Постанова № 30301207, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2013 року Справа №39/5005/7228/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 18.04.12;

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2, представник, довіреність №797 від 06.08.12;

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_3, представник, довіреність №1611 від 24.07.10;

від відповідача за первісним позовом: Непорада А.Г., представник, довіреність №1 від 17.01.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012р. у справі №39/5005/7228/2011

за позовом ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "ДОМ", м.Дніпропетровськ

про стягнення вартості частки майна у статутному капіталі товариства,

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом", м. Дніпропетровськ

до ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

про стягнення різниці між вартістю частки в майні товариства та вартістю безпідставно набутого нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012р. у справі №39/5005/7228/2011 (головуючий суддя Ліпинський О.В., судді: Красота О.І., Мартинюк С.В.) в частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_5 про стягнення вартості частки майна товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" в розмірі 5 122 956,00 грн. провадження у справі - припинено.

В решті позовних вимог за первісним позовом - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012, КБКД 22030001) 62 668 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" на користь ОСОБА_5 3 942 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" різницю між вартістю частки в майні товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" та вартістю неповернутого ОСОБА_5 нерухомого майна, яка складає 241 927 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" 2 419 грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита.

Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія „ДОМ" з Державного бюджету України 5 249 грн. 33 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого до бюджету згідно платіжного доручення №1590 від 23.06.2011 року.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та за результатами апеляційного провадження прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Зокрема, в апеляційній скарзі зауважено на тому, що висновок комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи №2359/2360-11 є неповним, а саме не дає відповіді на питання щодо розміру вартості частини майна ТОВ РК «Дом», пропорційної частці ОСОБА_5 в розмірі 18% у статутному капіталі ТОВ РК «Дом», що підлягає виплаті позивачеві внаслідок виходу зі складу товариства; до спірних правовідносин господарським судом невірно застосовано норми матеріального права щодо визначення таких понять як частка у майні товариства та частка у статутному капіталі; не враховано вимоги ст.18 Закону України «Про господарські товариства»; не задоволено клопотання позивача про виклик судового експерта до зали суду для дачі пояснень щодо експертного висновку тощо.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом викладені в апеляційній скарзі заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Отже, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 обґрунтовував свої позовні вимоги посиланням на те, що він на підставі особистої заяви від 10 листопада 2005р. вийшов зі складу учасників ТОВ РК «Дом» та на виконання ст.148 ЦК України та ст.54 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. №1576-ХП, які передбачають порядок розрахунку з особою, яка вийшла зі складу учасників Товариства, одержав у власність об'єкти нерухомого майна, на які на підставі рішення органу місцевого самоврядування одержав свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке було передане йому за актами приймання - передачі від 13.01.2006р.

Так, дійсно, на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів №193 від 24 лютого 2006р. «Про оформлення права власності на приміщення аптеки НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_2 та 16/21 частин аптеки НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1», місцевий орган виконавчої влади видав ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії: САА, №145318 від 09.03.2006р. на приміщення аптеки НОМЕР_1 та свідоцтво про право власності І на нерухоме майно серії: САА, №145302 від 09.03.2006р. на приміщення аптеки НОМЕР_2.

Однак, в подальшому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010р. у справі №К30/85-10, яке набрало законної сили, рішення загальних зборів учасників ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» від 16.01.2006р. (Протокол №1 від 16.01.2006р.), та рішення загальних зборів учасників ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» від 14.12.2005р., (протокол №6 від 14.12.2005 р.), щодо передачі у власність ОСОБА_5 вказаних об'єктів нерухомості визнані недійсними та такими, що не створюють для цієї особи будь-яких прав та обов'язків.

В свою чергу, факт продажу ОСОБА_5 вказаних об'єктів нерухомості підтверджується рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2008 р. у справі №2-3833/08, з якого, зокрема, вбачається, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 12.04.2006 р. передав у власність фізичної особи - ОСОБА_6 приміщення аптеки НОМЕР_1 загальною площею 321,07 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а останній за актом приймання - передачі прийняв означене майно та сплатив ОСОБА_5 обумовлену угодою вартість цього майна.

Також, із рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2008 р. у справі №2-3834/08, вбачається, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 10.03.2006 р. передав у власність фізичної особи - ОСОБА_6 приміщення НОМЕР_2, площею 1209,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а останній за актом приймання - передачі прийняв означене нерухоме майно та сплатив ОСОБА_5 обумовлену угодою вартість цього майна.

Тобто, з цього часу ОСОБА_5 втратив можливість повернути в натурі безпідставно одержане нерухоме майно, як того вимагає ч.1 ст.1212 ЦК України, але товариство про це не повідомив, більш - того звернувся до суду з позовом в якому вимагав сплатити вартість його частки без врахування вартості неповернутого майна, що й зумовило необхідність звернення до суду за захистом інтересів і прав товариства, яке не має змоги здійснювати непомірні виплати, особі яка не має будь - яких підстав для одержання таких виплат.

У відповідності до ч.2 ст.148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Тобто, учаснику, який вийшов зі складу учасників Товариства має бути виплачена вартість частини майна товариства, яка пропорційна розміру його частки у статутному капіталі, та обраховується від вартості чистих активів, тобто, від суми власного капіталу Товариства, який визначений як підсумок розділу пасиву балансу ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» (рядок 380) та складає - 28 460 700,00 грн., що дає можливість шляхом підрахунку визначити вартість приналежної ОСОБА_5 частки в майні Товариства, яка складає - (28 460 700,00 грн. х 18%) - 5 122 956,00 гривень.

Визначення чистих активів наведено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999р. №163. Чисті активи - це активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань. Інформацію про чисті активи на кінець року можна одержати з балансу. Фактично це сума власного капіталу, тобто підсумок першого розділу пасиву балансу (рядок 380).

На викладене вище звертає увагу Верховний Суд України, який в пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вказує на те, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник (при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

В той же час, як вбачається з висновку судової комплексної економічної та будівельно - технічної експертизи №2359/2360-11 від 07.05.2012р., експертом, який робив дослідження з першого питання економічної експертизи було встановлено, що майном Товариства, що підлягає розподілу, є його активи за вирахуванням зобов'язань, що відповідає значенню власного капіталу, сумарне визначення якого відображене в розділі І пасиву балансу ТОВ РК «Дом» від 01.01.2006р. (рядок 380) та складає - 28 460 700,00 гривень, що й надало можливість експерту шляхом підрахунку визначити вартість приналежної ОСОБА_5 частки в майні Товариства, яка складає - (28 460 700,00 грн. х 18%) - 5 122 956,00 гривень.

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених доказів дійсно можливо дійти висновку, що визначення частки в майні Товариства, яка підлягала виплаті ОСОБА_5, було зроблено саме за результатами діяльності Товариства, наведеними в балансі ТОВ РК «Дом» станом на 01 січня 2006р.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів складання ТОВ РК «Дом» балансу станом на 10.11.2005 року (дата виходу ОСОБА_5 із товариства), визначення експертом вартості частки позивача в майні товариства, виходячи саме з даних балансу, складеного станом на найближчу дату, в даному випадку, станом на 01.01.2006 року, вимогам чинного законодавства України не суперечить.

Необхідно також зауважити на тому, що скаржник не навів жодного доказу, який би надавав підстави вважати необхідним визначення вартості чистих активів ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» іншим чином, ніж на підставі балансу складеного на дату обліку, як це передбачено п.п.1,2 Методичних рекомендацій щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, схвалених рішенням Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку №485 від 17 листопада 2004р., за якими для визначення вартості чистих активів товариства складається розрахунок за даними бухгалтерської звітності, якою відносно товариства є баланс форми №2, складений у відповідності до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 р. №87.

Тобто, висновки суду першої інстанції, які наведені в оскаржуваному судовому рішенні відносно визначення експертом вартості частки позивача в майні товариства, виходячи саме з балансу, складеного на час виходу ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства, на думку колегії суддів, в повній мірі відповідають вимогам п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999р. №163, та керівним роз'ясненням Верховного Суду України, викладених в п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. №13.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду Україні, яка викладена в Постанові Верховного Суду України від 14 березня 2011р. у справі №3-12гс11 з приводу того, що за відсутності нотаріального посвідчення заява учасника про вихід із товариства з обмеженою відповідальністю є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами відповідного рішення, проведення виплат та внесення змін до установчих документів товариства.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2005р. ОСОБА_5 звернувся до відповідача з заявою про вихід зі складу учасників Товариства, яка була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №3 04 січня 2006р. та містила вимогу позивача про виплату частки в майні Товариства.

Тобто, висновок про те, що неналежно оформлена (не посвідчена нотаріально) заява ОСОБА_5 від 10.11.2005р. про вихід зі складу Товариства, виходячи саме з даних складеного на найближчу дату балансу (на 01.01.2006р.), не може бути підставою для здійснення ОСОБА_5 виплат та визначення його частки в майні Товариства, в повній мірі відповідає приписам закону та наведеній вище судовій практиці Верховного Суду України. Так, згадана вище практика Верховного Суду України встановлює правило, за яким визначення розміру частки в майні Товариства, яка підлягає виплаті особі, що вибула зі складу учасників Товариства відбувається саме на підставі балансу складеного на дату подання належно оформленої (тобто, нотаріально засвідченої) заяви про вихід.

Крім того, як вбачається з акту зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 14.05.2012р. та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.05.2012р., апелянт зробив заяву про те, що первісна вимога - ОСОБА_5 до ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» щодо сплати останнім на користь позивача вартості частки у розмірі 18% Статутного капіталу ТОВ Ріелтерська компанія «Дом», вартість якої відповідно до висновку судової комплексної економічної та будівельно - технічної експертизи від 07.05.2012 року складає - (28 460 700,00 грн. х 18%) - 5 122 956,00 гривень погашається зустрічною вимогою ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» до ОСОБА_5 щодо сплати останнім на користь відповідача вартості неповернутого нерухомого майна, яке він одержав без достатніх правових підстав (безпідставно набуте майно) та втратив можливість повернути це майно в натурі у зв'язку з його продажем іншій фізичній особі, що й зумовило виникнення у ОСОБА_5 обов'язку сплатити (компенсувати) Товариству вартість двох об'єктів нерухомості, яка за висновком судової експертизи №2359/2360-11 від 07.05.2012 р. складає - (4 239 152,00 грн. + 1125 731,00 грн.) = 5 364 883,00 гривень.

У зв'язку з цим скаржник просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на п.22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» в якому, зокрема, вказано на те, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Проаналізувавши наведені вище доводи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам та згаданим вище правовим нормам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у судовому рішенні від 05.10.2012р. прийшов до вірного висновку про те, що в частини вимог за первісним позовом про стягнення з ТОВ РК «Дом» на користь ОСОБА_5 вартості частки майна товариства, в розмірі 5 122 956,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, згідно правил підпункту 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (у зв'язку припинення зобов'язання після порушення провадження у справі), в решті позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Також, на думку колегії суддів, впродовж провадження у справі судом першої інстанції було вірно встановлено той факт, що на підставі рішень зборів учасників ТОВ РК «Дом», угод про передачу майна та свідоцтв про право власності, ОСОБА_5 отримав від ТОВ РК «Дом» в рахунок виплати частки в майні товариства тридцять об'єктів нерухомого майна, які за виключенням двох об'єктів (АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2) в подальшому були повернуті на користь товариства, у зв'язку з визнанням недійсними в судовому порядку документів, саме які стали підставою для передачі даного нерухомого майна ОСОБА_5

У зв'язку з цим, висновок місцевого господарського суду першої інстанції з приводу того, що вимоги за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_5 різниці між вартістю частки в майні товариства, та вартістю неповернутого ОСОБА_5 нерухомого майна, яка складає - 241 972,00 грн. (5 364 883,00 - 5 122 956,00 = 241 927,00), підлягають задоволенню, в повній мірі відповідають приписам ч.1 ст.1212 ЦК України та ч.2 ст.1213 ЦК України, яка встановлює загальне правило за яким у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В той же час, заявлене ОСОБА_5 письмове клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ РК «Дом» в межах суми позову від 26.03.2013р. колегією суддів відхилено за відсутності для цього передбачених чинним законодавством України підстав.

Так, відповідно до ст.66 ГПК України, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення суду. Але, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доцільності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, більш того, заподіяти йому матеріальну шкоду.

