Рішення № 30302525, 26.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2013 року Справа № 18/2636/12

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, 36011

до Приватного підприємства "Трансінтербуд", вул. Козака, 10, м. Полтава, 36003

про стягнення 28 259,98 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Представники:

від позивача: Коморна О.В., дов. №3 від 02.01.2013 р.;

Басюк Н.Б., дов. №21 від 30.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 26.03.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28259,98 грн., з яких: 27294,53 грн. - основний борг та 965,45 грн. - пені за договором оренди № 27/03-Н індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 23.05.2003 р. та додаткових угод до нього (в редакції заяви № 10-07/595 від 31.01.13 р. про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджатиме вирішенню спору (ч.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

23.05.2003 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (далі - позивач) та Приватним підприємством "Трансінтербуд" (далі - відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №27/03-Н (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 ( в редакції додаткової угоди №5 від 10.03.2010 р.) якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування погреби для паливно-мастильних матеріалів площею 455,3 кв.м та будівлі майстерень площею 743,4 кв.м.

Відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції - березень 2003 р.) - 2337,54 грн.

Пунктом 1 додаткової угоди №4 від 05.06.2009 р. сторони доповнили договір пунктом 3.1.1. наступного змісту: "З 01.05.2009 року по 31.12.2009 року включно за користування об'єктом оренди орендар сплачує 45% (відсотків) встановленого обсягу орендної плати, визначеної пунктом 3.1 та 3.2 розділу 3 Договору, і становить відповідно - 7025,21 грн. (сім тисяч двадцять п'ять грн. 21 коп.)."

З 01.01.2010 року за користуванням об'єктом оренди орендар нараховує та сплачує орендну плату на умовах, визначених пунктами 3.1 та 3.2 розділу 3 Договору."

В подальшому, відповідно до змін, внесених сторонами додатковою угодою №6 від 10.08.2010 р., пункт 3.1.1 викладено в наступній редакції: "З 01.07.2009 року по 31.12.2010 року включно за користування об'єктом оренди орендар сплачує 80% (відсотків) встановленого обсягу орендної плати, визначеної пунктом 3.1 та 3.2 розділу 3 Договору, і становить відповідно за липень 2010 р. - 13466,74 грн. (тринадцять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 74 коп.)."

З 01.01.2011 року за користуванням об'єктом оренди орендар нараховує та сплачує орендну плату на умовах, визначених пунктами 3.1 та 3.2 розділу 3 Договору."

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позивач свої зобов'язання по Договору в частині передачі майна, визначеного п.1.1. Договору, виконав належним чином і в строк, що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності - погребів для паливно-мастильних матеріалів, які розташовані на території господарчого двору ст. Полтава Південної залізниці по пл. Слави, 1 площею 455,3 кв.м. та будівель майстерень, які розташовані на території господарчого двору ст. Полтава Південної залізниці по пл. Слави, 1 площею 743,4 кв.м від 23.05.2003 р.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за договором оренди належним чином не виконав, своєчасно і в повному обсязі за оренду нежитлового приміщення не розраховувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 27 294,53 грн. (розрахунок в матеріалах справи а.с. 28).

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно із ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 03.09.2008 р.) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань відповідачу нарахована неустойка за період із 19.08.2012 р. по 29.01.2013 р. у сумі 965,45 грн. (а.с.28).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню повністю.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Трансінтербуд", вул. Козака, 10, м. Полтава, 36003 (п/р 260053817 в АБ "Полтава-Банк" МФО 331489 ідентифікаційний код 32174830) борг по орендній платі в сумі 27 294,53 грн. та пеню в розмірі 965,45 грн. до Державного бюджету України на рахунок 31119094700002 УДКСУ в м. Полтава код за ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області МФО 831019 код бюджетної класифікації: 22080300, символу 094.

Стягнути з Приватного підприємства "Трансінтербуд", вул. Козака, 10, м. Полтава, 36003 (п/р 260053817 в АБ "Полтава-Банк" МФО 331489 ідентифікаційний код 32174830) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. на рахунок: 35217014000259 ГУДКСУ у м. Полтава, код за ЄДРПОУ 22527015, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013 року

Суддя Білоусов С. М.