Постанова № 30299908, 22.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року Справа № 803/335/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

за участю представників позивача Жука Ю.Б., Бика О.В.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «3 К» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «3 К» (надалі - ТзОВ «3 К») звернулося з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000032302 від 04 лютого 2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104 205 грн., в тому числі: за основним платежем - 92159 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12046 грн.; №0000392302 від 20 лютого 2013 року, яким зобов'язано товариство сплатити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94401 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції - 23041, 50 грн.; №0000362302 від 20 листопада 2012 року, яким Володимир-Волинська ОДПІ збільшила товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 105 797 грн., в тому числі: за основним платежем - 103 526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2271 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту №550/22-34214397 від 01.11.2012 року про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «3 К» з питань проведення фінансово-господарських відносин з суб'єктами господарювання ТОВ «Соланж-Трейд» за період 2009-2012 р., ПП «Аеромакс-Сервіс» за період 2010-2012 р., ТОВ «Поділля Контракт» за період 2011-2012 р., ТОВ «Викуп» за період 2011-2012 р. та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, було виявлено, що укладені з контрагентами договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. А висновки зроблені в акті перевірки про нікчемність укладених ТзОВ «3 К» правочинів ґрунтуються на припущеннях, оскільки підприємством не порушена жодна з норм Цивільного кодексу України і дані правочини не є такими, що порушують публічний порядок. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп» є нікчемними, оскільки в ході проведеної перевірки ТзОВ «3 К» з'ясовано, що підприємство не надало документів, підтверджуючих транспортування товарно-матеріальних цінностей, доручення на їх отримання, технічних паспортів, сертифікатів якості та їхніх технічних характеристик.

Документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж вони складені формально, але фізичного переміщення товару не відбулося від продавця до покупця, ці документи не можуть вважатися первинними та слугувати підставою для відображення операції в податковому обігу. Оскільки податковими перевірками встановлено відсутність можливостей з боку ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп» виконати господарські операції, а також не надано доказів фізичного переміщення товару, а відтак представник Володимир-Волинської ОДПІ вважає, що у зв'язку з допущеними порушеннями при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту відображеними у Акті перевірки №550/22-34214397 від 01.11.2012 року позивачем занижено податок на прибуток на 103526 грн., податок на дану вартість на 92159 грн. та завищено заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість на 94401 грн. На підставі викладеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 17.10.2012 року по 25.10.2012 року Володимир-Волинською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «3 К» з питань проведення фінансово-господарських відносин з суб'єктами господарювання ТОВ «Соланж-Трейд» за період 2009-2012 р., ПП «Аеромакс-Сервіс» за період 2010-2012 р., ТОВ «Поділля Контракт» за період 2011-2012 р., ТОВ «Викуп» за період 2011-2012 р. та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, про що складено акт перевірки від 01.11.2012 року №550/22-34214397.

Перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 162901 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п. 201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.216, ст.ст. 662, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 92159 грн.

Позивачем було подано до податкового органу заперечення на вказаний акт перевірки.

Листом Володимир-Волинською ОДПІ ТзОВ «ЗК» було відмовлено в скасуванні Акту від 01.11.2012 року №550/22-34214397 та направлено на адресу товариства винесені податкові повідомлення-рішення: №0000392302, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 94 401 грн. та штрафні санкції у розмірі 23 041,50 грн.; №0000382302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 104 294,00 грн., .з них штрафні санкції у розмірі 12 135, 00 грн.; №0000362302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 105 797,00 грн., з них штрафні санкції у розмірі 2 271, 00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року №0000392302, №0000382302, №0000362302 були оскаржені до Державної податкової служби у Волинській області, рішенням якої частково було скасовано рішення-повідомлення №0000382302 через допущену арифметичну помилку, а податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 р. №0000392302, №0000362302 залишено без змін.

