Постанова № 30300674, 28.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5715/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Стеценко О.О., Корой С.М.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Південної митниці, про визнання частково протиправним та часткове скасування наказу від 16.08.2012 року №1682-к, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.08.2012 року, третя особа - ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України (далі ДМСУ) та Південної митниці (далі ПМ) мотивуючи його тим, що він працював в митних органах України з 01.04.1996 року, а з 27.03.2012 року на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» ПМ. Наказом ДМСУ за №1682-к від 16 серпня 2012 року було припинено його перебування на державній службі в митних органах з 16.08.2012 року відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця. Підставою для звільнення його та інших працівників стала порушена прокуратурою м.Одеси кримінальна справа за ознаками злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно було здійснено з грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту митної служби України (далі ДС). Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ ДМСУ №1682-к від 16.08.2012 року в частині припинення 16.08.2012 року перебування його на державній службі в митних органах України на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» ПМ, зобов'язати ДМСУ поновити його на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» ПМ, стягнути з ПМ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2012 року по день поновлення на посаді. Також позивач просив суд допустити негайне виконання постанови суду в частині зобов'язання ДМСУ поновити його на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» ПМ та в частині стягнення з ПМ на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові (а.с.3-5).

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову (а.с.38-41, 44-45, 83-88), пояснивши при цьому, що приймаючи рішення про припинення державної служби ОСОБА_1 ДМСУ діяла у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. З зазначених підстав представник вважав позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволеню в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.111).

З урахуванням думки з'явившихся учасників процесу, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність третьої особи ОСОБА_2.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.04.1996 року проходив службу в органах державної митної служби (а.с.131, 148).

Наказом ДМСУ від 26.03.2012 року №633-к ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» ПМ (а.с.185).

16.08.2012 року на адресу ПМ з прокуратури Одеської області надійшов лист, в якому повідомлялося про порушення 14.08.2012 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (а.с. 18).

Наказом ДМСУ №1682-к від 16.08.2012 року "Про припинення перебування на державній службі" з 16.08.2012 року припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця (а.с.6-7, 189-190).

Зазначений наказ було прийнято на підставі внесеного ПМ до ДМСУ подання про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України, яке ґрунтувалося на тому, що прокуратурою м.Одеси відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Суд вважає, що позивач був незаконно звільнений зі служби в митних органах з наступних підстав.

Статтею 568 Митного кодексу України визначено, що служба в митних органах України є державною службою, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, пов'язаній із створенням сприятливих умов для розвитку законної зовнішньоекономічної діяльності, забезпеченням безпеки суспільства та захистом митних інтересів України..

Згідно з ч.2 ст.569 цього Кодексу правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України №2805-ІV від 06.09.2005 року "Про дисциплінарний статут митної служби України" (далі ДС), визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу України".

Аналізуючи положення вищезазначених норм законодавства, суд доходить до висновку, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним Кодексом України, ДС, а в частині, що не регламентується цими нормами, - Законом України "Про державну службу" та КЗпП України, посилання на який міститься у Законі України "Про державну службу" та МК України.

З цих підстав суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідачів на не розповсюдження на спірні правовідносини з позивачем положень ДС. При цьому суд враховує, що саме статути про дисципліну, як нормативно-правові акти в системі законодавства України щодо регулювання трудових відносин, встановлюють особливості такого регулювання в залежності від галузі його застосування. Таким чином, застосування при звільненні підстав, передбачених Законом України "Про державну службу" не виключає обов'язку Митної служби України, як державного органу, щодо застосування та дотримання процедури звільнення, передбаченої для посадових осіб митних органів.

Пунктом 1 ДС визначено, що службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборони, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління. Пунктом 4 передбачені обов'язки посадової особи митної служби, у тому числі обов'язок додержуватись Конституції України, Митного кодексу України, цього Статуту та інших законів України, додержуватись порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби.

Протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України, є згідно з п.21 ДС порушенням службової дисципліни.

З аналізу положень ст.ст. 5, 10, 17 Закону України «Про державну службу», ст.571 МК України та п.п.1-4, 21 ДС вбачається, що зміст Присяги державного службовця і зміст урочистого зобов'язання працівника митного органу фактично є ідентичними і відповідають поняттю та змісту службової дисципліни державного службовця митних органів України.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що доводи представника відповідачів в обґрунтування правомірності звільнення позивача про те, що припинення державної служби за порушення Присяги державного службовця відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» не є дисциплінарним стягненням і не пов'язано з порушенням службової дисципліни, є помилковими, оскільки є очевидним, що припинення державної служби за зазначеною нормою не є видом заохочення працівника, і застосовується за вчинені цим працівником порушення службової дисципліни.

При цьому безспірним є те, що визначальним при прийнятті рішення про припинення державної служби працівника є наявність факту порушення ним службової дисципліни, встановлення якого відповідно до ст.19 Конституції України повинно здійснюватися у нормативно визначеному порядку.

Оскільки Закон України «Про державну службу» регламентує правовий статус посадових осіб митної служби України лише в частині, яка не визначена іншими нормами, і цей Закон не містить в собі порядку встановлення факту порушення державним службовцем дисципліни, суд вважає, що встановлення цього факту повинно здійснюватися відповідно до ДС та «Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України» (далі Інструкція), затвердженої наказом ДМСУ №918 від 13.08.2010 року, якими саме цей порядок і врегульовано.

Відповідо до п.31 ДС з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Пунктом 1.2 Інструкції зазначено, що службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюється з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.

Відповідно до п.1.4 Інструкції з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю, Закону України "Про державну службу", ДС та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.

