Рішення № 30301613, 27.03.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2013 р. Справа № 903/170/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Тойс", м.Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про стягнення 996,54 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 91371,40 грн., з них: 90 374,86 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р. товар, 498,27 грн. пені, 498,27 грн. 15% річних.

12.03.2013р. відповідачем через канцелярію суду подано пояснення по суті позовних вимог, в яких відповідач просить провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 90 374,86 коп. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із сплатою суми боргу; у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього пені та 15% річних просить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Представник позивача 13.03.2013р. через канцелярію суду подав уточнення до позовної заяви № 13/03-12 від 12.03.2013р., в яких просив стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 619,14 грн. пені, 1 619,14 грн. 15% річних.

Будучи в судовому засіданні 13.03.2013р., представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача лише 498,27 грн. пені та 498,27 грн. 15% річних; уточнення до позовної заяви № 13/03-12 від 12.03.2013р. не підтримав.

Судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2013р. (ухвала суду від 13.03.2013р.), а відтак має місце нова ціна позову, з якої й вирішується спір.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень і доказів розгляд справи ухвалою суду від 13.03.2013р. було відкладено на 27.03.2013р.; зобов'язано позивача подати суду письмові пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідача на позов в частині стягнення пені та 15% річних; розгорнутий розрахунок заборгованості наростаючим підсумком (в якому вказати вартість переданого товару, суми оплат, заборгованість); в письмовому вигляді обґрунтувати доводи про те, що товар за видатковими накладними № ТО-0007102 від 11.12.2012р., № ТО-0007235 від 14.12.2012р., №ТО-0007240 від 14.12.2012р., №ТО-0007241 від 14.12.2012р., №ТО-0007554 від 21.12.2012р., №ТО-0007555 від 21.12.2012р. передавався на підставі договору поставки № PS-02-368 від 17.01.2011р.; письмові пояснення щодо розбіжностей у строках оплати, встановлених додатком №1 до договору № PS-02-368 від 17.01.2011р., і зазначених у видаткових накладних № ТО-0007102 від 11.12.2012р., № ТО-0007235 від 14.12.2012р., №ТО-0007240 від 14.12.2012р., №ТО-0007241 від 14.12.2012р., №ТО-0007554 від 21.12.2012р., №ТО-0007555 від 21.12.2012р.; ухвалу суду надіслано сторонам з повідомленням про вручення.

Згідно з повідомленням № 4301031449035 ухвалу суду вручено уповноваженому представнику позивача 18.03.2013р.

Проте, станом на час розгляду справи 27.03.2013р. позивач вимог суду за ухвалою від 13.03.2013р. не виконав.

Разом з цим, невиконання позивачем вимог ухвали суду від 13.03.2013р. не перешкоджає суду вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Представник відповідача 26.03.2013р. через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на належне повідомлення сторін у справі про судовий розгляд 27.03.2013р., беручи до уваги клопотання представника відповідача від 26.03.2013р. справу розглянуто за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

18.02.2013 року позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду, в якій просив стягнути з відповідача 91371,40 грн., з них: 90374,86 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № PS-02-368 від 17.01.2011р. товар, 498,27 грн. пені, 498,27 грн. 15% річних.

На обґрунтування вимоги про стягнення суми заборгованості позивач посилався на те, що відповідач не виконав зобов'язань, взятих за договором № PS-02-368 від 17.01.2011р. та не оплатив вартості отриманого товару.

Вказував, що згідно з додатком №1 від 29.11.2012р. до договору №PS-02-368 від 17.01.2011р. покупець мав оплатити товар не пізніше, ніж через 30 днів з моменту фактичного отримання товару.

На підтвердження факту передачі товару на загальну суму 90374,87 грн. позивач посилався на видаткові накладні № ТО-0007102 від 11.12.2012р., № ТО-0007235 від 14.12.2012р., №ТО-0007240 від 14.12.2012р., №ТО-0007241 від 14.12.2012р., №ТО-0007554 від 21.12.2012р., №ТО-0007555 від 21.12.2012р.

На обґрунтування вимоги про стягнення пені та процентів річних позивач посилався на п.5.3. договору поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р., додаток №1 до нього.

У зв'язку з тим, що в процесі розгляду справи відповідач перерахував спірну суму заборгованості позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача лише 498,27 грн. пені та 498,27 грн. 15% річних (клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2013р. - а.с.44).

Вимога про стягнення з відповідача 498,27 грн. пені та 498,27 грн. 15% річних до задоволення не підлягає.

Згідно із ч.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.1 ст. 546, п.1 ст.549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно ч.2 до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач посилається на те, що відповідальність відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені була встановлена пунктом 5.3. договору поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р., а 15 % річних за прострочення оплати відповідачем товару - додатком №1 від 29.11.2012р. до договору.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995п. за №168/704 залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, в тому числі й підстава для здійснення операцій.

У видаткових накладних, які є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції між позивачем і відповідачем, і на які посилається позивач на обґрунтування передачі відповідачу товару відповідачу, відсутнє посилання на договір поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р. як на підставу продажу.

Також у видаткових накладних зазначено дати розрахунку за товар, проте ці дати не співпадають із датами оплати товару, визначеними, враховуючи умови розрахунку додатку №1 від 29.11.2012р. до договору поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р.

За таких обставин видаткові накладні № ТО-0007102 від 11.12.2012р., № ТО-0007235 від 14.12.2012р., №ТО-0007240 від 14.12.2012р., №ТО-0007241 від 14.12.2012р., №ТО-0007554 від 21.12.2012р., №ТО-0007555 від 21.12.2012р. не можуть бути належними доказами на підтвердження передачі товару саме на виконання умов договору №PS-02-368 від 17.01.2011р.

Довіреностей на отримання товару позивач суду не подав.

Відповідач, перераховуючи позивачу кошти, в призначенні платежу вказував, що кошти перераховуються за товар згідно з накладними № ТО-0007102 від 11.12.2012р., № ТО-0007235 від 14.12.2012р., №ТО-0007240 від 14.12.2012р., №ТО-0007241 від 14.12.2012р., №ТО-0007554 від 21.12.2012р., №ТО-0007555 від 21.12.2012р.

Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012р. не містить посилання на договір №PS-02-368 від 17.01.2011р.

Також відповідач в письмових поясненнях на адресу суду №71 від 12.03.2013р. (а.с.39) заперечує факт поставки товару на загальну суму 90374,87 грн. за договором.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінивши подані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що товар за видатковими накладними №ТО-0007102 від 11.12.2012р., №ТО-0007235 від 14.12.2012р., №ТО-0007240 від 14.12.2012р., №ТО-0007241 від 14.12.2012р., №ТО-0007554 від 21.12.2012р., №ТО-0007555 від 21.12.2012р. на загальну суму 90374,87 грн. передавався на позадоговірній основі.

Та обставина, що продаж товару проводився в межах терміну дії додатку до договору №1 від 29.11.2012р., не може вважатись беззаперечним доказом на підтвердження договірної поставки, оскільки вона оцінюється в сукупності з іншими доказами, які в свою чергу не підтверджують факт передачі товару відповідачу саме за договором поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р.

Підставою нарахування позивачем пені та процентів річних є п.5.3. договору поставки №PS-02-368 від 17.01.2011р., додаток №1 до нього.

Оскільки передача товару відбувалась на позадоговірній основі, позивачем відповідно до ст.33 ГПК України не доведено того факту, що товар на загальну суму 90374,86 грн. передавався саме на підставі договору №PS-02-368 від 17.01.2011р., а з матеріалів та обставин справи вбачається, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу шляхом підписання накладних, то за таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 498,27 грн. пені, передбаченої п.5.3. договору, та 498,27 грн. 15 процентів річних, передбачених додатком до договору, відсутні.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.4.7. постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

З огляду на викладене, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, що пов'язано із задоволенням позову відповідачем після подання позову, позивачу слід відшкодувати сплачений ним судовий збір (1827,43 грн.) за рахунок відповідача в розмірі, пропорційному зменшенню (98,91%; 1807,51 грн.).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.5.2. постанови №7 від 21.01.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Керуючись ст.ст. 546, 547, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Тойс" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 34761734) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк», МФО 303440) про стягнення 498,27 грн. пені, 498,27 грн. 15% річних відмовити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк», МФО 303440) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Тойс" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 34761734) 1807 грн. 51 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Суддя І. О. Якушева