Постанова № 30299849, 29.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року № 826/1836/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімекспо»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2012 р. № 000122/2202 та № 0001232202.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімекспо» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2012 р. № 000122/2202 та № 0001232202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/1836/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 19.03.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд адміністративної справи № 826/1836/13-а за відсутності представника ТОВ «Укрхімекспо».

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 21.09.2012 р. № 000122/2202 та № 0001232202.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Укрхімекспо» вимог п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, ст. 626, ст. 629 ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 664 ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 43 5-ІV зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 65 375,00 грн., а також п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 203, ст. 215, ч. 3 ст. 206, абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 75 524,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судових засіданнях проти задоволення позову також заперечував і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Укрхімекспо» при взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг» за період з 01.01.2009 р. по 20.06.2012 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, ст. 626, ст. 629 ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 664 ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 43 5-ІV зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 65 375,00 грн., а також п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 203, ст. 215, ч. 3 ст. 206, абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 75 524,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

На підтвердження зазначеного відповідач наголосив на тому, що у всіх зазначених контрагентів позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» був один директор ОСОБА_1, який при допиті в рамках досудового слідства по порушеній відносно нього кримінальній справі за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ЦКУ «створення фіктивного підприємства», показав, що він (ОСОБА_1.) зареєстрував зазначені підприємства (ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг») без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, за грошову винагороду, майном підприємств не розпоряджався, податкову звітність не вів та не здавав, жодних документів по господарських операціях (договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових та видаткових накладних) не підписував, печаткою підприємства не користувався.

Крім того, відповідач зазначив, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 (директора контрагентів позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг») було закрито Постановою Печерського районного суду м. Києва на підставі ст. 1 п. «В» Закону України «Про амністію», що передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів середньої тяжкості при наявності на утриманні неповнолітньої дитини, проте як фактично вина ОСОБА_1 при створенні фіктивних підприємств - контрагентів позивача (ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг») не заперечувалася останнім та була доведена при судовому розгляді зазначеної кримінальної справи, а отже звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності внаслідок середньої тяжкості вчиненого злочину та наявності на утриманні неповнолітньої дитини - є пом'якшенням судового рішення, проте не визнанням відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 ЦКУ «створення фіктивного підприємства».

Зважаючи на не прибуття позивача в судове засідання 19.03.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Станом на 29.03.2013 р. інших документів від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників у минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем ТОВ «Укрхімекспо» при взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг» за період з 01.01.2009 р. по 20.06.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 07.09.2012 р. № 671/22-2/24735120, , в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, ст. 626, ст. 629 ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 664 ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 43 5-ІV зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 65 375,00 грн., а також п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 203, ст. 215, ч. 3 ст. 206, абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 75 524,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 21 вересня 2012 року № 000122/2202, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 75 525 грн. 00 коп., в тому числі 75 524 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 21 вересня 2012 року № 0001232202, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 71 716 грн. 00 коп., в тому числі 65 375 грн. 00 коп. - за основним платежем та 6 341 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві.

03 грудня 2012 року позивач отримав рішення Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 29.11.2012 року № 7954/10/12-114, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.09.2012 року № 000122/2202 та № 0001232202 були залишені без змін, а скарга від 02.10.2012 р. - без задоволення.

Також, 11 грудня 2012 року позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

14 січня 2013 року позивач отримав рішення ДПС України від 08.01.2013 року № 99/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким податкові повідомлення-рішення, що оскаржувались, були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 21.09.2012 р. № 000122/2202 та № 0001232202 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів, прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Укрхімекспо» перевірялося дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг» за період з 01.01.2009 р. по 20.06.2012 р.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «НВО «Мета» відбувалися на підставі договору № 248 від 04.04.2011 року у квітні-червні 2011 року. Копія договору № 248 від 04.04.2011 року, копія акту № 38 виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2011 року, копія податкової накладної № 38 від 30 червня 2011 року надані до матеріалів справи.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» відбувалися на підставі договору № 64 від 10 січня 2011 року в лютому 2011 року. Копія договору № 64 від 10.01.2011 року, копія додаткової угоди від 13 05.2011 р. до договору № 64 від 10.01.2011 р., копія акту прийому-передачі векселів від 16.05.2011 р., копія видаткової накладної № 020203 від 02 лютого 2011 року, копія податкової накладної № 11 від 02 лютого 2011 р. надані до матеріалів справи.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «НВЦ «Електропромторг» відбувалися протягом квітня-вересня 2011 року на підставі договору № 240, укладеного 04 квітня 2011 року. Копії видаткової накладної № 49 від 27 вересня 2011 року, копія видаткової накладної № 32 від 12 вересня 2011 р., копія видаткової накладної № 15 від 05 вересня 2011 р., копія видаткової накладної № 10 від 02 вересня 2011 р., копія видаткової накладної № 45 від 26 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 29 від 15 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 32 від 16 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 21 від 09 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 19 від 08 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 17 від 05 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 18 від 05 серпня 2011 р., копія видаткової накладної № 30 від 12 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 22 від 07 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 21 від 06 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 19 від 05 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 16 від 04 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 18 від 05 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 8 від 04 квітня 2011 р., копія видаткової накладної № 9 від 04 квітня 2011 р., копія видаткової накладної № 21 від 14 квітня 2011 р., копія видаткової накладної № 24 від 19 квітня 2011 р., копія видаткової накладної № 36 від 24 травня 2011 р., копія видаткової накладної № 30 від 20 травня 2011 р., копія видаткової накладної № 29 від 19 травня 2011 р., копія видаткової накладної № 14 від 10 травня 2011 р., копія видаткової накладної № 4 від 04 травня 2011 р., копія видаткової накладної № 25 від 08 червня 2011 р., копія видаткової накладної № 4 від 01 липня 2011 р., копія видаткової накладної № 18 від 06 червня 2011 р., копія податкової накладної № 8 від 04 квітня 2011 р., копія податкової накладної № 9 від 04 квітня 2011 р., копія податкової накладної № 21 від 14 квітня 2011 р., копія податкової накладної № 22 від 07 липня 2011 р., копія податкової накладної № 24 від 19 квітня 2011 р., копія податкової накладної № 4 від 04 травня 2011 р., копія податкової накладної № 14 від 10 травня 2011 р., копія податкової накладної № 29 від 19 травня 2011 р., копія податкової накладної № 30 від 20 травня 2011 р., копія податкової накладної № 36 від 24 травня 2011 р., копія податкової накладної № 18 від 06 червня 2011 р., копія податкової накладної № 25 від 08 червня 2011 р., копія податкової накладної № 4 від 01 липня 2011 р., копія податкової накладної № 16 від 04 липня 2011 р., копія податкової накладної № 18 від 05 липня 2011 р., копія податкової накладної № 19 від 05 липня 2011 р., копія податкової накладної № 21 від 06 липня 2011 р., копія податкової накладної № 30 від 12 липня 2011 р., копія податкової накладної № 17 від 05 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 18 від 05 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 19 від 08 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 21 від 09 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 29 від 15 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 32 від 16 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 45 від 26 серпня 2011 р., копія податкової накладної № 10 від 02 вересня 2011 р., копія податкової накладної № 15 від 05 вересня 2011 р., копія податкової накладної № 32 від 12 вересня 2011 р., копія податкової накладної № 49 від 27 вересня 2011 р. надані до матеріалів справи.

