Рішення № 30298671, 25.03.2013, Голубівський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Луганської області)

Справа № 1209/2759/2012

25.03.2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року.

Кіровський міський суд Луганської області у складі:

Головуючого судді - Нестеренко Н.В.,

при секретарі -Бик С.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні Кіровського міського суду Луганської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Кіровського територіального медичного об»єдання про стягнення заборгованості по розрахунках при звільненні, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача, посилаючись на те, що з червня 2005 року вона працювала в Кіровськом ТМО на посаді дитячого лікаря психоневролога, та була звільнена із посади згідно наказу №87 від 30.08.2012 року на підставі ст.38 КЗпП України. Проте під час звільнення із нею не було проведено повного розрахунку, а саме: підприємством не виплачені кошти на компенсацію видатків на відрядження у сумі 1223 грн. 58 коп., допомога на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки у сумі 1523 грн., у зв»язку із чим вона також просить стягнути із відповідача на її користь за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст.ст.116-117 КЗпП України у сумі 3169 грн.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачці не були своєчасно оплачені видатки на відрядження у зв»язку із відсутністю фінансування, бо Кіровське ТМО є розпорядником коштів місцевого бюджету 3 рівня. Проте у січні 2013 року, у зв»язку із надходженням коштів, вони сплатили позивачці витрати на відрядження у сумі 1223 грн. 58 коп., тобто у повному обсязі. Враховуючи те, що позивачка просила надати їй щорічну основну відпустку частково, не писавши при цьому заяви про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення, достовірно знаючи про цю можливість, то дана допомога компенсації при звільненні не підлягає. Усі розрахунки при звільненні із нею були проведені, тому позов є необґрунтованим, у зв»язку із чим вони просять у ньому відмовити.

Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за слідуючими обставинами, встановленими у судовому засіданні:

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем з 25 червня 2005 року (наказ №83 від 25.06.2005 року) та була звільнена 30 серпня 2012 року згідно зі ст.38 КУпП (наказ №87 від 21.08.2012 року (а.с.2-3,5).

Згідно зі ст.116 КЗпП України, адміністрація повинна провести повний розрахунок зі звільненим працівником.

Відповідно до копії додатку до Колективного договору по Кіровському ТМО на 2010-2011-2012 р.р. від 26.02.2010 року, до п.6.20 Розділу 4 «Охорона праці та здоров»я» внесено зміни стосовно виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки(а.с.50), що також підтверджується копією запису про повідмлюючу реєстрацію колективного договору від 12.05.2010 року (а.с.51).

Як вбачається з копії наказу головного лікаря Кіровського ТМО №225 від 29.12.2011 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» №524 від 11 травня 2011 року (а.с.39-40), він наказує головному бухгалтеру Кіровського ТМО проводити нарахування посадового окладу на оздоровлення до щорічної відпустки за 2012 рік, згідно із поданими заявами, починаючи із 01 січня 2012 року (а.с.38).

Проте, як вбачається із копії заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2012 року, вона просить надати їй щорічну відпустку за 2012 рік частково на 20 днів з 01.03.2012 року по 21.03.2012 року, із наданням частини, що залишилась, у вересні 2012 року (а.с.16). Проте у даній заяві не зазначено прохання позивачки надати їй матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона є головою профспілки Кіровського ТМО. У колективному договорі за 20-10 рік вказано про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі окладу, що було доведено до трудового колективу. На підставі постанови КМУ у 2012 році ТМО почало виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення. Проте ОСОБА_1 пішла у чергову відпустку не згідно графіку та у своїй заяві не вказала про надання їй даної допомоги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» №524 від 11 травня 2011 року: «Допомога на оздоровлення виплачується згідно з наказом, затвердженим керівником закладу на підставі заяви працівника, яку він подає разом із заявою на оформлення щорічної відпустки. Допомога на оздоровлення виплачується у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень. У разі поділу відпустки на частини, відповідно до ст.12 Закону України «Про відпустки», допомога на оздоровлення виплачується працівникові у розмірі посадового окладу, якщо основна безперервна частина становить не менше 14-ти календарних днів.»

Згідно оглянутих у судовому засіданні копій розрахункових листів, реєстрів перерахувань на особові вклади (а.с.22,23-27), із ОСОБА_1 був проведений повний розрахунок при звільненні, за виключенням компенсації видатків на відрядження у сумі 1223 грн. 58 коп. у зв»язку із відсутністю фінансування, з приводу чого адміністрація закладу охорони здоров»я неодноразово зверталась до начальника фінансового Управління м.Кіровська із проханням виділити кошти на погашення заборгованості з виплати видатків на відрядження (а.с.17-21).

Враховуючи вимоги ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України, які наголошують, що кожна сторона зобов»язана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так як, на протязі судового засідання відповідачем надано достатньо доказів того, що вини підприємства у невиплаті позивачці допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки не має, то дані позовні вимоги є безпідставними.

Що стосується вимог позивачки про стягнення компенсації видатків на відрядження у сумі 1223 грн. 58 коп., які виплачені відповідачем позивачці добровільно під час розгляду справи у суді у сумі 1 223 грн. 58 коп. у січні 2013 року (а.с.53,54), то суд дану частину позовних вимог залишив без розгляду відповідно до ухвали Кіровського міського суду Луганської області від 25.03.2013 року, згідно заяви позивачки від 21.03.2013 року(а.с.55).

Враховуючи те, що у судовому засіданні встановлено відсутність вини підприємства у невиплаті позивачці допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, повний розрахунок при звільненні із нею адміністрацією підприємства було проведено, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення із Кіровського ТМО на її користь компенсації видатків на відрядження залишені без розгляду, вищезазначене тягне за собою відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, тому у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст.21,23,36,47 КