Постанова № 30300744, 11.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Справа № 1170/2а-4319/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) №0004461700 від 28.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем була проведена планова невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року за наслідками якої 28.08.2012 року складено акт №47/17-026/НОМЕР_1.

На підставі даного акта, відповідачем 28.08.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0004461700, яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 на суму 13650 грн., з яких: за основним платежем - 10920 грн. та штрафні санкції на суму 2730 грн.

В акті перевірки зазначено, що порушення відбувалося шляхом укладання позивачем з ТОВ «Компанія Тегра» господарських договорів про надання послуг без наміру отримання таких послуг.

Позивач не погоджуючись із встановленими у акті перевірки висновками зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку) а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач, вимоги позову підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно письмових заперечень, відповідач позов не визнає з тих підстав, що відповідно до акту перевірки ТОВ «Компанія Тегра» встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Компанія Тегра» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, на думку представника відповідача, враховуючи те, що встановлено нікчемність операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «Компанія Тегра», позивачем завищено суму податкового кредиту на 10920 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р., за наслідками якої складено акт №47/17-026/НОМЕР_1 (а.с. 75-84).

За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Компанія Тегра» та ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації за серпень, вересень, жовтень 2011 року відображені правові взаємовідносини без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та згідно до частини 1, 5 ст.203, п.п. 1,2 ст.215, ст.228 ЦК України укладені угоди мають ознаки нікчемності.

28.08.2012 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004461700, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 13650 грн., з яких: за основним платежем - 10920 грн. та штрафні санкції на суму 2730 грн. (а.с. 73).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС у Кіровоградській області від 01.11.2012 року №3883/10/10-208 та ДПС України від 04.12.2012 року №3073/0/141-12/0/10-235 скарги позивача залишено без задоволення (а.с. 43-53).

Проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра» було укладено договір про надання транспортних послуг №12-08/11 від 12.08.2011 року, та договір поставки товарів №31/08-11 від 31.08.2011 року (а.с. 9-10).

Укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія Тегра» договори, на думку ДПІ, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Висновків про нікчемність укладених правочинів відповідач дійшов з огляду на акт 317/231-37288388 від 10.02.2012 року складений Алчевською ОДПІ в Луганській області «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Тегра» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011р.», згідно висновків якого встановлено, що господарські операції між ТОВ «Компанія Тегра» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, тобто встановлено нікчемний правочин.

Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

В підтвердження виконання умов на виконання договору про надання транспортних послуг №12-08/11 від 12.08.2011 року позивачем надано: акт здачі-приймання робіт №ОУ-1001163 від 12.08.2011 року, податкову накладну №1001163 від 12.08.2011 року (а.с. 24-25), акт здачі-приймання виконаних робіт №ОУ 1001403 від 06.09.2011 року, податкову накладну №1001403 від 06.09.2011 року (а.с. 12-13), а також рахунки та платіжні доручення.

В підтвердження виконання договору поставки товарів №31/08-11 від 31.08.2011 року, позивачем надано: видаткову накладну №РН-1001362 від 31.08.2011 року, податкову накладну №1001362 від 31.08.2011 року та рахунок фактуру №СФ-1001362 від 31 серпня 2011 року на постачання ветеринарного обладнання на загальну суму 6840 грн., в тому числі ПДВ 1140 грн. (а.с. 26-28); видаткову накладну №РН-1001522 від 14.09.2011 року, податкову накладну №1001522 від 14.09.2011 року та рахунок-фактуру №СФ-1001522 від 14 вересня 2011 року на постачання ТМЦ на загальну суму 3890 грн. втому числі ПДВ 648,33 грн. (а.с. 14-16); видаткову накладну №РН-1002069 від 26.09.2011 року, податкову накладну №1002069 від 26.09.2011 року та рахунок-фактура №СФ-1002069 від 26 вересня 2011 року на постачання дизельного палива на загальну суму 13500 грн. в тому числі ПДВ 2250 грн. (а.с.20-22); видаткову накладну №РН-1002070 від 27.09.2011 року, податкову накладну №1002070 від 27.09.2011 року та рахунок фактуру №СФ-1002070 від 27 вересня 2011 року на постачання бензину А-95 на загальну суму 10700 грн., в тому числі ПДВ 1783,33 грн. (а.с. 17-19). Також, позивачем надано копії платіжних доручень.

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання послуг та ТМЦ, а саме в актах та в податкових накладних не визначено конкретний перелік поставлених товарів, позивачем не надано документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції. Крім того, позивач, в судовому засіданні пояснив, що дизельне паливо та бензин йому фактично не поставлялись, а надавались контрагентом кошти на їх купівлю.

Також не було надано позивачем документи, які підтверджують факт надання транспортних послуг та факт поставки товару.

Порядок оформлення документів на перевезення закріплено Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.5. та 11.7 п. 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до ч.1 ст.9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином відсутність первинних документів, наявність яких є обов'язковою за нормами чинного законодавства, ставить під сумнів факт отримання позивачем транспортних послуг та товару за укладеними договорами з ТОВ «Компанія Тегра»

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватись відповідними первинними документами.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, зокрема в частині доведеності фактичного отримання послуг та товару, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 15 березня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула