Постанова № 30300081, 27.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2013 року 09:00 № 2а-16769/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 03.12.2009р. № 0008362308/0, № 0008352308/0, № 0003292202/0 (від 11.02.2010 р. № 0008362308/1, № 0008352308/1, від 15.02.2010 р. № 0003292202/1, від 23.04.2010 р. № 0008362308/2, № 0008352308/2, від 27.04.2010 р. № 0003292202/2) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.12.2009 р.№ 0003302202/0, від 15.02.2010 № 0003302202/1, від 27.04.2010 № 0003302202/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2010р. позовні вимоги у справі № 2а-10282/10/2670 були роз'єднані в окремі самостійні провадження, в результаті чого у даній справі № 2а-16769/12/2670 розглядається позов ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Відповідача від 03.12.2009 № 0008352308/0, від 11.02.2010 № 0008352308/1, від 23.04.2010 № 0008352308/2, від 13.07.2010 № 0008352308/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012р. позов задоволений повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012р. №К/9991/21679/12 касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012р., скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції не належним чином дослідженні спірні господарські операції, реальність їх здійснення, чи придбавався позивачем визначений у податкових накладних товар (послуги) з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Крім того, суди у підтвердження факту наявності та переміщення товару посилаються на певні докази - копії первинних документів, при цьому їх не конкретизуючи, зокрема, не вказуючи їх реквізитів, змісту, тощо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2012р. прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених в запереченнях, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 25.02.2013р. суд по справі перейшов у письмове провадження на підставі ст.128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва проведено виїзну планову документальну перевірку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої 20.11.2009р складено акт перевірки № 2017/23-08/24584661 (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

Актом перевірки встановлені порушення пп..7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п/п «б» п.4.2.2 ст.4 іп.п.17.1.3 та 17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетом і державними цільовими фондами», що виразилися в завищенні податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 8 373 819, 00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.12.2009р. № 0008352308/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 390 649, 00грн., в тому числі основний платіж - 8 373 819, 00 грн. та штрафні санкції - 6 016 830, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.02.2010р № 0008352308/1, від 23.04.1010р. № 0008352308/2 від 13.07.2010р. №0008352308/3, якими суми податкових зобов'язань змінено не було, а суму штрафних (фінансових) санкцій було зменшено до 4 186 910, 00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

І. Щодо фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ «ГалМі-Універс»:

01.04.2008 р. між ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Атомкомплект»та ТОВ «ГалМі-Універс» укладено договір поставки №111640860. Предметом договору є поставка елегазових вимикачів з трансформаторами струму і пристроями релейного захисту для підвищення безпеки на енергоблоках ВП «Рівненська АЕС». Сума договору складає 25008000,00 грн., в тому числі ПДВ 4168000,00 грн.

На виконання умов договору ДП «НАЕК «Енергоатом» платіжним дорученням від 04.04.2008 р. перераховано ТОВ «ГалМі-Універс» 25008000,00 грн.

ТОВ «ГалМі-Універс»на виконання договору здійснив поставку елегазових вимикачів з трансформаторами струму і пристроями релейного захисту на загальну суму 25008000,00 грн.

ТОВ «ГалМі-Універс» видано ДП «НАЕК «Енергоатом»податкову накладну від 04.04.08 р. № 8 на суму 25008000,00 грн., в тому числі ПДВ 4168000,00 грн.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні від 17.11.2008 р. № РН-0000023, № РН-0000024, а також товаро-транспортні накладні № 804488, 804489, 804490, 867459. Зазначені документи були відповідно до постанови від 23.02.2009 р. у справі № 4-240/09 вилучені УСБУ в Рівненській області, що підтверджується протоколом від 05.03.2009 р.

Крім того, податковим органом під час перевірки встановлено що між підприємствами ДП НАЕК «Енергоатом» в особі керівника відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Кацуби С.В. та ТОВ «Галмі - Універс» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір постачання елегазових вимикачів з трансформаторами току та пристроями релейного захисту для підвищення безпеки на енергоблоках від 01.04.2008 року № 1116640860 на загальну суму 25 008 000, 00грн., в тому числі ПДВ - 4 168 000 грн.