Натомість, позивачем в обґрунтування викладених в заяві про забезпечення позову доводів не надано достатніх доказів, які б свідчили про зазначені в заяві обставини та підтверджували, що невжиття останніх суттєво утруднить або взагалі унеможливить виконання в подальшому рішення суду.

Необґрунтованим колегія суддів вважає також клопотання ОСОБА_5 про призначення повторної економічної та будівельно - технічної експертизи.

Як вбачається з наявного у справі висновку судової комплексної економічної та будівельно - технічної експертизи №2359/2360-11 від 07.05.2012р., експертом, який робив дослідження з першого питання економічної експертизи було встановлено, що майном Товариства, що підлягає розподілу, є його активи за вирахуванням зобов'язань, що відповідає значенню власного капіталу, сумарне визначення якого відображене в розділі пасиву балансу ТОВ РК «Дом» від 01.01.2006р. (рядок 380) та складає - 28 460 700,00 гривень, що й надало можливість експерту шляхом підрахунку визначити вартість приналежної ОСОБА_5 частки в майні Товариства, яка складає - (28 460 700,00 грн. х 18%) - 5 122 956,00 гривень.

Тобто, висновком судової експертизи №2359/2360-11 від 07.05.2012р. була встановлена вартість частини майна Товариства пропорційна частці ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» станом на дату виходу цієї особи зі складу учасників Товариства з урахуванням подання ОСОБА_5 нотаріально посвідченої заяви про вихід - 04 січня 2006р.

Як вбачається з листа суду першої інстанції №39/5005/7228/2011/52201/11 від 18 серпня 2011р., господарський суд Дніпропетровської області повідомив відповідача про те, що 17 серпня 2011р. до суду надійшло клопотання від Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз в якому експерт - економіст просить суд надати для проведення судової експертизи необхідні документи, а саме, головну книгу за 2005 рік, журнали - ордери по рахунку №67 «Розрахунки з учасниками» та аналітичні дані за кожним засновником та за видами виплат з початку внесення до моменту виходу ОСОБА_5 з Товариства, відомості обліку основних засобів станом на 10.11.2005 р.

Таким чином, колегія суддів зауважує на тому, що експертом - економістом Ганенком І.С. клопотання про надання для проведення експертизи балансу ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» станом на 11 листопада 2005р. не заявлялось.

Більш того, той факт, що баланс Товариства станом на 10.11.2005р. ніколи не складався підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2010р. у справі №К25/211-10, в якому суд першої інстанції зазначив, що на час проведення позачергових зборів учасників ТОВ Ріелтерська компанія «Дом» від 13 січня 2006р. жодна з форм фінансової звітності, які передбачені ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі звіт про фінансові результати, Форма №2 та баланс, Форма №1 виконавчим органом Товариства складені не були.

Тому, твердження скаржника про наявність балансу, Форми №1 станом на дату виходу ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства колегією суддів до уваги не приймаються.

Слід зауважити, що дійсно, відповідно до ч.ч.3,4 ст.42 ГПК України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

В свою чергу, підпунктом 15.1. пункту 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Натомість, як вбачається з висновку наявної у справі судової комплексної економічної та будівельно - технічної експертизи №2359/2360-11 від 07.05.2012р., висновки трьох експертів з усіх питань, які були поставлені судом першої інстанції на розгляд цієї судової експертизи є повними, так як надані вичерпні відповіді на всі поставлені перед експертами питання; висновки експертів є ясними, так як вони вкладені чітко і носять певний, конкретний характер.

Таким чином, на думку апеляційної інстанції, згаданий вище експертний висновок повністю відповідає вимогам Закону України від 25.02.1994р. №4038-ХП «Про судову експертизу», у зв'язку з чим будь - яких підстав для проведення додаткової експертизи колегія суддів не вбачає.

Отже, за результатами апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи з наданням належної правової оцінки наявним у справі доказам, а отже, передбачені ст.104 ГПК України підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення - відсутні.

Відповідно до норм ст.ст.44, 49 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на апеляційне оскарження покладаються на ОСОБА_5

Керуючись ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, м.Дніпропетровськ, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012р. у справі №39/5005/7228/2011 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Повний текст постанови підписаний 01.04.2013р.

З оригіналом згідно,

помічник судді О.В. Довженко

01.04.2013р.