Підставами для проведення службового розслідування відповідно до п.2.1 Інструкції є, зокрема, недодержання посадовою особою законодавства України про державну службу, проходження служби в митних органах, вчинення посадовою особою дисциплінарного правопорушення, передбаченого п.21, 22, п.п.1, 3-6 п.28 ДС, або іншого діяння, визначеного законодавством України як порушення службової дисципліни.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, а також те, що наказом ДМСУ №1682-к від 16.08.2012 року припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", такому звільненню обов'язково повинно передувати проведеня службового розслідування, за наслідками якого повинні бути встановлені наявність чи відсутність фактів порушення ним службової дисципліни.

Судом встановлено, що в порушення зазначених вимог службове розслідування щодо дотримання позивачем вимог законодавства під час проходження служби в митних органах не проводилося. Також у позивача не відбиралися будь-які пояснення щодо вчинення ним будь-якого порушення дисципліни, в тому числі щодо вчинення ним дій, які є порушенням Присяги та свідчать про його невідповідність займаній посаді за моральними та діловими якостями, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідачів.

Таким чином, звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого порядку, тобто без дотримання обов'язкової процедури, яка передує звільненню, і відповідачами фактично не було здійснено у передбаченому законом порядку будь-яких дій щодо встановлення наявності та обставин порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Зі спірного наказу, письмових заперечень проти позову та пояснень представника відповідачів вбачається, що єдиною підставою для звільнення позивача став факт порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про що було повідомлено ПМ 16.08.2012 року, тобто в день прийняття спірного наказу №1682-к від 16.08.2012 року (а.с.18-22, 38-41, 44-48, 83-88).

При цьому судом також встановлено, що як на момент прийняття спірного наказу, так і на момент розгляду справи, кримінальна справа відносно ОСОБА_1 та інших не розглянута, що підтверджується листом Приморського районного суду м.Одеси (а.с. 123).

Згідно п.28 ДС звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі:

1) порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цієї особи;

3) одноразового грубого порушення, а саме:

за вимагання або отримання подарунків, речей, валюти України, іноземної валюти у зв'язку з виконанням службових обов'язків як під час їх виконання, так і в позаслужбовий час відповідно до положення статті 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією";

за підміну, крадіжку або умисне пошкодження предметів, що підлягають митному контролю;

за затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валютних цінностей без оформлення в установленому законом порядку відповідних документів;

за розголошення державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, юридичної або фізичної особи, іншої таємниці, охоронюваної законом, втрату або умисне пошкодження матеріальних носіїв секретної та конфіденційної інформації, а також передачу стороннім особам зброї та спеціальних засобів захисту, митного забезпечення, бланків суворої звітності;

за брутальне або зневажливе ставлення під час виконання службових обов'язків до громадян, приниження їх честі та гідності;

4) перевищення службових обов'язків, а також здійснення повноважень, не передбачених законом;

5) сприяння проникненню або умисного невжиття заходів з метою недопущення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб до зони митного контролю;

6) приховання посадовою особою митної служби фактів її судимості чи подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в митних органах;

7) систематичних порушень дисципліни посадовою особою митної служби.

Відповідно п.27 ДС дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

З аналізу положень п.21, 22, 27 та 31 ДС вбачається, що звільнення посадової особи митного органу може бути застосовано за наявності факту правопорушення та вини такої особи у правопорушенні, встановлення та доведення наявності яких повинно бути здійснено у визначеному законодавством порядку.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 заперечує скоєння ним будь-яких протиправних діянь, в тому числі тих, які стали підставою порушення відносно нього кримінальної справи, а представник відповідачів пояснив, що на цей час у ПМ та ДМСУ немає належних доказів вчинення позивачем дій, в яких він звинувачується у цій кримінальній справі.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Цій нормі кореспондують положення п.п.2 п.28 ДС, відповідно до якої звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цієї особи, а також положення ч.1 п.33 ДС, відповідно до якої у разі якщо у діяннях посадової особи митної служби виявлено ознаки злочину, керівник митного органу повинен таку посадову особу відсторонити від виконання службових обов'язків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача було здійснено без врахування зазначених норм, в тому числі ст.62 Конституції України, з порушенням встановленого порядку, відповідно до якого посадова особа митного органу, у діяннях якої є ознаки злочину, повинна бути відсторонена від виконання службових обов'язків, а звільнена така особа може бути лише у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про припинення державної служби позивача ДМСУ діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, з порушенням прав позивача, у зв'язку з чим його вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ДМСУ №1682-к від 16 серпня 2012 року в частині припинення його перебуванні на державній службі в митних органах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідачів про обґрунтованість звільнення позивача суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують наведені вище висновки суду щодо порушення процедури звільнення, і в ході розгляду справи відповідачами не було надано суду заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження цих доводів.

З урахуванням висновків суду про незаконність звільнення позивача, суд вважає також необхідним задовольнити вимоги про поновлення його на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці, яку він займав до звільнення.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

На підставі зазначеної норми суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ПМ на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та вважає необхідним задовольнити ці вимоги шляхом стягнення цих коштів з ПМ за період з 16.08.2012 року по день поновлення на роботі, оскільки саме у такий спосіб права позивача в цій частині будуть поновлені в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження правомірності прийняття наказу про припинення з 16.08.2012 року перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначеної норми суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на роботі в Державній митній службі України на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 43, 62 Конституції України, МК України, КЗпП України, Законом України «Про державну службу», Дисциплінарним Статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 6.09.2005 року, «Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України», затвердженою наказом ДМСУ №918 від 13.08.2010 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 90, 94, 128, 159-164, ч.1 ст.256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1682-к від 16.08.2012 року в частині припинення 16.08.2012 року перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.

Зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.

Стягнути з Південної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2012 року по день поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині зобов'язання Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці та в частині стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий А.Г.Федусик

судді О.О.Стеценко

С.М.Корой

28 березня 2013 року

.