Згідно Постанови від 29.09.2008р. Жовтневого районного суду м.Запоріжжя по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Галмі - Універс» про визнання установчих документів недійсними з моменту перереєстрації з 18.02.2008 року, посилаючись на те, що до діяльності ТОВ «Галмі - Універс» ніякого відношення не мав, документи та печатки ТОВ «Галмі - Універс» у нього не було. Як єдиний засновник цього товариства, фінансово - господарською діяльністю ніколи не займався, ніколи не укладав угод, не підписував договорів та первинних документів - накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних, будь - яких інших документів.

Відповідно до постанови від 29.09.2008р. Жовтневого районного суду м.Запоріжжя:

- визнано недійсними установчі документи, державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ГалМі-Універс» з моменту перереєстрації - з 18.02.2008 року.

- визнано недійсною реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ГалМі-Універс» як платника ПДВ від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість

Постанова від 29.09.2008р. Жовтневого районного суду м. Запоріжжя набула законної сили 10.10.2008р.

Таким чином, податкові накладні, видані ТОВ «ГалМі - Універсал» на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом», підписані невстановленою особою від імені директора ТОВ «ГалМі - Універсал» - ОСОБА_2, не можуть створювати юридичних наслідків.

ІІ. Щодо фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ «Біант»:

04.07.2008 між ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Атомкомплект»та ТОВ «Біант» укладено договір поставки №1116108139. Предметом договору є поставка вогнетривкого масла Fyrguel L виробництва Supresta Netherlands B.V. Сума договору складає 23400998,88 грн., в тому числі ПДВ 3900166,48 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ «Біант» було поставлено ДП «НАЕК «Енергоатом»вогнетривке масло Fyrguel L на суму 23400998,88 грн., в тому числі ПДВ 3900166,48 грн.

Факт поставки вогнетривкого масла підтверджується наступними документами:

- актом приймання-передачі від 15.07.2008 №07-08/1 на суму 18411738,77грн., в тому числі ПДВ 3068623,13 грн.;

- видатковою накладною від 15.07.2008 №РН-0000413 на суму 18411738,77грн., в тому числі ПДВ 3068623,13 грн.;

- актом приймання-передачі від 26.09.2008 №09-08/15 на суму 2483848,88 грн., в тому числі ПДВ 413974,81 грн.;

- видатковою накладною від 26.09.2008 №РН-0000592 на суму 2483848,88 грн., в тому числі ПДВ 413974,81 грн.;

- актом приймання-передачі від 30.09.2008 №09-08/16 на суму 2522 23,38 грн., в тому числі ПДВ 420 382 грн.;

- видатковою накладною від 30.09.2008 №РН-0000593 на суму 2522 23,38 грн., в тому числі ПДВ 420 382 грн.;

ТОВ «Біант» видано ДП «НАЕК «Енергоатом» податкові накладні:

- від 15.07.2008 №371 на суму 18411738,77грн., в тому числі ПДВ 3068623,13 грн.;

- від 26.09.2008 №414 на суму 2483848,88 грн., в тому числі ПДВ 413974,81 грн.;

- від 30.09.2008 №415 на суму 2522 23,38 грн., в тому числі ПДВ 420 382 грн.

Також в матеріалах справи міститься Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.06.2009 року по справі № 44/190 - Б, якою ТОВ «Біант» визнано банкрутом.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Біант» є громадянин ОСОБА_3, який згідно протоколу допиту свідка від 30.10.2008 року повідомив, що жодних документів стосовно фінансово - господарської діяльності ТОВ «Біант» не підписував.

Крім того, згідно висновку експерта від 08.05.2009 року № 35 судової почеркознавчої експертизи по кримінальній справі 70-368. підписи на податкових накладних від 15.07.2008 року № 371, від 26.09.2008 року № 414, від 30.09.2008 року № 415, в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» виконані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою. Оскільки підписи на фінансово - господарських документах ТОВ «Біант» виконані невідомою особою, підприємницька діяльність ТОВ «Біант» здійснюється невідомими особами протиправно, в тому числі й складання первинної бухгалтерської документації, податкової звітності.

