Рішення № 30301854, 01.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28 березня 2013р. справа №927/161/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномодуль»

вул. Шарикова, буд.44, кв.45, м. Харків, 61189

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Про стягнення 11 194грн. 70коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 12.03.13р. Нещеретний А.Ю. представник довіреність № б/н від 07.02.2013р., 28.03.13р. - не з'явився

Від відповідача: 12.03.13р. ОСОБА_3 представник довіреність №686 від 13.02.2013р., 28.03.13р. - не з'явився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 12.03.13р. по 28.03.13р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9088,55грн. за поставлений товар згідно договору №1503001 від 15.03.2010р. та договору №0501011 від 05.01.2011р., 577,21грн. інфляційних витрат, 620,08грн. три відсотки річних, 908,86грн. штрафу згідно п.7.2 договору та 1500,00грн. судових витрат понесених позивачем по сплаті послуг адвоката.

Розпорядженням №02-01/9 від 12.02.13р. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №927/161/13-г у зв'язку з перебуванням судді Михайлюка С.І. у відрядженні, справу передано на розгляд судді Книш Н.Ю.

Від позивача надійшло клопотання від 12.02.13р. про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

Відповідач в судовому засіданні 12.02.13р. надав заяву №1 від 11.02.13р., адресовану засновнику ТОВ «Техномодуль» ОСОБА_4, директору ТОВ «Техномодуль» ОСОБА_5, в якій зазначив, що згідно усної домовленості з підприємством через уповноважену особу ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Техномодуль» відправлена партія підшипників, по видатковій накладній №С-00000233 від 01.07.11р. через вантажно-транспортну компанію ПП «Нічний Експерт», пункт відправлення м. Прилуки, вул.Лесі Українки, 2/11, пункт призначення м. Харків, пер.Івановський-5, вантажна декларація (товарно-транспортна накладна) №2851356 від 01.07.11р. та вантажна декларація (товарно-транспортна накладна) №2851563 від 26.07.11р., товар був отриманий представником ТОВ «Техномодуль» ОСОБА_7 по пред'явленню особистого паспорту, дата отримання 04.07.11р. о 18год.04хв та 04.08.11р. о 13год.18хв. відповідно. У вказаній заяві відповідач просив провести взаємозалік розрахунків та направити відповідні документи. Надану відповідачем заяву №1 від 11.02.13р. та інші документи за клопотанням відповідача суд залучив до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву від 19.02.13р. відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що боргу перед позивачем не існує, оскільки відповідачем відвантажені і отримані представником позивача підшипники в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Техномодуль». Також у відзиві відповідач заперечує проти стягнення додаткового штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов'язання у сумі 908,86грн. та стягнення інфляції, 3% річних, зазначивши, що при проведенні розрахунку 3% річних позивачем безпідставно включено у формулу розрахунку суму інфляційних витрат, оскільки на інфляційні витрати 3% річних не нараховуються і відповідно, розрахунок 3% річних в сумі 620,08грн. є неналежним розрахунком, і не може бути взятий до уваги судом при розгляді справи. У відзиві на позов відповідач стверджує, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду про стягнення нарахованого штрафу, оскільки позивач мав право звернутись з вимогою про стягнення штрафних санкцій по останньому рахунку №0102002 від 01.02.11р. до 02.09.12р., по іншим рахункам згідно реєстру рахунків (додаток №2 до договору) ще більш ранній строк, та просив суд застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення додаткового штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання, відмовити позивачу у стягненні штрафу. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення судових витрат, понесених позивачем по сплаті послуг адвоката в сумі 1500грн., посилаючись на те, що судовими витратами є лише оплата тих послуг адвоката, які надаються адвокатами, які відповідають вимогам ст.2 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організованих формах, зазначених у ст.4 вказаного закону, та на підставі договору про надання правової допомоги з визначенням суми гонорару адвоката, що в порушення вимог ст.32-34 ГПК України позивач не надав суду доказу, який би свідчив про перерахування коштів в сумі 1500грн. адвокату за надані ним послуги по даній справі. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що ніяких інших господарсько-правових відносин, крім тих, що розглядаються у межах даної справи, між сторонами не має.

Відповідно до ухвали від 26.02.13р. суд прийняв до розгляду клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов'язання, оскільки право сторони у спорі на подання заяви про застосування судом позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях від 20.02.13р. та від 11.03.13р. позивач зазначив, що заява №1 від 11.02.13р. щодо відправки партії підшипників по видатковій накладній №С-00000233 від 01.07.11р. та твердження відповідача про усну домовленість з підприємством через уповноважену особу ОСОБА_6 про відправку підшипників в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Техномодуль» не відповідає дійсності, та не відноситься до предмету спору даної справи по договору №1503001 від 15.03.10р. Позивач зазначає, що така відправка була здійснена відповідачем, але жодного відношення до господарсько-правових відносин між позивачем та відповідачем в рамках справи, що розглядається, не має місця, що дана відправка, можливо, стосується інших господарсько-правових відносин між позивачем та ТОВ «ПК Індустрія», відомо, що ТОВ «Техномодуль» знаходиться у партнерських відносинах з ТОВ «ПК Індустрія». Позивач вважає аргументацію відповідача відносно погашення заборгованості перед позивачем безпідставною, та підтримуючи позовні вимоги щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем, вважає правомірним застосування штрафу, що загальний розмір 3% річних складає 620,08грн., інфляційних витрат - 577,21грн.

У судовому засіданні 12.03.13р. представником відповідача подано пояснення №6 від 12.03.13р., в якому зазначено, що борг в розмірі 9088,55грн. виник на 01.07.2011 року перед ТОВ «Техномодуль» і по домовленості між відповідачем та представником ТОВ «Техномодуль» мав бути документально відшкодований після виконання відповідачем обов'язку по відправці підшипників на адресу ТОВ «Техномодуль», що товар відповідач відправив, і він отриманий представником, що підтверджується поданими документами. У поданому поясненні представник відповідача зазначає, що йому не зрозуміло, чому ОСОБА_6 на питання відповідача про долю відправленого товару, відповідає, що цим питанням вона вже не займається, а відповідачу потрібно звернутись до ОСОБА_4, що відповідачу не зрозуміло, на виконання яких господарських зобов'язань перед ТОВ «Техномодуль» чи ТОВ «ПК Індустрія», вищеназваними особами, були зараховані відправлені відповідачем підшипники на загальну суму 49658,59грн. В зв'язку з вищенаведеним, просить суд відкласти розгляд справи на максимально можливий термін до повного врегулювання обставин, які на даний час виникли. Також просить ОСОБА_4 прийняти рішення по урегулюванню даної ситуації мирним шляхом з подальшим закриттям провадження у справі.

Представник позивача залишив вирішення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Суд частково задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оголосивши відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України перерву у судовому засіданні до 12.03.2013р. до 10:30, зобов'язавши сторони надати докази мирного врегулювання спору, якщо таке відбудеться.

Позивач та відповідач після перерви, оголошеної у судовому засіданні 12.03.13р., не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні, призначеному на 28.03.13р. на 10:30год., хоча були повідомлені про дату, час та місце судового засідання під розписки, не подали доказів мирного врегулювання спору. Суд вважає, що такі обставини не перешкоджають розгляду справи.

До початку судового засідання по пошті від позивача надійшло клопотання від 25.03.13р. про долучення до матеріалів справи розрахунку, яке судом задоволено.

До початку судового засідання 28.03.13р. від відповідача по факсу надійшло клопотання №6 від 28.03.13р., в якому просить перенести судове засідання з 28.03.13р. на іншу дату, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання через раптове захворювання.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом не задоволено у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки відповідачем не подано доказів, які підтверджують викладені у клопотанні обставини, не подано доказів неможливості явки у судове засідання уповноваженого представника відповідача. Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

За клопотанням представника позивача в попередніх судових засідання здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до приписів ч.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приймаючи до уваги, що сторони у справі були належним чином повідомленні про дату, час і місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з'явилися, а також враховуючи приписи ч.8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні, яке проводиться 28.03.13р., фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №084435 товариство з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ідентифікаційний код 35587037, місцезнаходження м. Харків, вул.Шарикова буд.44, кв.45.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи та не спростовують сторони, 15 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №1503001, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач у справі), в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача у справі), а покупець прийняти та своєчасно оплатити підшипники, ГТВ, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети та іншу продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) партіями, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в узгоджених рахунках.

Відповідно до п. 2.1. договору №1503001, загальна сума цього договору визначається як вартість товару, переданого продавцем відповідно до узгоджених рахунків до цього договору.

Як свідчать матеріали справи та не спростовують сторони, 05 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №0501011, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач у справі), в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача у справі), а покупець прийняти та своєчасно оплатити підшипники, ГТВ, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети та іншу продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) партіями, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в узгоджених рахунках.

Відповідно до п. 2.1. договору №0501011, загальна сума цього договору визначається як вартість товару, переданого продавцем відповідно до узгоджених рахунків до цього договору.

У п.6.1. договору №1503001 від 15.03.10р. та п.6.1. договору №0501011 від 05.01.11р. позивач та відповідач визначили, що договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 31.12.2011р.

Згідно п.3.1 договору №1503001 від 15.03.10р. та п.3.1. договору №0501011 від 05.01.11р. товар поставляється партіями. Асортимент і кількість виробів у партії узгоджується між продавцем і покупцем і вказується у видаткових накладних.

За умовами п.3.2 договору №1503001 від 15.03.10р. та п.3.2. договору №0501011 від 05.01.11р. товар поставляється на умовах FCA-м. Харків, у відповідності до Інкотермс-2000. При необхідності за узгодженням сторін товар поставляється автотранспортом продавця, перевізником чи іншим транспортом покупця.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 4.1. договору №1503001 від 15.03.10р. сторони встановили, що покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 20 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечує відповідач, позивач на виконання умов договору № 1503001 від 15.03.10р. поставив, а відповідач прийняв товар та зобов'язався оплатити його згідно: накладної №1503006 та рахунку №1503002 від 15.03.10р. на суму 2 118,59грн. у строк 12.04.10р., накладної №0109005 та рахунку №0109005 від 01.09.10р. на суму 1 077,42грн. у строк 29.09.10р., накладної №0209007 та рахунку №0209005 від 02.09.10р. на суму 1 396,50грн. у строк 30.09.10р., накладної №0909011 та рахунку №0909001 від 09.09.10р. на суму 1 921,99грн. у строк 07.10.10р., накладної №1609001 та рахунку №1609002 від 16.09.10р. на суму 930,00грн. у строк 14.10.10р., накладної №2109004 та рахунку №2109004 від 21.09.10р. на суму 1 180,76грн. у строк 19.10.10р., накладної №2109005 та рахунку №2109005 від 21.09.10р. на суму 1 062,14грн. у строк 19.10.10р., накладної №2709009 та рахунку №2709006 від 27.09.10р. на суму 1 377,83грн. у строк 25.10.10р., накладної №0810002 та рахунку №0810003 від 08.10.10р. на суму 1 081,74грн. у строк 05.11.10р., накладної №0810003 та рахунку №0810004 від 08.10.10р. на суму 1 177,13грн. у строк 05.11.10р., накладної №1210006. та рахунку №1210006 від 12.10.10р. на суму 1 195,51грн. у строк 09.11.10р., накладної №1210008 та рахунку №1210007 від 12.10.10р. на суму 1 106,57грн. у строк 09.11.10р., накладної №2710007 та рахунку №2710007 від 27.10.10р. на суму 2 288,92грн. у строк 24.11.10р., накладної №2710008 та рахунку №2710006 від 27.10.10р. на суму 1 644,73грн. у строк 24.11.10р., накладної №1511009 та рахунку №1511007 від 15.11.10р. на суму 1 002,97грн. у строк 13.12.10р., накладної №1511010 та рахунку №1511006 від 15.11.10р. на суму 1 049, 95грн. у строк 13.12.10р., накладної №0112014 та рахунку №0112016 від 01.12.10р. на суму 987,72грн. у строк 29.12.10р., накладної №0812005 та рахунку №0812002 від 08.12.10р. на суму 240,00грн. у строк 06.01.11р., накладної №0102003 та рахунку №0102002 від 01.02.11р. на суму 401,40грн. у строк 01.03.11р., а всього на загальну суму 23 241,87грн.

Відповідно до п. 4.1. договору №0501011 від 05.01.11р., покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечує відповідач, на виконання умов договору №0501011 від 05.01.11р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар та зобов'язався його оплатити згідно: накладної №2801008 та рахунку №2801008 від 28.01.11р. на суму 1 071,46грн. у строк 11.02.11р., накладної №2801009 та рахунку №2801009 від 28.01.11р. на суму 401,40грн. у строк 11.02.11р., а всього на загальну суму 1472,86грн.

В судовому засіданні 12.03.13р. суд оглянув подані представником позивача оригінали вище перелічених накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем при розгляді справи, останній розрахувався із позивачем за отриманий товар по договору №1503001 від 15.03.10р. частково на суму 15626,18грн., сплативши позивачу: 15.03.10р. - 2118,59грн. згідно рахунку №1503002 від 15.03.10р., 02.09.10р. - 1077,42грн. згідно рахунку №0109005 від 01.09.10р., 03.09.10р. - 1000,50грн. згідно накладної №0209007 від 02.09.10р., 08.09.10р. - 396,00грн. згідно накладної №0209007 від 02.09.10р., 08.10.10р. - 600,00грн. згідно накладної №0909011 від 09.09.10р., 22.10.10р. - 2251,99грн. згідно накладних №0909011 і №1609001, 05.11.10р. - 1180,76грн. згідно накладної №2109004 від 21.09.10р., 15.11.10р. - 2439,97грн. згідно накладних №2109005 і 2709009, 16.12.10р. - 1177,13грн. згідно накладної №0810003 від 08.10.10р., 01.02.11р. - 1500,00грн. згідно накладних №0810002 і №1210006, 29.04.11р. - 777,25грн. згідно накладної №1210006 від 12.10.10р., 10.06.11р. - 1106,57грн. згідно накладної №1210008 від 12.10.10р., що підтверджується копіями банківських виписок поданих позивачем (а.с.86-87).

З огляду на вище наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не оплачено товар, отриманий по договору №1503001 від 15.03.10р. згідно накладних: №2710007 від 27.10.10р. на суму 2288,92грн., №2710008 від 27.10.10р. на суму 1644,73грн., №1511009 від 15.11.10р. на суму 1002,97грн., №1511010 від 15.11.10р. на суму 1049,95грн., накладної №0112014 від 01.12.10р. на суму 987,72грн., №0812005 від 08.12.10р. на суму 240,00грн., №0102003 від 01.02.11р. на суму 401,40грн., а всього на суму 7615,69грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару отриманого по договору №0501011 від 05.01.11р. згідно накладних №2801008 від 28.01.11р. на суму 1071,46грн. та №2801009 від 28.01.11р. на суму 401,40грн., а всього на суму 1472,86грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в порушення умов договору №1503001 від 15.03.10р. та договору №0501011 від 05.01.11р. (пункт 4.1 договорів) відповідачем не проведено в повному обсязі перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в обумовлені сторонами строки оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 9088,55грн.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, заперечуючи проти заборгованості перед позивачем у сумі 9088,55грн. посилається на усну домовленість з товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» через уповноважену особу ОСОБА_6 щодо відправлення підшипників в рахунок погашення заборгованості, а також на заяву №1 від 11.02.13р., в якій зазначено, що в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Техномодуль» відправлена партія підшипників, по видатковій накладній №С-00000233 від 01.07.11р. через вантажно-транспортну компанію ПП «Нічний Експрес», пункт відправлення м. Прилуки вул.Лесі Українки, 2/11, пункт призначення м. Харків, пер.Івановський-5, вантажна декларація (товарно-транспортна накладна) №2851356 від 01.07.11р. та вантажна декларація (товарно-транспортна накладна) №2851563 від 26.07.11р., що товар отриманий представником ТОВ «Техномодуль» ОСОБА_7 по пред'явленню особистого паспорту, дата отримання 04.07.11р. о 18год.04хв та 04.08.11р. о 13год.18хв. відповідно. У вказаній заяві відповідач просив позивача провести взаємозалік розрахунків та направити відповідні документи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто вимоги, які можуть бути зараховані, мають бути зустрічними - які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де сторони одночасно беруть і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; та однорідними - сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог, тобто зараховувати грошовий борг можна проти грошового, а також необхідно настання строку виконання зобов'язань.

Отже зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування.

Згідно з ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Заява є первинним документом, на підставі якого здійснюється господарська операція, і вона має відповідати вимогам, що пред'являються до первинних документів і мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається із тексту заяви №1 від 11.02.13р., направленої відповідачем на адресу позивача 15.02.13р., що підтверджується фіскальним чеком від 15.02.13р. та описом вкладення до цінного листа, вона не містить змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, по якій відповідач просить провести зарахування зустрічних вимог. Окрім того, матеріали справи не містять доказів домовленості сторін, щодо відправлення відповідачем на адресу позивача підшипників в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у відповідача у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань по договору №1503001 від 15.03.10р. та договору №0501011 від 05.01.11р.

Відповідачем не подано первинних документів у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б беззаперечно доказували факти та обставини відпуску, направлення відповідачем на адресу позивача ТОВ «Техномодуль» підшипників та їх отримання позивачем. Так, надана відповідачем до матеріалів справи видаткова накладна №С-00000233 від 01.07.2011р. на суму 49658,59грн. щодо відпуску постачальником ПП ОСОБА_1 одержувачу ТОВ «Техномодуль» підшипників на умовах продажу бартер не містить особистого підпису особи, уповноваженої позивачем на отримання товару.

Суд критично оцінює надані відповідачем до матеріалів справи копії вантажної декларації №2851356 від 01.07.11р. товарно-транспортна накладна та вантажної декларації №2851563 від 26.07.11р. товарно-транспортна накладна, оскільки в них у графі одержувач надруковано: сотрудник ОСОБА_8 (нічний експрес)», а кульковою ручкою зроблено напис «Індустрія», подані документи не містять інформації щодо відправки товару на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» та відповідно його отримання уповноваженою особою позивача. Крім того, твердження відповідача про отримання товару по вище вказаним вантажним деклараціям працівником позивача ОСОБА_7 - 04.07.11р. о 18год.04хв. та 04.08.11р. о 13год.18хв. не знайшло свого документального підтвердження у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України. В той же час, позивачем до матеріалів справи подано копію наказу №51 від 01.03.2011р., відповідно до якого працівник ТОВ «Техномодуль» ОСОБА_7 звільнений з посади помічника директора згідно п.1 ст.36 КЗпП.

З огляду на вище викладене, судом не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем у сумі 9088,55грн. шляхом відвантаження підшипників відповідачем та їх отримання позивачем. Окрім того, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів щодо погашення заборгованості у сумі 9088,55грн. перед позивачем за товар, отриманий по договорам №1503001 від 15.03.10р. та №0501011 від 05.01.11р.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9088,55грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повній сумі.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 7.2. договору №1503001 від 15.03.13р. та п.7.2 договору №0501011 від 05.01.11р., за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань добросовісна сторона має право стягнення упущеної вигоди, пені (штрафної неустойки) у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань, за кожен день прострочення виконання зобов'язань. За прострочення зобов'язань понад 60 днів вина сторона сплачує добросовісній стороні додатково штраф у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 908,86грн. додаткового штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання 9088,55 грн.