Володимир-Волинською ОДПІ у зв'язку з розглядом скарги на Акт перевірки №550/22-34214397 від 01.11.2012 року була проведена з 18.01.2013 року по 24.01.2013 року виїзна позапланова перевірка ТзОВ «3 К» з питань проведення фінансово-господарських відносин з суб'єктами господарювання ТОВ «Соланж-Трейд» за період 2009-2012 р., ПП «Аеромакс-Сервіс» за період 2010-2012 р., ТОВ «Поділля Контракт» за період 2011-2012 р., ТОВ «Викуп» за період 2011-2012 р. та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, на підставі якої 25.01.2013 року було складено Акт № 38/22-34214397. За результатами перевірки податковим органом 04.02.2013 року було винесене податкове повідомлення-рішення №0000032302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104 205 грн., в тому числі: за основним платежем - 92159 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12046 грн.

Висновки податкового органу, які знайшли своє відображення в актах перевірки, про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток ґрунтуються на тому, що валові витрати та податковий кредит позивача за наслідками операцій з ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп» сформовано неправомірно, оскільки угоди, укладені з даними контрагентами є нікчемними в силу того, що операції з придбання товарів і послуг не мали реального характеру. Дані твердження Володимир-Волинської ОДПІ ґрунтуються на досліджених при проведенні перевірки даних по господарських операціях з контрагентами, а саме:

1) з ТОВ «Соланж-Трейд» встановлено наступне.

Між ТзОВ «3 К» та ТОВ «Соланж-Трейд» було укладено договір поставки від 30.04.2010 року №30/10 та отримано податкову і видаткову накладну від 30.04.2010 р. №30043 суму 300141,97 грн., в т.ч. ПДВ 50023,66 грн. на придбання товару - (фрези для ущільнення, фрези дискової, автомата зачисного, ножа для внутрішніх кутів). Оплата за товар була проведена в травні 2010 року у безготівковій формі. В вищевказаних податкових накладних в графі «підпис і прізвище особи», яка склала податкову накладну, а також у видаткових накладних в графі «відпустив» зазначено прізвище ОСОБА_5 Відповідно до фактів відображених в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2011 року № 654/23-3/36590957 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Соланж-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин за період з 01.09.2009 року по 30.04.2011 року» співробітниками СВ ПМ ДПА у Житомирській області було відібрано пояснення у директора ТзОВ «Соланж-Трейд» ОСОБА_5, з яких вбачається, що ніякого відношення до діяльності ТзОВ «Соланж-Трейд» (укладання договорів, придбання та реалізацію робіт, послуг, тощо) останній не має, а лише рахувався, директором підприємства за винагороду, фінансово-господарської діяльності не проводив. Крім того, з вказаного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається, що у ТОВ «Соланж-Трейд» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України №168/97-ВР та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

2) з ПП «Аеромакс-Сервіс» встановлено наступне. Підприємство на виконання договору поставило ТзОВ «3 К» виробниче обладнання (поворотну станцію), на що була виписана податкова накладна від 28.10.2010 року № 107800007 та видаткову накладну від 28.10.2010 року №РН-10-2808 на загальну суму 285000 грн., в т.ч. ПДВ 47500 грн. Оплата за поставлене виробниче обладнання проведена у жовтні та листопаді 2010 року у безготівковій формі. Актом ДПС у Дзержинському районі м. Харкова 11.06.2012 року №507/2204/35897868 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року» де зазначено, що по вказаному підприємству порушено провадження у справі про банкрутство, а також не встановлено місце знаходження ПП «Аеромакс» за юридичною адресою. Відтак, у ПП «Аеромакс-Сервіс» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України №168/97-ВР та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

