Постанова № 30300860, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2013 року 15:00 № 826/294/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком»до третя особа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС ОСОБА_1провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220, визнання дій протиправними, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220, визнання дій протиправними.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 190 579,00 грн.

Ухвалою від 31.01.2013 р. по справі № 826/294/13-а відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 13.02.2013 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з огляду на обґрунтованість та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220.

Третя особа в жодне із судових засідань не з'явилась, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, заперечень проти позову до суду не надала.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 826/294/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою Інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, на загальну суму 152 463,00 гривень.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС складено акт перевірки від 19.06.2012 р. № 186/1-22-20-24571799 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 190 579,00 гривень, у тому числі основний платіж -152 463,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 38 116,00 гривень.

За наслідками процедури адміністративного оскарження Державною податковою службою в місті Києві ДПС прийнято Рішення від 21.09.2012 р. № 5903/10/12-114, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220 - без змін.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Державною податковою службою України ДПС прийнято Рішення від 03.12.2012 р. № 6415/0/61-12/10-415, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220 - без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 19.06.2012 р. № 186/1-22-20-24571799 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» за договором поставки продукції від 20.12.2011 Р. № 1220/1, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

На підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» позивачем надано суду договір поставки продукції від 20.12.2011 р. № 1220/13, згідно умов якого ТОВ «Нагель КВ» (постачальник) зобов'язується поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» (покупець) прийняти та сплатити комплектуючі до слабострумкових мереж та телекомунікаційне обладнання по визначеній номенклатурі, встановленій у додатках до договору та специфікації від 20.12.2011 р.

На підтвердження руху грошових коштів позивачем надано: рахунок-фактуру від 22.12.2011 р. № 4, податкову накладну від 21.12.2011 р. № 3, податкову накладну від 22.12.2011 р. № 4; рахунок на оплату від 01.11.2011 р. № К-000001808.

На підтвердження здійснення видаткових операцій: видаткова накладна від 21.12.2011 р. № 3, рахунок-фактура від 20.12.2011 р. № 3, видаткова накладна від 22.12.2011 р. № К-000001349.

На підтвердження декларування отриманих доходів від здійснення фінансово - господарської діяльності: податкова декларація з податку на додану вартість від 20.01.2012 р. за грудень 2011 р.; видаткова накладна від 21.12.2011 р. № К-000001350.

На підтвердження наявності у власності та в користуванні складських приміщень для зберігання товару, позивачем надано наступні документи: договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 11.11.2005 р., зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності від 08.06.2006 р. за реєстровим номером 2552п, акт прийому передачі нежилого приміщення від 15.12.2005 р.; договір купівлі-продажу нежилого приміщення в частині від 18.09.1998 р. серія ААО № 128235, акт прийому-передачі нежилого приміщення в частині від 18.09.1998 р.; складська довідка від 12.03.2013 р.; договір оренди нежилого приміщення від 21.03.2012 р. № 03/12, акт приймання-передачі нежилого приміщення від 01.04.2012 р.; договір на користування електроенергією та лініями зв'язку від 21.03.2012 р., додаток до договору від 21.03.2012 р. № 03/12, додаткова угода від 14.11.2012 р. до договору від 21.03.2012 р. № 03/12.

Крім того на підтвердження наявності робітників, позивачем надано: наказ про прийняття на роботу від 31.10.2003 р. № 1031-К, наказ про переведення працівника від 24.11.2011 р., на підставі довіреностей від 22.12.2011 р. серія ЯНЮ № 406664; довіреність на отримання обладнання від 21.11.2011 р. серія ЯНЮ № 406667, уповноваженими особами отримувалось та перевозилось обладнання.

Судом також встановлено, що позивач в період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37049229 серія НБ № 222990 видане 05.12.2002 р., а договірні відносини з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» відбувались в межах господарської діяльності позивача. Зокрема, на підтвердження зазначеного суду надано: установчі документи, сертифікат на систему управління якістю від 03.08.2010 р., свідоцтво на знак для товарів і послуг № 95221, деклараційний пакет на корисну модель, Ліцензію Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України серія АВ № 153941, Ліцензія Державної інспекції техногенної безпеки України серія АГ № 595990.

Таким чином, суд встановивши зв'язок між фактом придбання товарів, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявністю основних фондів, відчуження товарів, понесення інших виробничих витрат і господарською діяльністю платника податку, приходить до висновку, що господарська діяльність позивача спрямована на отримання майнової вигоди від її здійснення, а отже мала характер реального здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, суд встановив, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» зареєстровано платником податку на додану вартість з 08.12.2011 р. в Броварській ОДПІ, що підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200013899 серія НБ № 255090 та не заперечується відповідачем. Крім того, податкові зобов'язання декларувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ», що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.02.2012 р. за січень 2012 р.

Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.02.2012 р. № 13021171 станом на 13.02.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» підтверджено статус відомостей про юридичну особу, також відсутня інформація щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з акту перевірки від 19.06.2012 р. № 186/1-22-20-24571799, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Висновок органу державної податкової служби про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України та висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутність факту реального здійснення господарської операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» зроблено на підставі висновку акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» від 09.04.2012 р № 24/22-5/34198936 про неможливість проведення зустрічної звірки в частині дотримання вимог податкового законодавства при формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2012 р, якими встановлено факт відсутності за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ».

З матеріалів справи вбачається, що ще однією підставою для визначення позивачеві оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання, стали висновки акту перевірки, які ґрунтуються на письмових поясненнях директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» ОСОБА_2, який пояснив, що став засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, постановку товариства на облік в органах державної податкової служби він не здійснював, ніякої фінансово-господарської діяльності не проводив, податкову звітність не формував та до податкової інспекції не подавав, дозволи на отримання печатки та печатку не отримував.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних пояснень в рамках чого відбирались зазначені пояснення у фізичної особи та доказів на підтвердження порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» та наявності вироку суду по такій кримінальній справі. Зокрема, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2, в якій він просить не брати раніше надані пояснення, оскільки вони були дані без розуміння їх вагомості та неосвіченості у меті їх надання.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 № К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем було дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Нагель КВ», а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визнання дії протиправною суд зазначає наступне. Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач не зазначив, а у судових засіданнях не пояснив, які саме дії він оскаржує, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині і приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій протиправними не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагель КВ» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0002872220 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 10.07.2012 р. № 0002872220, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 190 579,00 гривень.

3. В частині позову щодо визнання дій протиправними - відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс телеком» за рахунок державного бюджету України.

5. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва ДПС (вул. Жилянська, 23, м. Київ -033, 0103326, код ЄДРПОУ 26088788).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.