ІІІ. Щодо фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ ІВП «Відеотехсервіс»:

ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» уклало з ТОВ ІВП «Відеотехсервіс» договори на виконання проектних робіт від 10.07.2007 р. № 8-07, від 13.06.2007 р. № 7-07 та від 05.10.2007 р. № 9-07. Як зазначено Відповідачем в акті документальної перевірки, ВП «ХАЕС» отримано виконані проектні роботи на загальну суму 241 440 грн., в тому числі ПДВ - 48 288 грн.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що склад робочої групи ТОВ ІВП «Відеотехсервіс», який виконував проектні роботи для ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», не має вищої освіти, або вона не відповідає тим роботам, які виконувалися для ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Таким чином, оскільки ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» не надано доказів, щодо фактичного проведення проектних робіт, тому договори укладені між ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ ІТП «Відеотехсервіс» не спричинили реального настання наслідків, та є такими, що укладалися виключно з метою набуття податкової вигоди.

ІV. Щодо фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ «ЕНАТП»:

ВП «Атоменергомаш»ДП «НАЕК «Енергоатом»уклало з ТОВ «ЕНАТП» договори на поставку товарно матеріальних цінностей від 30.09.2008 р. № 20/354, від 17.09.2008 № 20/333 та від 09.10.2008 № 20/366. Як зазначається відповідачем в акті документальної перевірки ВП «Атоменергомаш»отримано за зазначеними договорами від контрагента товарно -матеріальних цінностей на загальну суму 968735,3 грн., в тому числі ПДВ - 193747,06 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що штатна чисельність ТОВ «ЕНАТП» станом на 01.11.2008р - 1 чол., станом на 31.12.2008р. - 1 чол. Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства за період листопад, грудень 2008 р. була ОСОБА_4, яка наданих нею поясненнях повідомила, що за винагороду підписала документи, зміст яких, з її слів, не пам'ятає, та немає відношення до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ «ЕНАТП».

Таким чином, ОСОБА_4 є власником ТОВ «ЕНАТП» лише формально, фактично фінансово - господарську діяльністю не здійснювала, щодо подальшого документообігу підприємства ніякого відношення не мала, дійсної волі до зайняття підприємницької діяльності не виявляла.

V.Щодо фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ «Гідросфера-Днепр»:

ВП «Атоменергомаш»ДП «НАЕК «Енергоатом» уклало з ТОВ «Гідросфера -Днепр»договори на поставку товарно матеріальних цінностей від 26.02.2008 р. № 20/63, від 06.01.2009 № 20/3 та від 06.01.2009 р. № 20/4.

Як зазначається Відповідачем в акті документальної перевірки, ВП «Атоменергомаш» отримано за зазначеними договорами від контрагента товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 364825 грн., в тому числі ПДВ - 60804,0 грн. Податок на додану вартість сплачений контрагенту підтверджується отриманими податковими накладними. Оскільки податкове зобов'язання у розмірі 60 804 грн. підприємством ТОВ «Гідросфера -Днепр» не сплачені, ВП «Атоменергомащ» не мало права на отримання податкового кредиту.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Частиною першою статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим дня виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

У зв'язку з тим, що фактично не було здійснено господарської операції з контрагентами ТОВ «ГалМі - Універс», ТОВ «Біант», ТОВ ІТП «Відеотехсервіс», ТОВ «ЕНАТП», ТОВ «Гідросфера - Днепр» суд не може взяти до уваги, як доказ копію первинних документів: (податкові накладні, акти виконаних робіт та інше), що надані представником позивача.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень - рішень.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 03.12.2009 № 0008352308/0, від 11.02.2010 № 0008352308/1, від 23.04.2010 № 0008352308/2, від 13.07.2010 № 0008352308/3., а тому адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 27.03.2013р.

Суддя В.В. Амельохін