Постанова № 30299749, 19.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2013 року 10:59 № 2а-17228/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Ігнатьевої І.В.

представників відповідача - Перепелюк О.В., Рибалки Л.М., Воєводіна В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за участю прокуратури Подільського району м.Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У позовній заяві позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012р. №0002452220, видане Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС повністю; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012р. №0002462220, видане Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС повністю; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 09.07.2012р. №0002472220, видане Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю та зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із ПАТ «Завод Укркабель», здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник прокуратури Подільського району м. Києва в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що в період з 14.05.12р. по 01.06.12р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП ««Строй-Маркет Груп» (код ЄДРПОУ 33104229) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 31.03.12р., за результатами якої складено акт від 11.06.2012р. №211/22-205/33104229.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ДП «Строй-Маркет Груп»:

- п.1.25, ст.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, п.5 ст.5.1, пп. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р.№2181(який діяв до 01.01.11р.), пп.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, 138.4 ст.138, п. 138.6, п. 138.8. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI в результаті завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 159 611 372 грн., та занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 6 023 915грн.;

- пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п. 4.5 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. 3168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пп.15.3.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 186.3 ст.186, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI в результаті встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9 428 415грн.;

- ст.18, ст.30, ст.33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98р., п.274.1 ст.274, п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI в результаті встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників орендної плати за землю на загальну суму 437 917,34 грн.;

- п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI в результаті встановлено неподання податкового розрахунку земельного податку на 2012р.

На підставі акту перевірки від 11.06.2012р. №211/22-205/33104229 відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012р. №0002452220, відповідно до якого сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 159 611 372грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012р. №0002462220, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 529 894грн., з яких, за основним платежем 6 023 915грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 505 979грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012р. №0002472220, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11 358 539грн., з яких за основним платежем 9 428 415грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 930 124грн.

Позивачем неодноразово оскаржувались вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 03.12.12р. №6389/0/61-12/10-2115, податкові повідомлення-рішення залишені - без змін, а скарги - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04..10р. по 31.03.12р. встановлено його заниження за 4 квартал 2010р., на загальну суму 38 149 329грн. ДП «Строй-Маркет Груп» подано розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010р. від 19.01.11р. №9006299837, в якому здійснено коригування податкових зобов'язань з ПДВ до зменшення по підприємству покупцю ПАТ «Завод Укркабель». Станом на 01.04.10р. по рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» було відображено кредиторську заборгованість перевіреного підприємства перед ВАТ «Завод Укркабель» в розмірі 52 560 795 грн. Окрім того, ВАТ «Завод Укркабель», на дату складання розрахунку коригування податкових зобов'язань на зменшення, як юридична особа вже не існувало, оскільки підприємство змінило в жовтні 2010р. організаційно-правову форму господарювання з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.

В ході перевірки використано матеріали попередньої перевірки ДП «Строй-Маркет Груп» за період з 01.04.07 по 30.09.08, оформленої актом від 05.02.09. №15/23-604\33104229, відповідно до якого, в додатках «Розрахунок валових доходів та валових витрат за 2007р.» зазначено, що валовий дохід ДП «Строй-Маркет Груп» за 3 квартал 2007р. в загальній сумі 71,3млн.грн. сформовано за рахунок доходів отриманих від продажу валюти в сумі 25,6млн.грн. тареалізації послуг оренди в сумі 44,9 млн.грн. в даних до перевірки копіях розрахунків коригування податкових зобов'язань від 27.12.10р. та 28.12.10р. відсутній підпис посадової особи - отримувача розрахунку з боку підприємства - покупця ПАТ «Завод Укркабель».

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.10р. по 31.03.12р. встановлено їх завищення в сумі 381 398 366грн., в тому числі витрати минулих періодів (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, які переносились з попереднього звітного періоду в наступний). Попередньою перевіркою, відповідно до акту від 09.09.10р. №293/23-304/33104229 за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р. було встановлено завищення задекларованих підприємством показників по рядку 04.9 у загальній сумі 620196грн. Від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток виникло за рахунок відображених ДП «Строй-Маркет Груп» у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12», погашення відсотків за коригування кредитними коштами, вартості придбаної валюти для погашення кредитів в іноземній валюті, в т.ч. отриманих від компанії «Anthousa Limited», яка є материнською компанією. Прощення боргу материнською компанією «Anthousa Limited», призводить до неправомірного включення до складу валових витрат курсових різниць нарахованих на суму заборгованості, яка вже існує (прощена). Оскільки відсутня заборгованість за кредитним договором, від'ємне значення курсових різниць нараховане на суму прощеного боргу підлягає списанню. Отже, від'ємне значення з податку на прибуток, яке було сформоване протягом 2005-2011 років, саме за рахунок вищевказаних курсових різниць, підлягає зменшенню.

Попередньою перевіркою (акт від 09.0910р. №293/23-304/33104229 за період з 01.10.08р. по 31.03.10р.) встановлено ДП «Строй-Маркет Груп» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.09.2009р. №12570 за 2008р., в якій відобразило валові витрати у сумі 72300000грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, встановлено порушення пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого безпідставно віднесено до складу «інші витрати» за 2008р. витрати на суму 72300000грн., в т.ч. за 4 квартал 2008р. в сумі 72 300 000грн. Висновки попередньої перевірки позивач не оскаржував, але порушення, щодо завищення від'ємного значення викладене в акті перевірки не усунуло, що враховано в висновках акту перевірки від 11.06.2012р. №211/22-205/33104229.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сан Кор Трейд», відповідно до укладених договорів купівлі-продажу. ДП «Строй-Маркет Груп» за рахунок відображення в обліку здійснення господарських операцій з ТОВ «Сан Кор Трейд», включено до складу валових витрат за 4 квартал 2011 року 7 280 000грн. за 1 квартал 2012р. 2 475 000грн.

