Постанова № 30300047, 25.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2013 року Справа № 812/2027/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Красний В.М. (наказ від 01.09.1998 № 09)

Цимбалюк О.В. (довіреність від 12.07.2010 б/н)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

про скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- скасувати наказ від 03 липня 2012 року № 509-п про проведення позапланової виїзної перевірки з відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року, січень 2011 року;

- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що пов'язані з відмовою надання висновку органу казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з прийняттям рішення щодо проведення документальної виїзної перевірки правомірності заявленого бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року;

- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме - у п'ятиденний строк з дати набуття законної сили судового рішення з цього питання подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка звітної декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 23473764), поданої за червень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 19 липня 2010 року № 26912), результати якої оформлено актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 19 серпня 2010 року № 1815/16-23473764. Правовою підставою для проведення камеральної перевірки відповідачем зазначається підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Після письмової вимоги позивача від 11 жовтня 2010 року № 501, товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» одержано податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0001501600/0, відповідно до якого відповідачем зазначено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 689555,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-7897/10/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0001501600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, у розмірі 689555,00 грн.

04 липня 2012 року позивач отримав наказ від 03 липня 2012 року № 509-п про проведення позапланової виїзної перевірки з відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс», згідно якого, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та за заявою позивача щодо бюджетного відшкодування, наказано провести позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року та січень 2011 року.

Враховуючи те, що відповідач був зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, але умисно ігнорував приписи законодавства, позивач 10 січня 2013 року за № 3 звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо направлення до відповідного органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідач листом від 24 січня 2013 року № 1115/15-300/10 на звернення позивача від 10 січня 2013 року № 3 повідомив про неможливість надання висновку органу казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у зв'язку з прийняттям рішення щодо проведення документальної перевірки правомірності заявленого бюджетного відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

На думку позивача, оскільки позивачем заявлене бюджетне відшкодування за червень 2010 року, тобто до вступу у дію Податкового кодексу України, то підстави і порядок проведення податковим органом документальної невиїзної (камеральної) перевірки, строки її проведення регламентуються виключно Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а відтак наказ від 03 липня 2012 року № 509-п про проведення позапланової виїзної перевірки з відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс», згідно якого, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та за заявою позивача щодо бюджетного відшкодування, наказано провести позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року та січень 2011 року ніяким чином не стосується правомірності заявленого бюджетного відшкодування позивачем по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Крім того, зазначив позивач, підстави призначення перевірки, зазначені в наказі від 03 липня 2012 року № 509-п, є протизаконними, оскільки вони не відповідають вимогам пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, і відповідно наказ від 03 липня 2012 року № 509-п є незаконними та повинен бути скасованим.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 12 березня 2013 року (арк. справи 43). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

За даними податкових декларацій з податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» за серпень-грудень 2010 року та січень 2011 року заявлено бюджетне відшкодування в рахунок майбутніх платежів всього на суму 876664,91 грн. Для підтвердження правомірності декларування даних сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування по товариству з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» відповідачем було прийнято рішення наказом від 03 липня 2012 року № 509-п на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України про проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питання відшкодування податку на додану вартість за період серпень-грудень 2010 року та січень 2011 року. Копія наказу від 03 липня 2012 року № 509-п про проведення зазначеної перевірки була вручена товариству з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» 04 липня 2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» листом від 11 липня 2012 року № 149 повідомило відповідача про неможливість проведення повноцінної перевірки у зв'язку з вилученням документів, які підлягають перевірці співробітникам Артемівського міжрайонного відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області. Згідно протоколу обшуку від 26 серпня 2011 року співробітниками Артемівського міжрайонного відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області вилучені документи за період з 2008 по 2011 роки включно.

УБОЗ УМВС України в Донецькій області, на запит Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 16 липня 2012 року № 9121/15-411 про надання копій документів або забезпечення доступу до перевірки документів, листом від 04 вересня 2012 року № 32/6475 повідомило про відкриття кримінальної справи № 80-11-03-0082 відносно товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» і передачу речових доказів по ній, що вилучені в ході обшуку 26 серпня 2011 року до Артемівського міськрайсуду Донецької області.

Листом від 16 січня 2013 року № 1311 Артемівський міськрайсуд Донецької області повідомив Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на її запити від 20 вересня 2012 року № 12654/15-411 та від 18 грудня 2012 року № 18168/15-411, що кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_4 - директора та ОСОБА_3 - головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» на даний час знаходиться в провадженні судді Харченко О.П. та зазначено, що запит про надання копій документів або забезпечення доступу до них не підлягає задоволенню, оскільки буде вирішуватися в нарадчій кімнаті при винесенні вироку.

З огляду на викладене, у Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби відсутня можливість провести позапланову документальну виїзну перевірку з питання відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» за серпень-грудень 2010 року та січень 2011 року та відсутні підстави для скасування наказу від 03 липня 2012 року № 509-п.

У судовому засіданні 21 березня 2013 року представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 12 березня 2013 року.

У судове засідання 25 березня 2013 року представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 130). Клопотанням, яке надійшло до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду 25 березня 2013 року за вхідним реєстраційним номером 10244, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби просить розглядати справу за відсутності її представника (арк. справи 132).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 23473764) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 25 жовтня 1995 року за № 1 383 108 0010 001209, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000576 (арк. справи 150).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» перебуває у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби.

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4);

- платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7);

- до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пункт 200.8);

- протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10);

- за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11);

- орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12);

- на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13);

- якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14);

- у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15);

- джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17);

- суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 234737612143.

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року), Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року), пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України (який є чинним з 01 січня 2011 року) та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (який був чинним до 04 березня 2011 року), товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області подані податкові декларації з податку на додану вартість:

- від 15 липня 2010 року № 26912 за червень 2010 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.1 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 689555,00 грн. (арк. справи 135-143);

- від 16 вересня 2010 року № 37725 за серпень 2010 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 104999,00 грн. (арк. справи 78-83);

- від 18 жовтня 2010 року № 44906 за вересень 2010 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 465923,00 грн. (арк. справи 84-90);

- від 18 листопада 2010 року № 9005351479 за жовтень 2010 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 99967,00 грн. (арк. справи 91-97);

- від 17 грудня 2010 року № 9005694112 за листопад 2010 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 71138,00 грн. (арк. справи 98-104);

- від 20 січня 2011 року № 9006381035 за грудень 2010 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 71161,00 грн. (арк. справи 105-111);

- від 18 лютого 2011 року № 9000497218 за січень 2011 року з обов'язковими додатками, в якій у рядках 25 та 25.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 63477,00 грн. (арк. справи 112-117).

До податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року, серпень 2010 року-січень 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» додало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітною декларацією з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс», поданої за червень 2010 року, результати якої оформлено актом від 19 серпня 2010 року № 1815/16-23473764 (арк. справи 68-70).

Згідно висновків акта від 19 серпня 2010 року № 1815/16-23473764 перевіркою, серед іншого, зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку на 689555,00 грн. (арк. справи 70 на звороті).

На підставі акта від 19 серпня 2010 року № 1815/16-23473764 державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та у відповідності із підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» винесено податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2010 року № 0001501600/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 689555,00 грн. (арк. справи 65).

Податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0001501600/0 оскаржено товариством з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс» у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2а-7897/10/1270, копія якої отримана податковим органом 04 січня 2011 року, податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19 серпня 2010 року № 0001501600/0 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 689555,00 грн. визнано протиправним та скасовано (арк. справи 118-121, 134).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, копія якої отримана податковим органом 26 березня 2012 року, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2а-7897/10/1270 залишена без змін (арк. справи 122-124, 134).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2012 року у справі № К/9991/25846/12 за касаційною скаргою на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі № 2а-7897/10/1270 відкрито касаційне провадження. Питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, Вищим адміністративним судом України не вирішувалось (арк. справи 133).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс» з бюджету за декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року, в розмірі 689555,00 грн. не подала.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача, що пов'язані з відмовою надання висновку органу казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з прийняттям рішення щодо проведення документальної виїзної перевірки правомірності заявленого бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, та зобов'язати відповідача у п'ятиденний строк з дати набуття законної сили судового рішення з цього питання подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року залишаються судом без задоволення через відсутність порушення прав та невідповідність обраного позивачем способу захисту об'єкту порушеного права, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за приписами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори із суб'єктом владних повноважень відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що у випадку закриття провадження у справі, ці вимоги законодавства виконати не вбачається можливим з огляду на те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії не можуть бути оскаржені останнім в жодному з видів судочинства, окрім як в адміністративному.

З огляду ж на положення частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, а також на принцип диспозитивності, закріплений в статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач у справі адміністративного провадження вільний у виборі способів захисту свого порушеного права і суд не вправі за позивача вирішувати, з якими позовними вимогами йому слід звертатись до суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим у разі відсутності порушеного права чи невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, та/або об'єкту порушеного права, суд за результатами розгляду такої справи повинен відмовити позивачу у задоволенні таких позовних вимог, а не закривати провадження у справі, позбавляючи по суті таким чином особу самого права на звернення до суду.

Позовні вимоги про скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 03 липня 2012 року № 509-п про проведення позапланової виїзної перевірки з відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року, січень 2011 року залишаються судом без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що зазначений наказ винесений Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на підставі статей 78.1.8 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України регламентовано, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Оскільки у деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2010 року-січень 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» декларувало від'ємне значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (арк. справи 78-79, 84-85, 91-92, 98-99, 105-106, 112-113), у Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби були правові підстави для видання наказу від 03 липня 2012 року № 509-п про проведення позапланової виїзної перевірки з відшкодування податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року, січень 2011 року.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України слідує, що контролюючий орган має право призначати та проводити документальні позапланові виїзні перевірки платників податків, у тому числі з підстав, передбачених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 01 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 01 квітня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська