Постанова № 30300623, 28.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/476/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмі-Трейд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.01.2013 року №36, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що відповідачем (далі ДПІ) була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ. За результатами цієї перевірки ДПІ складено акт перевірки від 11.12.2012 року №257/22-213/37550276/3254, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0013082301 та №0013092301 про нарахування ТОВ грошових зобов’язань в загальному розмірі 438840 грн., та від 24.12.2012 року №0013132301 і №0013122301 про зменшення від’ємних значень податку на прибуток та ПДВ, які були отримані ТОВ 24.12.2012 року. 28.12.2012 року, в межах 10-ти денного строку, ТОВ направило поштовим зв’язком до суду адміністративний позов про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, про що повідомило ДПІ листом від 03.01.2013 року №03/01-01, який було отримано останнім 03.01.2013 року. В порушення ст.56, ст.57 Податкового Кодексу України (далі ПК) ДПІ складено податкову вимогу від 08.01.2013 року №36 про сплату ТОВ суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями (з урахуванням пені) в розмірі 452365,93 грн. та попереджено про те, що починаючи з 04.01.2013 року, на будь-яке майно ТОВ, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності в майбутньому, розповсюджується право ОДПС на здійснення опису майна у податкову заставу. Позивач вважає неправомірними дії ДПІ щодо формування та направлення йому спірної податкової вимоги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії ДПІ з формування та надсилання ТОВ податкової вимоги від 08.01.2013 року №36 на суму грошового зобов’язання в розмірі 452365,93 грн., визнати протиправною та скасувати цю податкову вимогу, а також визнати протиправними дії ДПІ щодо застосування податкової застави майна ТОВ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с.4-8).

Представник ДПІ в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову та письмових поясненнях (а.с.71, 92-93) пояснивши при цьому, що 18.01.2013 року податковий борг ТОВ було виключено з карток особових рахунків у зв’язку з надходженням до ДПІ ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року №815/143/13-а, а податкова застава майна ТОВ не застосовувалася.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ, за результатами якої було складено акт від 11.12.2012 року №257/22-213/37550276/3254.

На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0013082301 та №0013092301 про нарахування ТОВ грошових зобов’язань в загальному розмірі 438840 грн., та від 24.12.2012 року №0013132301 і №0013122301 про зменшення від’ємних значень податку на прибуток та ПДВ.

При цьому податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0013082301 та №0013092301 були отримані ТОВ 24.12.2012 року (а.с.60-63, 94-97).

Згідно п.56.1 ст.56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.2 цієї статті у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п.56.3 цієї статті скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

28.12.2012 року ТОВ направило до суду поштовим зв’язком адміністративний позов з додатками про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень від 21.12.2012 року №0013082301 та №0013092301, від 24.12.2012 року №0013132301 та №0013122301 (а.с.11-19).

ТОВ повідомило ДПІ листом від 03.01.2013 року №03/01-01 про оскарження зазначених рішень в судовому порядку, який було отримано останнім 03.01.2013 року (а.с.21-22).

Таким чином, судом безперечно встановлено, що ТОВ, в межах 10-ти денного строку, оскаржило до Одеського окружного адміністративного суду податкові повідомлення-рішення про визначення ТОВ грошового зобов’язання, що підтверджується ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року про відкриття провадження по справі за позовом ТОВ щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 21.12.2012 року №0013082301 та №0013092301, від 24.12.2012 року №0013132301 та №0013122301 (а.с.23).

Згідно п.2.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1037 «Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» протягом строків оскарження суми грошових зобов’язань, визначених ПК, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що на час складання та направлення ТОВ спірної податкової вимоги від 08.01.2013 року №36, податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0013082301 та №0013092301, від 24.12.2012 року №0013132301 та №0013122301 були не узгодженими, оскільки оскаржені в судовому порядку, а тому спірна податкова вимога не повинна була бути складена та направлена ТОВ.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що складаючи та направляючи ТОВ податкову вимогу від 08.01.2013 року №36, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ щодо формування та надсилання ТОВ податкової вимоги від 08.01.2013 року №36 на суму грошового зобов’язання в розмірі 452365,93 грн. підлягають задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що належним підтвердженням початку процедури оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень є лише отримана ДПІ ухвала суду про відкриття провадження у справі за відповідним позовом ТОВ, оскільки положення п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК не містять таких вимог, і, крім цього, судом було безперечно встановлено, що на момент складення спірної податкової вимоги судом було відкрито провадження по справі за позовом ТОВ про оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим, суд вважає необхідним відмовити ТОВ у задоволенні позовних вимог в іншій частині, оскільки, як було встановлено судом, на момент розгляду справи спірна податкова вимога від 08.01.2013 року №36 була самостійно анульована відповідачем, а податкова застава майна ТОВ взагалі не застосовувалася, у зв’язку з чим ці вимоги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ сплачений ним судовий збір в розмірі 34,41 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1037 «Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмі-Трейд» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби з формування та надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Алмі-Трейд» податкової вимоги від 08.01.2013 року №36 на суму грошового зобов’язання в розмірі 452365,93 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмі-Трейд» суму сплаченого судового збору в розмірі 34,41 грн..

Aпеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Повний текст постанови складено 28 березня 2013 року.