За результатами перевірок ТОВ «Сан Кор Трейд», податковими органами встановлено неможливість здійснення реальної поставки товару від попередніх постачальників по ланцюгу просування товару до ТОВ «Сан Кор Трейд» та подальшої поставки горіху волоського на ДП «Строй-Маркет Груп», в тому числі, встановлено невідповідність в кількості придбаного товару та поставленого в подальшому покупцям. Окрім того, ТОВ «Сан Кор Трейд» відобразив в обліку придбання волоського горіха врожаю 2011р. згідно договору постачання від 01.11.11р. №1055 укладеного з СП «Харьковпчелопродукт». Разом з тим ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надано висновок №15 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності СП «Харьковпчелопродукт» у формі ТОВ у якому встановлено грудень 2011р. господарська діяльність СП «Харьковпчелопродукт» у формі ТОВ має ознаки нереальності здійснення а саме: відсутній рух активів чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, відсутні фізичні, технічні можливості до вчинення господарських операцій, відсутній кваліфкований персонал, наявність в штаті лише керівних посад, відсутні основні фонди, платник не знаходиться за місцем знаходження та здійснення управління та обліку при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень. Звіркою СП «Харьковпчелопродукт» у формі ТОВ не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «ТАУРУС-2010», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій СП «Харьковпчелопродукт» у формі ТОВ- по ланцюгу постачання до ТОВ «Сан Кор Трейд».

По залишку заборгованості ТОВ «Сан Кор Трейд» уклав угоду про уступку права вимоги з ТОВ «Артеміса». За результатами аналізу отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно підприємств СП «Харьковпчелопродукт» у формі ТОВ та ТОВ «Артеміса», які в грудні 2011р. є постачальниками ТОВ «Сан Кор Трейд» встановлено, що операції з поставки товару, робіт (послуг) в адресу ТОВ «Сан Кор Трейд» здійснювались з метою надання податкової вигоди третіх осіб.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, контрагентами були виписані позивачу наступні первинні документи: акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Разом з тим, позивачем не надано доказів товарності та реальності оспорюваних операцій: товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару, а також інших документів, що підтверджують факт перевезення товарів, а також документів, що підтверджують прийняття товару - журналів реєстрації довіреностей.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем за 1 квартал 2011р. по рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» задекларовано збитки у сумі 185 821 683грн., на які вплинули: збитки минулих періодів в сумі 130 878 774грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 45 892 201грн., які становлять збитки за 2010р. Також попередньою перевіркою (за період з 01.10.08р.-по 31.03.10р.) встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» усього в сумі 73 391 775грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2008р. в сумі 72448617грн.( відсутні підтверджуючі документи пп.5.3.9. п. 5.39 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р.); 2009р.-1кв.2010 в сумі 471579грн. (віднесено до валових витрат різницю між курсом НБУ та курсом придбання валюти для погашення валютних кредитів пп.7.3.2 п.7.3. ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р.). Таким чином, з викладеного випливає, що збитки, задекларовані позивачем за період 01.04.10р. по 31.03.12р. належним чином не підтверджені.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Зі змісту п. 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", випливає, що безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознаку: заборгованість по зобов'язанням, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Порядок уточнення задекларованих раніше показників, визначений п.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. (який діяв до 01.01.11р.), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Строк давності встановлений п.15.1.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. ( п. 15.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

З зазначеного, випливає, якщо зміна суми компенсації вартості товарів чи повернення товарів відбувається після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, то платник -продавець таких товарів не може застосовувати норми п.4.5 ст.4 Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і коригувати податкові зобов'язання з ПДВ, визначені 1095 днів і більше тому.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи ДП «Строй-Маркет Груп» по взаєморозрахункам з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ПАТ «Завод Укркабель», ТОВ «Сан Кор Трейд», ТОВ «Артеміса» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача не заперечувався факт, що перевезення товару відбулося за допомогою автомобільного транспорту. При цьому, товарно-транспортні накладні на підтвердження такого перевезення надані не було. Також до матеріалів справи не надано документи, що підтверджують транспортування товару залізничним транспортом тощо.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками.

Відповідно до пункту 11 вищезазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Також, пунктом 3.6 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальника, оформляються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Як вбачається з приписів цієї норми як на підставі товарно-транспортної накладної, так і на підставі прибуткового ордеру може здійснюватися саме оприбуткування запасів.

Тобто на підставі прибуткового ордеру у бухгалтерському обліку може відбуватися відображення надходження запасів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до п.36.1. ст.36 Податкового кодексу України", від 02.12.2010, № 2755-VI, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п. 14.1.27 Податкового кодексу).

У відповідності до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, у 2011 році з урахуванням такого:якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, у зв'язку з набранням 01.04.2011р. чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилань на врахування у другому кварталі 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011р., від'ємне значення об'єкту оподаткування у 2010р., що увійшло до першого кварталу 2011р. у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Дочірньому підприємству «Строй-Маркет Груп» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26.03.13 р.

Суддя Є.В. Аблов