Відповідач у своєму відзиві від 19.02.13р. просив застосувати строк позовної давності до стягнення 908,86грн. додаткового штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст.223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Штрафом у розумінні ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Позовна давність відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду тільки 25.01.13р., про що свідчить штамп поштового відділення на конверті (а.с.100). Дослідивши строки виникнення простроченого зобов'язання відповідача з оплати товару: по накладній №2710007 та рахунку №2710007 від 27.10.10р. з 25.11.10р., по накладній №2710008 та рахунку №2710006 від 27.10.10р. з 25.11.10р., по накладній №1511009 та рахунку №1511007 від 15.11.10р. з 14.12.10р., по накладній №1511010 та рахунку №1511006 від 15.11.10р. з 14.12.10р., по накладній №0112014 та рахунку №0112016 від 01.12.10р. з 30.12.10р., по накладній №0812005 та рахунку №0812002 від 08.12.10р. з 10.01.11р., по накладній №0102003 та рахунку №0102002 від 01.02.11р. з 02.03.11р., по накладній №2801008 та рахунку №2801008 від 28.01.11р. з 14.02.11р., по накладній №2801009 та рахунку №2801009 від 28.01.11р. з 14.02.11р., відповідно до яких за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на загальну суму 9088,55грн., а також враховуючи право позивача на нарахування штрафу за прострочення зобов'язань понад 60 днів у розмірі 10% від суми невиконаного в строк зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущений річний строк позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача 908,86грн. додаткового штрафу, і підстави для його поновлення відсутні.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що на час звернення позивача до відповідача з вимогою про стягнення штрафу у сумі 908,86грн. сплив річний строк позовної давності, а відповідач скористався своїм правом та подав заяву про застосування позовної давності, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 908,86грн. додаткового штрафу у розмірі 10% задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 577,21грн. інфляційних витрат за період з 15.03.2012р. по 22.01.2013р., 620,08 грн. 3% річних за період з 15.03.2010р. по 22.01.2013р.

Порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 564,31грн. за період з 15.03.10р. по 31.12.12р., оскільки на час звернення позивача до суду (25.01.13р.) розмір індексу інфляції за січень 2013р. не був визначений Державним комітетом статистики України, і позивач, вказуючи період нарахування інфляції за січень 2013р. безпідставно застосовував при розрахунку індекс інфляції за попередній місяць (грудень 2012р.).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 613,38 грн., у зв'язку із допущеними позивачем арифметичними помилками у розрахунку річних та визначенні кількості днів прострочки, а також у зв'язку з безпідставним проведенням позивачем нарахування річних в день здійснення відповідачем сплати за отриманий товар, рахуючи день оплати за товар як день прострочки.

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору №1503001 від 15.03.10р. та договору №0501011 від 05.01.13р. взяті на себе зобов'язання не виконав, суму боргу своєчасно не сплатив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу у сумі 9088,55 грн., в частині стягнення 3% річних у сумі 613,38 грн., в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 564,31грн. В решті позову відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1500,00грн. судових витрат за послуги адвоката.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору про надання адвокатських послуг №88 від 27.11.12р., який укладений між ТОВ «Техномодуль» та ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега»; копію Статуту ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега»; копію свідоцтва №1543 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9; копію платіжного доручення №1985 від 14.01.13р. на суму 1500,00грн., згідно якого гроші позивачем були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега» за юридичні послуги.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно ст.14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону України, адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Згідно ст.1, ст.2 статуту учасниками товариства «Правовий центр «Альфа-Омега» є громадянка ОСОБА_9, також учасниками можуть бути фізичні та юридичні особи, тобто зазначене товариство не є ні адвокатським бюро, ні адвокатським об'єднанням, як організаційними формами адвокатської діяльності. Наявність адвокатського посвідчення у гр.ОСОБА_9 надає саме їй право надавати послуги адвоката, але в судовому засіданні 12.03.13р. представляв інтереси позивача громадянин ОСОБА_2 згідно довіреності №б/н від 07.02.13р.

Враховуючи вищезазначене, суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення з нього 1500,00грн. судових витрат за послуги адвоката, та відмовляє в задоволенні позовних вимог до відповідача в частині стягнення судових витрат за послуги адвоката у сумі 1500,00грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір в сумі 1577грн.81коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 258, 261, 267, 525, 526, 549, 599, 601, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 77, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в КБ ПАТ «Приватбанк» м. Чернігів МФО 353586 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» (вул.Шарикова, буд.44, кв.45, м. Харків, ідентифікаційний код 35587037) 9088грн.55коп. боргу, 564грн.31коп. інфляційних витрат, 613грн.38коп. трьох відсотків річних, 1577грн.81коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 01.04.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш