Рішення № 30299772, 26.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.Справа № 922/416/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом Радгоспробкооп "Безлюдівський", смт. Безлюдівка до ФОП ОСОБА_1, смт. Безлюдівка про виселення та стягнення 14295,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Петрова О.В., за довіреністю № б/н від 10.01.2013 р.

відповідача - ОСОБА_3, адвокат (за договором № б/н від 26.02.2013р.)

особа, викликана для дачі пояснень - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позов, у якому просить виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 із займаного нежитлового приміщення магазину №23 площею 185,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1; стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Радгоспробкооп "Безлюдівський" суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди після закінчення строку дії договору у сумі 4513 (чотири тисячі п'ятсот тринадцять) гривень, штраф у розмірі 10% суми річної орендної плати - 2564,30 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири гривні 30 копійок) гривень, у сумі 88,51 гривень (вісімдесят вісім гривень 51 копійка), інфляційні 1,79 гривень (одна гривна 79 копійок), 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 ЦК України - 1128,25 ( одна тисяча сто двадцять вісім гривень 25 копійок); безпідставно отриманих коштів у сумі 6000 (шість тисяч гривень).

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору оренди № 6 від 01.08.2011р. передавши об*єкт оренди у суборенду третій особі без узгодження з позивачем, у зв*язку з чим відповідач повинен сплатити передбачений договором штраф та безпідставно отримані грошові кошти за незаконне отримання доходу від здачі в суборенду. Також позивач посилається на те, що відповідач не передав йому об*єкт оренди незважаючи на припинення дії договору, у зв*язку з чим просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов*язання по поверненню об*єкта оренди. Окрім того, за несвоєчасне виконання зобов*язання по сплаті орендної плати відповідачу нараховано пеню, інфляційні та річні.

25.02.2013р. за вх. № 7292 від позивача через канцелярію суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просить суд виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 із займаного нежитлового приміщення магазину №23 площею 185,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1; стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Радгоспробкооп "Безлюдівський" суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди після закінчення строку дії договору у сумі 6823,00грн., штраф у розмірі 10% суми річної орендної плати - 2564,30грн., у сумі 88,51грн., інфляційні 1,79грн., 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 ЦК України - 1705,75грн.; безпідставно отриманих коштів у сумі 6000,00грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2013р. прийнято до розгляду уточнення позовних вимог від 25.02.2013р.

В судовому засіданні 26.03.2013р. представник позивача підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні проти вимог позивача заперечує, посилаючись зокрема на те, що об*єкт оренди у суборенду відповідач не передавав, жодного укладання договору не було, а мала місце лише пропозиція укласти такий договір, яка лишилася не прийнятою.

В судове засідання було викликано особу (ОСОБА_4), яка надала пояснення по суті спору, та відповіла на питання, що ставилися судом, які було занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 26.03.2013р. оголошувалася перерва з 12:00год. до 14:00год.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.08.2011р. між сторонами укладено договір оренди № 6 (надалі - Договір).

Відповідно до умов укладеного Договору, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 185,9 кв.м., розташовані у АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі від 01.08.2011р.

П.1.4. Договору встановлено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання договору по 31.07.2014р.

Відповідно до п.4.1. Договору оренди, зі зімнами, внесеними підписаним сторонами додатковим договором № 3 від 01.04.2012р. про внесення змін та доповнень до договору оренди № 6 від 01.08.2011р., орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця в сумі 2310,00грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у листопаді 2012 року йому випадково стало відомо про передачу відповідачем об*єкта оренди у суборенду третій особі за договором суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.08.2012р., що було не узгоджено з позивачем, чим було порушено п.3.8 Договору яким встановлено, що орендодавець надає орендоване приміщення в суборенду на підставі договору суборенди третім особам тільки з письмової згоди орендодавця.

У зв*язку з порушенням з боку відповідача умов укладеного Договору, 28.11.2012р. правлінням радгоспробкоопу "Безлюдівський" прийнято рішення про розірвання Договору оренди та здійснення повернення орендованого приміщення до 19.12.2012р., яке було затверджене загальними зборами членів радгоспробкоопу від 11.12.2012р. Однак листом від 07.12.2012р. (вх. від 11.12.2012р.) відповідач відмовився від передачі орендованого майна.

У зв*язку з вищевикладеним, на думку позивача, договір оренди припинив свою дію в день отримання орендарем повідомлення, а саме 28.11.2012р. Однак відповідач не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі та продовжує його використовувати, у зв*язку з чим позивач просить суд виселити відповідача з орендованого нежитлового приміщення площею 185,9 кв.м. та стягнути з відповідача суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди після закінчення строку дії договору у сумі 6823,00грн., штраф у розмірі 10% суми річної орендної плати - 2564,30грн., у сумі 88,51грн., інфляційні 1,79грн., 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 ЦК України - 1705,75грн.; безпідставно отриманих коштів у сумі 6000,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтєю 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів. Вказаною статтею встановлені такі правила: зміна та розірвання господарських договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, а саме з п.6.3., сторона, зацікавлена в достроковому розірванні договору, зобов*язана направити іншій стороні письмове повідомлення про дострокове розірвання договору в строк не менше ніж за 20 календарних днів до бажаної дати припинення договору. Договір може бути достроково розірваний за взаємною домовленістю сторін в узгоджений термін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів, які підтверджують виконання умов Договору в частині порядку його розірвання, а саме доказів згоди відповідача на його розірвання в узгоджений термін. Натомість позивач надав до суду листа відповідача від 07.12.2012р. в якому відповідач не погоджується з наміром позивача розірвати укладений Договір.

Таким чином, оскільки сторони в Договорі домовилися, що цей договір може бути розірваний за взаємною домовленістю сторін і згоди відповідача на його розірвання позивачу не надійшло, позивач не мав права в односторонньому порядку розірвати Договір оренди, оскільки це суперечить умовам укладеного Договору та чинному законодавству України, в судовому порядку цей Договір також розірвано не було, тому заявлені позовні вимоги про виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення магазину №23 площею 185,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, та про стягнення з відповідача суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди після закінчення строку дії договору у сумі 6823,00грн., штрафу у розмірі 10% суми річної орендної плати - 2564,30грн., у сумі 88,51грн., інфляційних 1,79грн., 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 ЦК України - 1705,75грн.; безпідставно отриманих коштів у сумі 6000,00грн. є безпідставними, необгрунтованими а тому такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 626, 629, 651, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 27.03.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.