Рішення № 30301358, 28.03.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2013 р.Справа № 924/37/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВП" с.Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Збруч Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 26 770,97 грн., набутих без достатньої правової підстави

Представники сторін:

позивач: Шамрай В.В. - представник за довіреністю від 27.11.2012р.

відповідач: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 24.01.2013р.

ОСОБА_1 - підприємець

Рішення приймається 28.03.2013р., оскільки в судовому засіданні 26.03.2013р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 26770,97 грн., набутих без достатньої правової підстави. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі усної домовленості відповідач зобов'язувався надати позивачу товари на суму 134112,17 грн., а позивач зобов'язувався оплатити їх вартість. Для виконання усної домовленості ТОВ "Компанія "ВП" починаючи з 15 вересня 2009 року по 10 листопада 2010 року включно сплатило на рахунок ПП ОСОБА_1 кошти в сумі 134112,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Проте, відповідач передав товар частково на суму 107341,20 грн. 18 червня 2012 року на адресу відповідача було направлено лист з вимогою про повернення коштів у сумі 26771,00 грн. Однак, відповідач коштів не повернув, товару на вказану суму не передав і від вчинення таких дій відмовляється. Зазначає, що оскільки між сторонами не було укладено договору у письмовій формі, то кошти в сумі 26770,97 грн. перераховані відповідачу без відповідної правової підстави, тому відповідно до ст. 1212 ЦК України просить стягнути дані кошти з відповідача.

В письмових поясненнях до позовної заяви позивач зазначає, що відповідач згідно видаткових накладних № 18 від 28.10.2009р., №21 від 21.09.2009р., №20 від 30.10.2009р., №19 від 30.10.2009р., №4 від 29.01.2009р., №28 від 01.10.2010р., №39 від 10.11.2010р. передав позивачу товар, за який позивачем проведена оплата. Розмір коштів, перерахованих позивачем відповідачу, на суму яких товар до цього часу відповідачем непереданий, становить 48938,50 грн., в тому числі згідно платіжного доручення №1 від 03.02.2010р. - 6218,00 грн., платіжного доручення № 17 від 03.03.2010р. - 5012,50 грн., платіжного доручення №18 від 12.03.2010р. - 15000,00 грн., платіжного доручення №26 від 22.03.2010р. - 5010,00 грн., платіжного доручення №19 від 16.03.2010р. - 12671,00 грн., платіжного доручення №28 від 08.04.2010р. - 5027,50 грн.

Вказує, що позивач наполягає на стягненні із відповідача лише частини боргу (заявленого у позові) по платіжному дорученню № 28 від 08.04.2010р. на суму 5027,50 грн., по платіжному дорученню № 19 від 16.03.2010р. на суму 12671,00 грн., по платіжному дорученню № 26 від 22.03.2010р. на суму 5010,00 грн., частково по платіжному дорученню № 18 від 12.03.2010р. на суму 4062,47 грн., а всього - 26770, 97 грн.

Також зазначає, що рахунків, які були пред'явлені до оплати та вказані у платіжних дорученнях, у позивача немає.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання з'явилися, просять залишити позовну заяву без задоволення. В письмових запереченнях відповідач зазначає, що з його складу здійснювались поставки комбікормів та інших товарів гр. ОСОБА_4, про що на складі у м.Хотин виписувались накладні. За отримання товарно-матеріальних цінностей розписувались водії. Після здійснення поставки гр. ОСОБА_4 (ТОВ "Компанія "ВП") проводив оплату ТМЦ та йому оформлялись бухгалтерські накладні, в яких він розписувався особисто. В той же час деякі бухгалтерські накладні ОСОБА_4 отримав, але не підписав, мотивуючи браком часу та обіцяючи підписати пізніше. Вказує, що протягом 2009-2011 років відповідач поставив позивачу товарів на загальну суму 950 341,63 грн., з яких позивач оплатив лише 134 112,17 грн. Тому заборгованості ПП ОСОБА_1 перед ТОВ "Компанія "ВП" не існує, натомість гр.ОСОБА_4 шахрайським шляхом заволодів майном ПП ОСОБА_1 на суму 816 229,46 грн.

Судом при розгляді матеріалів справи встановлено.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2013р. позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Завалля, вул. Центральна, 44, код 36236784.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 від 15.04.2008р. відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.

Протягом лютого-квітня 2010 року ТОВ «Компанія «ВП» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти на загальну суму 48 938,50 грн., з яких позивачем заявлено до стягнення 26 770,97 грн. як кошти, набуті без достатньої правової підстави, в тому числі:

- згідно платіжного доручення № 18 від 12.03.2010р. кошти в сумі 15 000,00 грн., з призначенням платежу «за матеріали згідно рахунка № 1-000006 від 09.03.2010р. без ПДВ»;

- згідно платіжного доручення № 19 від 16.03.2010р. кошти в сумі 12 671,00 грн., з призначенням платежу «за матеріали згідно рахунка № 1-000007 від 10.03.2010р. без ПДВ»;

- згідно платіжного доручення № 26 від 22.03.2010р. кошти в сумі 5 010,00 грн., з призначенням платежу «за матеріали згідно рахунка № 1-000007 від 10.03.2010р. без ПДВ»;

- згідно платіжного доручення № 28 від 08.04.2010р. кошти в сумі 5 027,50 грн. з призначенням платежу «за матеріали згідно рахунка № 1-000008 від 01.04.2010р. без ПДВ».

Вказані в призначені платежу рахунки відсутні, що підтверджується письмовими поясненнями позивача та не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні.

18.06.2012р. ТОВ «Компанія «ВП» направило на адресу ФОП ОСОБА_1 письмову вимогу про повернення коштів в розмірі 26 771,00 грн. на протязі 7 днів з дня отримання листа. Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув.

За таких обставин позивач з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 26 770,97 грн., набутих без достатньої правової підстави. В обґрунтування підстав позову позивач посилався на відсутність між сторонами господарських договорів, неотримання будь-якої продукції від відповідача в рахунок оплати по вищевказаних платіжних дорученнях.

Позивачем в матеріалах справи було подано також платіжні доручення № 5 від 15.09.2009р., № 12 від 08.10.2009р., № 18 від 12.11.2009р., № 19 від 16.03.2010р., № 26 від 22.03.2010р., № 28 від 08.04.2010р., №49 від 20.08.2010р., № 50 від 30.08.2010р., № 65 від 02.09.2010р., № 96 від 10.11.2010р. про перерахування ТОВ «Компанія «ВП» на користь ФОП ОСОБА_1 коштів на загальну суму 80 168,17 грн., квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 29.01.2010р. про отримання ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Компанія «ВП» 5005,00 грн., а також видаткові накладні № 18 від 28.10.2009р., № 21 від 21.09.2009р., №20 від 30.10.2009р., № 19 від 30.10.2009р., № 4 від 29.01.2010р., № РН-00005 від 30.08.2010р., №28 від 01.10.2010р., № 39 від 10.11.2010р. про передачу ФОП ОСОБА_1 позивачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 85 173,17 грн. в рахунок оплати по вказаних платіжних документах.

Крім того, відповідачем в матеріали справи надано накладні та видаткові накладні на підтвердження поставки позивачу товарно-матеріальних цінностей.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов'язковою умовою застосування вказаної статті є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Згідно платіжних доручень № 28 від 08.04.2010р., № 19 від 16.03.2010р., № 26 від 22.03.2010р., № 18 від 12.03.2010р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 37 708,50 грн., що не заперечується відповідачем. В платіжних дорученнях в графі призначення платежу зазначено, що дані кошти перераховані як оплата за матеріали згідно рахунків № 1-000006 від 09.03.2010р., № 1-000007 від 10.03.2010р., № 1-000008 від 01.04.2010р.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач не отримував від відповідача будь-яких рахунків, що не заперечується відповідачем.

Судом враховується, що згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 1 ст. 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, що виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не укладались в письмовому вигляді господарські договори. Позивач не отримував від відповідача будь-яких товарно-матеріальних цінностей, за які позивач перерахував кошти згідно платіжних доручень № 28 від 08.04.2010р., №19 від 16.03.2010р., № 26 від 22.03.2010р., № 18 від 12.03.2010р.

Позивачем у позовній заяві та додаткових поясненнях визначено, що предметом позову є кошти, набуті без достатньої правової підстави, в розмірі 26 770,97 грн., що були перераховані по вищевказаних платіжних дорученнях, в тому числі частково по платіжному дорученню № 18 від 12.03.2010р. в сумі 4062,47 грн. Судом враховується, що господарський суд розглядає справи за зверненням осіб, визначених ст.ст. 1,2 ГПК України, та в межах заявлених ними вимог. Визначення предмету позовних вимог (розміру коштів) є правом позивача.

Тому суд приходить до висновку, що кошти в сумі 26 770,97 грн., що були сплачені згідно платіжних доручень № 28 від 08.04.2010р., №19 від 16.03.2010р., № 26 від 22.03.2010р. та частково в сумі 4062,47 грн. по платіжному дорученню № 18 від 12.03.2010р., були отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Аналогічна позиція викладена в постановах ВГСУ № 5002-6/1740-2012 від 18.02.2013р., № 23/12 від 27.03.2012р., № 5/1272 від 11.07.2011р., № 17/81-нм від 11.05.2011р.

Доводи відповідача з приводу того, що позивачу на заявлену суму позову був поставлений товар згідно поданих в матеріали справи накладних та видаткових накладних, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. N 996-XIV в редакції, чинній на момент взаємовідносин між сторонами, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, належним доказом щодо фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна, тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав в матеріали справи копії накладних та видаткових накладних в якості доказів передачі позивачу товарно-матеріальних цінностей на суму отриманих від нього коштів. Однак, подані відповідачем накладні, видаткові накладні № 12 від 12.03.2010р., № 14 від 17.03.2010р., № 17 від 31.03.2010р. (за якими, як вказує відповідач, передано товар в рахунок коштів згідно платіжних доручень № 28 від 08.04.2010р., №19 від 16.03.2010р., № 26 від 22.03.2010р., № 18 від 12.03.2010р.) не містять підпису уповноваженої особи про отримання визначених в них цінностей, номеру та дати довіреності.

В матеріалах справи відсутні довіреності уповноваженої особи позивача на отримання товару від відповідача.

Таким чином, відповідачем не доведено факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей на заявлену до стягнення суму коштів в розмірі 26 770,97 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВП" с.Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Збруч Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 26770,97 грн., набутих без достатньої правової підстави задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВП" (Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Завалля, вул.Центральна, 44, код 36236784) 26 770,97 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят гривень 97 коп.) коштів, набутих без достатньої правової підстави, та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 29.03.2013р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу (32360, Хмельницька область, Кам'янець - Подільський район, с. Завалля );

3 - відповідачу (АДРЕСА_1 ).