За наслідками зазначених правовідносин із контрагентами ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг», на підставі наведених вище податкових накладних, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, зазначені контрагенти ТОВ «Укрхімекспо», а саме: ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» - здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, не набули цивільної право-дієздатності, та їх взаємовідносини з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Так, в Акті перевірки позивача вчинено запис, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва отримала постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві, підполковника податкової міліції Бабій О.В. від 20 червня 2012 року (вх. № 919/8 від 07.07.2012 р.) про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрхімекспо» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2009 р. по 20.06.2012 р. при взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг».

В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1, який є директором одразу трьох зазначених підприємств (ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг»), разом з іншими невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових коштів у готівку та сприяння легально діючим СПД в ухиленні від сплати податків, протягом 2009-2011 років, створив та придбав ряд СПД, в тому числі: ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг».

Будучи опитаним 25.05.2012 р., гр. України ОСОБА_1 - директор ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг», надав пояснення щодо непричетності до фінансової о-господарської діяльності вищевказаних підприємств.

Відповідно до допиту гр. ОСОБА_1, останній зареєстрував (придбав) вказані підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та за грошову винагороду, фінансово-господарської діяльності від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський та податкову звітність не вів, жодних документів по господарських операціях (договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових та видаткових накладних) не підписував, печаткою підприємства не користувався.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Посилання позивача на відсутність ознак фіктивної діяльності зазначених контрагентів ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» внаслідок закриття кримінальної справи відносно директора цих підприємств ОСОБА_1 Постановою Печерського районного суду м. Києва (справа № 1-555/12 від 21.09.2012 р.), суд приймає до уваги, проте зазначає, що вказану постанову про закриття провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 було прийнято саме на підставі ст. 1 п. «В» Закону України «Про амністію», що передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів середньої тяжкості при наявності на утриманні неповнолітньої дитини, однак як фактично вина ОСОБА_1 при створенні фіктивних підприємств - контрагентів позивача (ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг») не заперечувалася останнім та була доведена при судовому розгляді зазначеної кримінальної справи, а отже звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності внаслідок середньої тяжкості вчиненого злочину та наявності на утриманні неповнолітньої дитини - є пом'якшенням судового рішення, проте не визнанням відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 ЦКУ «створення фіктивного підприємства», оскільки фактично судом при розгляді кримінальної справи було встановлено факт реєстрації ОСОБА_1 вказаних підприємств без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та за грошову винагороду, а також те, що ОСОБА_1 фінансово-господарської діяльності від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський та податкову звітність не вів, жодних документів по господарських операціях (договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових та видаткових накладних) не підписував, печаткою підприємства не користувався.

Наведене вище дає підстави вважати що гр. ОСОБА_1 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю в якості директора ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг», оскільки останній жодних документів по господарських операціях (договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових та видаткових накладних) не підписував, печаткою підприємства не користувався.

З вищезазначених фактів також вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг» та контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначених підприємств ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» (контрагентів позивача) була їх незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, вся первинна документація по правовідносинах позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» від імені останніх підписувалась невідомою особою, оскільки надаючи пояснення при допиті в рамках досудового слідства по порушеній відносно ОСОБА_1 кримінальній справі за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ЦКУ «створення фіктивного підприємства», директор таких підприємств зазначив, що він не має жодного відношення до здійснення діяльності цих суб'єктів господарювання, підприємства зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції, а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував, і нікого на це не уповноважував.

Таким чином, при здійсненні ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора зазначених товариств, а відповідно всі операції на підставі первинних бухгалтерських документів, та будь-які угоди та податкові декларації позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» підписані від імені ОСОБА_1, згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, - є фіктивними правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися такими правочинами.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг», носять характер недійсних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Проте, сторонами по справі не було допустимими доказами доведено суду визначення контрагентами позивача ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із ТОВ «Укрхімекспо» за перевіряємий період.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ «Електропромторг» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.03.2013 р.