Рішення № 30301590, 25.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/500/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Носенко А.Ю. (довіреність № 1 від 22.03.2013р.).

Представник відповідача - Варич Б.В. (довіреність № 01 від 04.01.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Харківфундаментспецбуд" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж", в якій просить суд стягнути з відповідача 68 333,79 грн. основного боргу, пеню в сумі 9541,53 грн., 3 % відсотків річних в сумі 1 909,60 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між сторонами договору послуг від 04.04.2011 року, додатків до договору №1, №2 та додаткової угоди №1 від 03.01.2012 року, які є невід'ємними частинами договору, відповідно до яких позивач надав відповідачеві послуги, що підтверджує актами виконаних робіт від 30.06.2011 року на суму 38 200,00 грн., від 30.06.2011 року на суму 3 600,00 грн., від 29.07.2011 року на суму 9000,00 грн., від 26.12.2011 року на суму 30049,19 грн., від 26.01.2012 року на суму 27706,00 грн., від 27.02.2012 року на суму 25578,60 грн., № 2 від 27.02.2012 року на суму 8 623,68 грн., на загальну суму 142757,47 грн., підписаними обома сторонами, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг здійснив частково на суму 74423,68 грн.., несплаченою залишилася заборгованість за договором на суму 68333,79 грн. Станом на дату звернення позивача до суду з позовом відповідач ні яких дій щодо погашення виниклої заборгованості не здійснив, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суд від 06.02.2013 року порушено провадження у справі 3922/500/13, розгляд справи призначено на 20.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2013 року розгляд справ відкладено до 25.03.2013 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позові, через канцелярію господарського суду за вх. № 7123 від 25.02.2013р. надав з супровідним листом витяг з ЄДРПОУ на відповідача.

Представник відповідача через канцелярію господарського суду за вх.№10987 від 25.03.2013р. надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині заявленого до стягнення суми основного боргу в повному обсязі та вказує на те, що заборгованість виникла через невиконання зобов*язань контрагентів відповідача, в зв*язку з чим зауважував на скрутному матеріальному становищу підприємства. В підтвердження складного майнового стану ПАТ "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" надало довідку з інформацією станом на 01.03.2013 року, складену та затверджену керівником підприємства та головним бухгалтером.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 9 451,53 грн. та суми відсотків за договором в розмірі 1 909,60 грн. відповідач просив суд відмовити, оскільки, на думку відповідача, в арбітражного керуючого відповідно до норм діючого законодавства, відсутні повноваження щодо стягнення з третіх осіб будь-яких штрафних санкцій.

Також, відповідач у відзиві просив суд в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 68 333,79грн. та штрафних санкцій (у разі їх задоволення) надати відстрочку до 30 червня 2013 року та зменшити розмір штрафних санкцій на підставі п. 3 ст.83 ГПК України.

В судовому засіданні 25.03.2013 року представник відповідача (вх.№10986 від 25.03.2013 року) звернувся до суду з клопотанням, в якому відмовився від частини клопотання стосовно зменшення штрафних санкцій на підставі п.3 ст.83 ГПК України, в іншій частині клопотання по стягненню з відповідача суми основного боргу та 3% річних відповідач просить суд надати відстрочку до 30 червня 2013 року, з посиланням на тяжке фінансове становище.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (виконавце) та відповідачем (замовником) укладено договір про надання послуг від 04.04.2011 року.

Згідно з п.1.1. договору сторонами передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснити послуги пале - бурового обладнання.

Згідно п.1.2. договору, замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця.

Відповідно п.2.1. договору сторонами передбачена договірна вартість послуг .

Пунктом 3.1. договору сторонами визначено, що замовник здійснює платежі виконавцю за надані послуги на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін не пізніше 25 числа поточного місяця не пізніше трьох днів з моменту його підписання.

Пунктом 5.1. договору сторонами визначений строк дії договору, відповідно до умов якого договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

Згідно додатку №1 до договору позивач надав відповідачеві послуги наступних механізмів:

1) автокран КС3577 -1 одиниця -86,0грн./година;

2)дизельна електростанція ДЕС-100-1 одиниця - 88,33 грн./година;

3) палебійний агрегат на базі РДК -250- 1 одиниця -103,75 грн./година;

4) бурове обладнання СО-2- 1 одиниця - 250,00 грн./година;

5) екскаватор ЕО - 4321 - 1 одиниця - 98,00 грн./година.

