Постанова № 30299187, 14.01.2013, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 1402/37/12

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області

в складі головуючого -судді Янчука С.В,

при секретарі Бабіній Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Пиробіна Костянтина Анатолійовича, УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії АО1 № 077906 по справі про адміністративне правопорушення від 16.12.2012 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 16.12.2012 року о 16.40 год., та вказав, що будь-яких порушень дорожнього руху за вказаних в протоколі та постанові обставин, не порушував, та вказав на незаконність складення працівником ДАІ постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки працівник ДАІ не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.

Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити так як він не порушував правил дорожнього руху, як йому інкримінують в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідач -Пиробін К.А., до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (рекомендованим листом).

Представник відповідача - УДАІ УМВС України у Миколаївській області до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (рекомендованим листом).

Дослідивши матеріали справи (копію постанови серії АО1 № 077906 по справі про адміністративне правопорушення від 16.12.2012 року про притягнення ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 16.12.2012 року о 16.40 год., позивач (який здійснював рух на автомобілі по автодорозі «Одеса-Новоазовськ») був зупинений на вимогу працівника ДАІ, але ніяким чином не здійснював порушення правил дорожнього руху , як про це викладено в постанові. Після перевірки документів позивача працівником ДАІ, відносно останнього винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, наклавши адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень. При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що правил дорожнього руху не порушував за вказаних в протоколі та постанові обставин, що не спростовано відповідачами.

Працівником ДАІ при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були належним чином та вчасно, залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення (без допомоги працівника ДПС ДАІ) позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи. Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних доказів (пояснень свідків, зафіксованих показів спеціальних приладів), натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, не здійснював порушення правил дорожнього руху за вказаних вище обставин, що відповідачами не спростовано і, в такому випадку, дії позивача не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №-14 "Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленими статтями 283, 284 КУпАП. В ній зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Дані обставини не були спростовані відповідачем, суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.

З боку відповідача належних і допустимих доказів про конкретне вчинення правопорушення позивачем суду не надано і таких в суді не добуто.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесена посадовою особою ДПС ДАІ, не відповідає вимогам законодавства, щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності та доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.

Судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави, так як відповідно до вимог ст. 288 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення - особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії АО1 № 077906 від 16.12.2012 року про притягнення ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП - закрити.

Згідно с.171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду, як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: