрийської районної Ради 15.12.1962

року ОСОБА_4 на підставі рішення загальних зборів колгоспників в с.Конюхів було

виділено для будівництва земельну ділянку у розмірі 0,15га. Відповідно до заповіту від 26.02.2008р.

ОСОБА_7 заповіла все своє майно ОСОБА_3 Згідно свідоцтва про право власності від 07.04.2009р.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Довідкою Дулібської сільської ради від 19.03.2013р. стверджено, що в с.Конюхів

в 1991р. перейменовано АДРЕСА_1. Відповідно до державного акту на

право власності на земельну ділянку серії ЯК № 868221 від 23.10.2010р. ОСОБА_1 є власником

земельної ділянки площею 0,0969га в АДРЕСА_1. Суд приймає до уваги те, що строк

звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з часу коли особа дізналась про порушення свого

права , а в даному випадку це після приватизації частини своєї земельної ділянки яка була в користуванні

позивача. Актом перевірки заяви ОСОБА_3 від 25.05.2012р. комісія встановила, що дана земельна

ділянка є спірною і по ній без суду неможливо вирішити суперечку так як повернення історичних меж не

є їх компетенцією.

При проведенні виїзного засідання судом встановлено та зафіксовано абрисом земельних ділянок

позивача та відповідача від 27.02.2013р. за підписами сільського голови с.Конюхів та землеупорядника

ОСОБА_10 , земельна ділянка позивача на якій знаходиться його будинковолодіння становить

0,9690га., що невідповідає розмірам встановленим відповідно до рішення ВК Стрийської районної Ради

від 15.12.1962 року на підставі якого ОСОБА_4 було виділено для будівництва земельну

ділянку у розмірі 0,15га.. Суд неприймає до уваги посилання відповідача , що інша частина земельної

ділянки знаходиться за її подвір»ям, оскільки земля яка рахується за позивачем та знаходиться за

подвірям відповідача розміром 0,634га . має статус для садівництва та огородництва відповідно з

позначенням нанесеним землеупорядником на абрисі земельних ділянок позивача та відповідача від

27.02.2013р., а отже неможе рахуватись як розривна частина земельної ділянки яка була виділена для

будівництва ОСОБА_4. З абрису земельних ділянок позивача та відповідача від 27.02.2013р. вбачається ,

що від південної фактичної межі позивача до самого будинку відповідача довжина земельної ділянки

становить 14м., а ширина 24,5м. при цьому відповідно до проекту будівництва житлового будинку

виданому ОСОБА_5 від 21.12.1960р. встановлено межу з північної сторони будинку відповідача до

південної сторони позивача розміром всього 1 метер. Невідповідають дійсності встановлені розміри меж

будинковолодіння та площа території виділена під забудову ОСОБА_5 згідно проекту будівництва

житлового будинку від 21.12.1960р. адже генеральним планом земельної ділянки наміченої для

індивідуального будівництва відповідачки визначено розмір земельної ділянки площею 0,15га., а з

фактичних даних абриса земельних ділянок позивача та відповідача від 27.02.2013р. вбачається , що в

користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка розміром 0,2060га. при цьому довжина земельної

ділянки відповідача згідно проекту будівництва житлового будинку виданому ОСОБА_5 від

21.12.1960р. повинна становити 75м. а в наявності відповідно до абрису земельних ділянок позивача та

відповідача від 27.02.2013р. становить 110м.. З пояснень колишньої голови сільської ради Конюхова

вбачається, що відповідачка провела забудову виділеної їй земельної ділянки згідно виданого їй плану на

забудову. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить усунути перешкоди в користуванні

земельною ділянкою площею 0,5га. та повернути йому її, а як встановлено судом різниця між даними

межами встановленими згідно проекту будівництва житлового будинку від 21.12.1960р. та зафіксованими

абрисом земельних ділянок позивача та відповідача від 27.02.2013р. від південної сторони

будинковолодіння позивачки до північної сторони будинковолодіння відповідачки становить по довжині

13 м. по ширині 24,5м.. При цьому з пояснень землеупорядника Конюхівської сільської ради вбачається ,

що дані які вносились в господарські книги стосовно меж ділянок позивача та відповідача були за

фактичними обмірами відгороджених територій сторін , а не на підставі виданих рішень сільської ради

про надання таких ділянок для будівництва. За таких обставин суд приходить до висновку, що незаконно

зайнята відповідачем земельна ділянка з північної сторони її будинковолодіння якаб мала перебувати в

користуванні позивачки на підставі права спадкування після смерті ОСОБА_4, своїми розмірами складає

318,5м/2 та = 0,0318га., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірах фактично

зайнятої відповідачкою земельної ділянки . Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та доводи відповідачки стосовно того, що перед її збудованою хатою колись стояла дерев»яна хата яку вона купила та користувалась усім подвір»ям, з тих мотивів, що даний факт не знайшов свого документального підтвердження та спростовується як викопіюванням із опорного плану забудови с.Конюхів від 1969р. де вказано за позначкою №1 будинковолодіння ОСОБА_2 з зазначенням одного житлового будинку та іншої будівлі біля будинку без встановлення статусу такої будівлі. Посилання відповідачки на те, що зайнята нею земельна ділянка з північної сторони їй належить на праві користування за договором дарування ОСОБА_5 половини житлового будинку з господарської будівлею не є належним чином обґрунтоване з тих обставин, що в даному договорі не вказано , а відповідачем недоведено на яких підставах в визначених розмірах належала вказана в договорі дарування земельна ділянка самому дарувальнику. Окрім цього куплене ОСОБА_5 у ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі - продажу будинковолодіння , що нібито знаходилось перед теперішнім капітальним будинком відповідачки на земельній ділянці 18м/2 на 12м/2 та складалось з дерев»яного будинку критого соломою, стодоли дощатої критої соломою, стайні критої соломою, відповідно до Договору дарування від 05.04.1986р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 в обдаровану масу майна ОСОБА_2 не ввійшло, що також спростовує доводи відповідачки на право користування спірної землею. Як встановлено судом дані господарських книг землеупорядником вносились за зайнятими жителями села землями та непогоджувались межі виділених жителям села земель , що є на думку суду недопустимо та дані господарських книг неможуть бути належними доказами в даній справі . В суді не здобуто інших доказів того, що відповідачу додатково надавались землі на продовження його будинковолодіння.

З огляду на встановлені обставини справи суд приходить до висновку , що позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача нечинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0318га. та повернути її позивачу , підлягають задоволенню. В решті вимог слід відмовити за безпідставністю з огляду на встановлений факт розташування будинку відповідачки згідно проекту будівництва житлового будинку від 21.12.1960р..

Враховуючи досліджені судом обставини та матеріали справи , керуючись ст.ст. 3,10,60,212-215ЦПК України, ст.ст. 399,400,413-416 ЦК України, ст.ст. 92,95,96 Земельного кодексу України, суд-

Вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов»язати ОСОБА_2 нечинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 0,0318га.

3. Зобов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 зайняту земельну ділянку площею 0,0318га.

4. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачених позивачем судових витрат розміром 108 (сто вісім) гривень.

5. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий-суддя Ю. Я. Андрейків