Постанова № 30300336, 26.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/824/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Антоненка В.О.,

представника відповідача - Решетнік М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2013 року позивач ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі за текстом - позивач, підрпєимство) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, контролюючий, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0005222306.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність висновків податкового органу про наявність у господарській діяльності позивача порушень податкового законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування та послуг та зазначав, що встановлені у висновках акта перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії контролюючого органа вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом виявлено порушення позивачем податкового законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування та послуг.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 листопада 2012 року ДПС у Харківській області проведено перевірку АЗС № 103 (с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 6, Дергачівського району, Харківської області), орендованої ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна".

За результатами перевірки 12 листопада 2012 року складено акт № 75/16/01/22/38194448 (а.с. 11-12), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 9, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування та послуг".

На підставі акта перевірки 12 листопада 2012 року № 75/16/01/22/38194448 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0005222306 (а.с. 8), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4394,16 грн.

ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", вважаючи висновки викладені в акті перевірки 12 листопада 2012 року № 75/16/01/22/38194448 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 03 грудня 2012 року № 0005222306, суд виходить з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 9, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:

- незабезпечення підприємством зберігання фіскальних звітних чеків № 0134, № 0137, що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму в розмірі 680,00 грн. (340 грн. х 2) - п.9 ст. 3 Закону;

- порушення підприємством порядку обліку товарів за місцем реалізації (перевіркою виявлено надлишок та нестачу ПММ на загальну суму 1856,58 грн.), внаслідок чого податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму в розмірі 3713,16 грн. (1856,58 грн. х 2) - п.12 ст. 3 Закону;

- невідповідність сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків (в момент проведення перевірки - 5164, 60 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (5158, 45 грн.), різниця з вирахуванням закупки склала 6,15 грн., що стало наслідком для застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму в розмірі 01,00 грн. - п.13 ст. 3 Закону. Слід зауважити, що в ході розгляду справи судом, позивач визнав наявність зазначеного порушення та погодився із правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму в розмірі 01,00 грн., в зв'язку з чим дане порушення не було предметом розгляду в справі.

Пунктом 9 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки перевіряючим була надана книга обліку розрахункових операцій, яка містить оригінали фіскальних чеків № 0134 та № 0137 та їх копії, що підтверджено в ході розгляду справи судом. Суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу на той факт, що підприємством не забезпечено підклеювання фіскальних звітних чеків № 0134 та № 0137 на відповідних сторінках книги ОРО, оскільки, як свідчать матеріали справи та оригінал КОРО був досліджений в судовому засіданні, копії вищезазначених Z-звітів були підклеєні в КОРО, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, до яких були приколоті оригінали даних Z-звітів. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, підставою для роздрукування копій Z-звітів та підклеювання їх в книгу ОРО стала нестача стрічки при роздрукуванні оригіналів фіскальних чеків № 0134 та № 0137 в повному обсязі.

Таким чином, всупереч фактичним обставинам, податковий орган в акті перевірки відобразив порушення щодо не забезпечення зберігання щоденних фіскальних чеків у КОРО та застосував штрафні (фінансові) санкції.

З урахуванням викладеного, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680,00 грн.

Досліджуючи питання щодо правомірності встановлення контролюючим органом порушення, яке полягає у наявності нестачі паливно-мастильних матеріалів (далі за текстом - ПММ) на загальну суму 1394,58 грн. та надлишків на суму 462,00 грн. суд відзначає наступне.

Згідно вимог пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що надлишок ПММ контролюючим органом виявлено внаслідок проведення замірів та здійснення розрахунків недостачі та надлишків ПММ з допущенням порушень вимог чинного законодавства, а саме - Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 281 від 20 травня 2008 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02 вересня 2008 року, (тут та далі за текстом - Інструкція), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі нафта) і нафтопродуктів, що не дає підстави вважати правильність та законність проведених ними замірів, розрахунків та проведених висновків по цьому питанню.

Пунктом 4.2.2.1 Інструкції передбачено, що об'ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно вимог пункту 4.2.2.2 Інструкції границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

± 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше;

± 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів.

З відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 12 листопада 2012 року на АЗС № 103 (а.с. 35), складеної за наслідками проведення замірів наявних ПММ, вбачається, що кількість надлишків та нестачі пального не перевищує граничний розмір допустимої похибки, що передбачена Інструкцією.

Суд вважає необхідним зазначити, що на вимогу суду відповідачем не надані пояснення з приводу методики, за якою здійснювались заміри нафтопродуктів, алгоритм розрахунку нестачі та надлишків нафтопродуктів.

Оскільки вимірювання об'єму нафтопродуктів в резервуарах представниками податкового органу проводилось без урахування вимог вищезазначеної Інструкції, визначені ними результати вимірювання не можуть бути законною підставою для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач дійшов необґрунтованих висновків та безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обліку товарів за місцем реалізації в розмірі 3713,16 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0005222306 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати часткового податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0005222306.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 року № 0005222306 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 4393 грн. 16 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (ідентифікаційний код 38194448) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова