Рішення № 30300475, 12.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 18/2616/12

За позовом Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, 36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 2200,80 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Аксюта Б.О.

від відповідача: ОСОБА_1

В судовому засіданні 12.03.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 2200,80 грн. боргу за договором оренди торговельного місця № 3Р-60 від 01.11.2011 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні усно факт наявності заборгованості за спірним договором не заперечує, але письмового відзиву на позов до суду не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.11.2011 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) був укладений договір оренди торговельного місця № 3Р-60 (а.с. 11-12), у відповідності до якого орендодавцем у тимчасове платне користування з метою провадження торгівельної діяльності надається орендареві торгівельне місце НОМЕР_2 загальною площею 6 м2, що розташоване на території комунального ринку "Речовий" за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34-а (п. 1.1. договору).

Як зазначається позивачем і підтверджується наявними у справі доказами, земельна ділянка, що є об'єктом оренди за вищевказаним договором, була передана позивачеві в оренду за рахунок міських земель для організації ринку "Речовий" згідно рішення позачергової чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 27.09.2011 року, а в подальшому - згідно рішення позачергової дев'ятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 року.

Відповідно до п. 7.1. договору оренди торговельного місця № 3Р-60 від 01.11.2011 року (далі - договір) цей договір діє з 01.11.2011 року по 27.09.2016 року включно.

У відповідності до п. 1.4. договору орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору.

Позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі, передавши відповідачу в оренду торгівельне місце НОМЕР_2 загальною площею 6 м2, що не заперечується останнім в судовому засіданні.

Згідно із п. 3.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 352,13 грн. (в т.ч. ПДВ). Орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком і вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. При цьому орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Разом із тим, відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав неналежним чином, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 2112,78 грн. за період з липня по грудень 2012 року, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача нараховану на нього за період з 26.06.2012 року по 20.12.2012 року пеню в розмірі 88,02 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наявними у справі доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу оренди торгівельного місця, факт наявності заборгованості в сумі 2112,78 грн. за оренду торгівельного місця та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2112,78 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до приписів п. 6.4. договору у разі несвоєчасної оплати орендарем орендної плати останній сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1 (один) відсоток від суми заборгованості за кожен день такої несплати.

Водночас, як вбачається з наявного у справі розрахунку (а.с. 9-10), пеня на суму простроченої заборгованості була нарахована позивачем відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року), тобто виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем суми пені, суд дійшов висновку, що позовні вимог в цій частині також підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5, р/р № 2600011456 в ПАТ "Полтавабанк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 30191518) - 2112,78 грн. основного боргу, 88,02 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.