6) самоскид КрАЗ-256 - 1 одиниця - 81,66 грн. /година.

Згідно Додатку №2 до договору позивач надав відповідачеві послуги наступного механізму:

1) бурова установка УГБ-50 -1 одиниця -125,00 грн./година.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 03.01.2012 року до договору сторони внесли зміни до п.5.2. вищевказаного договору та встановили, що у зв*язку із тим, що обладнання (зазначене у Додатку №1) знаходиться на будівельному майданчику, строк дії договору продовжено до повного його виконання.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом дії договору надавав відповідачеві послуги, які були прийняті відповідачем, про що свідчать відповідні акти виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, а саме:

акт виконаних робіт від 30.06.2011 року на суму 38 200,00 грн.,

акт виконаних робіт від 30.06.2011 року на суму 3600,00 грн.,

акт виконаних робіт від 29.07.2011 року на суму 9000,00 грн..,

акт виконаних робіт від 26.12.2011 року на суму 30049,19 грн.,

акт виконаних робіт від 26.01.2012 року на суму 27706,00 грн.,

акт виконаних робіт від 27.02.2012 року на суму 25578,60 грн.,

акт виконаних робіт №2 від 27.02.2012 року на суму 8623,68 грн., що складає загальну суму виконаних робіт в сумі 142 757,47 грн., проте відповідач в строк встановлений п.3.1 Договору, не повністю здійснив оплату за поставлений позивачем товар, оплативши послуги лише на суму 74 423,68 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 68 333,79 грн..

Станом на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідачем не погашена, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на момент розгляду справи відповідач 68 333,79 грн., заборгованості за отримані послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг на загальну суму 68 333,79 грн.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив про скрутне фінансове становище та про відсутність грошових коштів для повернення їх позивачу.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми основного боргу з оплати отриманих послуг на загальну суму 68 333,79 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1909,60 грн. нарахованих за період з 02.03.2012 року по 04.02.2013 року.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, перевіривши нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3%річних в сумі 1 909,60 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 9 541,53 грн. нарахованої за період з 02.03.2012 року по 04.02.2013 року, господарський суд проаналізувавши норми діючого законодавства, умови договору послуг від 04.04.2011 року та виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України, в яких зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання, встановив наступне.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме

- за невиконання зобов'язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки).

- та за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За укладеним між сторонами договором послуг у відповідача перед позивачем відсутній обов'язок виконати зобов'язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов'язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з умов укладеного договору послуг від 04.04.2011 року, сторонами не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок у вигляді пені, в зв*язку з чим, в силу приписів вищезазначених норм діючого законодавства України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 30.06.2013 року щодо стягнення суми основного боргу та 3 % річних, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення у справі № 922/500/13, оскільки тяжке матеріальне становище та відсутність грошових коштів, на що посилався відповідач надаючи в підтвердження довідку про майновий стан підприємства, не є тією виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Відповідач за своїм правовим статусом являється юридичною особою, який здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та в силу приписів норм статті 42 ГК України, самостійно несе всі ризики, пов*язані з негативними майновими наслідками його діяльності.

У відповідності до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач не надав жодних доказів наявності обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан позивача, відповідно до якого триває ліквідаційна процедура в справі про банкрутство та враховуючи матеріальні інтереси сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно - монтажне підприємство "Укрспецбудмонтаж" ( 61052, м. Харків, Ленінський район, вул. Слов'янська, буд. 8, код 14071268, р/р 26005000008953 в ПАТ "Індекс - Банк", м. Харків, МФО 300614 ) на користь Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" (61046, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вулиця Єнакіївська, буд. 11-А, код 33900632, р/р 26000105689001 у Відділенні № 329 АТ "Імексбанк" у м. Харкові, МФО 328384) - 68 333, 79 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1909,60 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1404,86 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.03.2013 р.

Суддя Попович І.М.