3) по ТзОВ «Поділля Контакт» встановлено наступне. Товариством було поставлено позивачу у квітні 2011 року товари (профіль фігурний, елемент кріпильний), на які були виписані податкова накладна від 15.04.2011 року. №38 та видаткова накладна від 15.04.2011 року №РН-0000177 на загальну суму 277301 грн., в т.ч. ПДВ 46217 грн. У зазначених податковій накладній в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну», а також видатковій накладній в графі «відпустив», вказано підпис і прізвище ОСОБА_6, який є директором та головним бухгалтером товариства. Згідно наявної в УПМ ДПС у Волинській області інформації, слідчим відділом ДПА в Чернігівській області 11.05.2011 року порушена кримінальна справа, в ході якої встановлено, що ряд підприємств, в т.ч. і ТзОВ «Поділля Контракт» фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало, а використовувалось для незаконного переведення грошових коштів у готівку та забезпечення штучного права підприємств - платників податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Також встановлено, що допитаний по кримінальній справі засновник та директор ТзОВ «Поділля Контракт» ОСОБА_6 зазначив, що підприємство зареєстрував за грошову винагороду і ніякої фінансово-господарської діяльності на ньому не здійснював, видаткові та податкові накладні не підписував. Відтак, у ТзОВ «Поділля Контракт» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України №168/97-ВР та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

4) по контрагенту ТОВ «Викуп» встановлено наступне. Між ТзОВ «З К» та ТОВ «Викуп» було укладено договір поставки від 01.09.2011 року №1 на придбання товару (профілю ПВХ). На виконання умов договору ТОВ «Викуп» була виписана податкова накладна від 19.09.2011 року №344 та видаткова накладна від 19.09.2011 року №РН-9-19003 на загальну 215445 грн., в т.ч. ПДВ 35907 грн. В зазначеній податковій накладній в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну», а також видатковій накладній в графі «відпустив», вказано підпис прізвище ОСОБА_7, який є директором і головним бухгалтером товариства. Оплата за отриманий товар проведена позивачем у вересні 2011 року у безготівковій формі. Згідно отриманої від УПМ ДПС у Хмельницькій області інформації встановлено, що у провадженні слідчого відділу ДПС Хмельницькій області перебуває кримінальна справа, в ході розслідування якої встановлено, що допитаний директор ТОВ «Викуп» - ОСОБА_7 перебуває на займаній посаді за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість, а до діяльності товариства не причетний, договірні та первинні фінансово-бухгалтерські документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписував і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання не здійснював. Відтак, у ТОВ «Викуп» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України №168/97-ВР та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам

З огляду на вищевикладене, податкова інспекція посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) дійшла висновку, що вказані платники податків не мали намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту та валових витрат, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій спричиняє шкоду державі та суспільству. Тому, зазначені операції, відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 215, частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли в 2009 році, а відтак до них застосовуються норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у. зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.1 та 7.2.6 пункту 1.2 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та. є підставою для нарахування податкового кредиту.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, позивачем в 2009-2012 роках проведено ряд господарських операцій з чотирма контрагентами, а саме: ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп». Реальність проведення зазначених вище господарських операцій з поставки товару позивач підтверджує наданими копіями видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, а також актами внутрішнього переміщення основних засобів.

Однак, як вбачається з акту перевірки №550/22-34214397 від 01.11.2012 року, під час проведення перевірки та пізніше в судовому засіданні не були надані первинні документи, які б підтверджували транспортування та отримання ТзОВ «3 К» товарів від ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп», що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, з наявних в матеріалах справи актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ТзОВ «3 К» не вбачається за можливе ідентифікувати зазначені в актах товари та встановити взаємозв'язок з поставленими від зазначених вище контрагентів товарами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт реального придбання товарів ТОВ «Соланж-Трейд», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТОВ «Поділля Контракт» та ТОВ «Викуп», судом не встановлено реальність господарських операцій з поставки товарів з вказаними контрагентами, відтак, на думку суду, ТзОВ «3 К» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.

При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операціях за цими договорами.

Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарських операцій, який в свою чергу не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «3 К», незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мало право на підставі вказаних документів відображати валові витрати та формувати податковий кредит, оскільки як встановлено податковим органом та підтверджено в судовому засіданні, фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг не було.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від контрагентів, не доведено незаконності дій податкового органу при підготовці та проведенні перевірки, а тому у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «3 К» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 27 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер