Постанова № 30301790, 13.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р. Справа №2а/0570/11720/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представника позивача - Гранкіної Г.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Лютого Р.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2012р. №0002341501, №0001851502 та №0001841502, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2012р. №0002341501, №0001851502 та №0001841502.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Авалон» податковим органом були встановлені порушення п.138.2 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002341501, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 248 325,00 грн., №0001851502, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828 856,00 грн. та № 0001841502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 099 189,00 грн., з яких 879 351,00 грн. - сума основного платежу та 219 838 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій. На його думку, викладені в Акті перевірки № 1655/15-411/36512224 від 16.08.2012 року висновки щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Торг-Строй Компанія» та ТОВ «БК «Авалон» договору купівлі-продажу піску будівельного № Р-1/12-11 від 22.03.2011р. спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1655/15-411/36512224 від 16.08.2012р. За результатами перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Торг-Строй Компанія» був укладений договір купівлі-продажу піску будівельного з ТОВ «БК «Авалон» № Р-1/12-11 від 22.03.2011р. на суму 16 389 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 731 600,00 грн., який має ознаки нікчемності. Відповідач зазначає, що позивачем в підтвердження реальності здійснення вищезазначеного правочину до перевірки не надані товарно-транспортні документи, які б підтверджували фактичне транспортування отриманого від ТОВ «БК «Авалон» піску. Також, згідно акту перевірки, в ході аналізу податкової звітності позивача та його контрагентів, відсутня будь-яка інформація про наявність у них складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «БК «Авалон», є нікчемним. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» (код ЄДРПОУ 36512224) є юридичною особою, зареєстровано 18.05.2009 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 08.05.2012р. № 200045315.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до порядку проведення позапланових невиїзних перевірок суб`єктів господарювання відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торг-Строй Компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Авалон», за результатами якої складено акт перевірки № 1655/15-411/36512224 від 16.08.2012р.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.138.2 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торг-Строй Компанія» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002341501, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 248 325,00 грн., №0001851502, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828 856,00 грн. та № 0001841502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 099 189,00 грн., з яких 879 351,00 грн. - сума основного платежу та 219 838 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Авалон», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних з виконанням договору поставки, укладеного із ТОВ «БК «Авалон», і правильності формування податкового кредиту.

Спір виник через висновки податкового органу, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «БК «Авалон», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «БК «Авалон» укладено договір купівлі-продажу (поставки) № Р-1/12-11 від 22.03.2011р., згідно з яким продавець (ТОВ «БК «Авалон») зобов'язується передати (поставити), а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначаються сторонами в специфікаціях, які є додатками до договору та складають його невід'ємну частину. Згідно п. 2 цього договору, ціна є договірною, враховуючи ПДВ - 20%, загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості кожної партії товару по всім специфікаціям до договору. Доставка товару у відповідності до п. 4 зазначеного договору здійснюється залізничним або автомобільним транспортом за правилами EXW Інкотермс-2000, на кожну узгоджену партію товару продавець зобов'язаний надати покупцю товаросупроводжувальні документи, сертифікати відповідності та паспорти якості. Розрахунки за договором здійснюються згідно пп. 3.1.-3.2. в безготівковій формі шляхом видачі покупцем простого або переводного векселю. Строк дії договору - до 31.12.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «БК «Авалон» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікації № 1 до договору № Р-1/12-11 від 22.03.2011р., видаткових та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставки товару відбувались в періоді вересень-жовтень 2011р. В специфікації № 1 до договору визначено умови оплати - по факту за кожні 10 000,00м3 товару (піску будівельного), та умови поставки - 197-206 км траси Київ-Харків-Довжанський (окружна дорога м. Лубни). Перевезення товару здійснювалось за усною домовленістю між позивачем та ТОВ «БК «Авалон» транспортом постачальника.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар здійснені в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «БК «Авалон» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору купівлі-продажу № Р-1/12-11 від 22.03.2011р. складені видаткові та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до зазначених видаткових та податкових накладних ТОВ «БК «Авалон» відпустило, а ТОВ «Торг-Строй Компанія» отримало пісок будівельний.

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставки вугілля мали реальний характер позивачем надані до матеріалів справи відповідні товарно-транспортні накладні.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування, у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, платники податку самостійно обчислюють суми податкового та/або грошового зобов'язання. Податок на прибуток, відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1. ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно ст. 149 цього Кодексу.

Крім того, у ст. 139 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що між ТОВ «Торг-Строй Компанія» (продавець) та ТОВ «Донецька будівельна компанія» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № Д-1/48-11 від 24.03.2011р., згідно якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає на умовах даного договору будівельні матеріали (товар) в асортименті, кількості та за ціною згідно видаткових накладних. Згідно п. 2 договору місцем поставки є склад продавця, вивіз товару зі складу продавця здійснюється покупцем самостійно, продавець зобов'язаний надати покупцю разом з товаром видаткову накладну та податкову накладну, поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання продавцем заявки від покупця. Згідно пп. 3.1. даного договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який визначений в договорі. Строк дії договору - до 31.12.2012р.

На виконання умов зазначеного договору позивачем складено видаткові і податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, отримання покупцем за даним договором товарно-матеріальних цінностей відбулось на складі продавця (позивача), а саме км197-км202 автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Для всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи ухвалою суду від 23.10.2012р. по даній справі було призначено судову економічну експертизу. Перед експертом були поставлені питання щодо документального підтвердження висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 1655/15-411/36512224 від 16.08.2012р.

Згідно висновку експерта № 5641/24-5827/25 по даній справі від 17.12.2012р. вбачається, що порушення, описані в акті документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Авалон» № 1655/15-411/36512224 від 16.08.2012р., документально не підтверджуються. Видаткові та податкові накладні оформлені належним чином, у відповідності до норм діючого законодавства, не містять взаємних протиріч з іншими документами, наданими на дослідження. Також, експертом зазначено, що наданими товарно-транспортними накладними встановлено документальне підтвердження факту перевезення товару (піску) від ТОВ «БК «Авалон» до ТОВ «Торг-Строй Компанія». Крім того, реальність господарської операції ТОВ «Торг-Строй Компанія» з ТОВ «БК «Авалон» знайшла своє відображення в бухгалтерських даних позивача, а саме в регістрах бухгалтерського обліку, наданих експерту, у вересні та жовтні 2011р. кількість реалізованого ТОВ «Донецька будівельна компанія» піску становить 150 066,99 м3.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Авалон» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору купівлі-продажу № Р-1/12-11 від 22.03.2011р., судом встановлена їх відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за вересень-жовтень 2011 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи умови договору (обов'язок продавця забезпечити поставку, вид транспорту, місце поставки), видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «БК «Авалон» під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, знаходилось на податковому обліку та було платником податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «БК «Авалон» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Крім того, наведена в акті перевірки інформація щодо контрагентів ТОВ «БК «Авалон», тобто ТОВ «Дана плюс», ТОВ «ЦС-ТАБ», ТОВ «Буд Транс Сервіс» та ТОВ «Світоч два», жодним чином не спростовує доводи позивача щодо фактичного руху товарів від ТОВ «БК «Авалон» до позивача.

Взаємовідносини ТОВ «БК «Авалон» з ТОВ «Дана плюс», ТОВ «ЦС-ТАБ», ТОВ «Буд Транс Сервіс» та ТОВ «Світоч два» ніяким чином не можуть безпосередньо вплинути на взаємовідносини ТОВ «БК «Авалон» з позивачем та на його податковий облік.

Таким чином, інформація, отримана податковим органом згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемного правочину позивачем з ТОВ «БК «Авалон» та відсутність реального виконання спірного договору.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що договір поставки № Р-1/12-11 від 22.03.2011р., укладений між позивачем та ТОВ «БК «Авалон», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ТОВ «БК «Авалон» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу № Р-1/12-11 від 22.03.2011р., не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «БК «Авалон», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір позивача з ТОВ «БК «Авалон» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета, тобто спірний договір пов'язаний з виконанням договору купівлі-продажу піску від 24.03.2011р. № Д-1/48-11, який укладений позивачем з ТОВ «Донецька будівельна компанія».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ «Торг-Строй Компанія» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2012р. №0002341501, №0001851502 та №0001841502 - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. № 0002341501, винесене Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10248325,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. № 0001851502, винесене Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 828856,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. № 0001841502, винесене Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1099189,00 грн., з яких за основним платежем - 879351,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 219838,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» здійснені судові витрати в загальному розмірі 5150,92 грн., з яких 2146,00 грн. - витрати по сплаті судового збору, 3004,92 грн. - витрати по оплаті судового-економічної експертизи.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 13 березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 18 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.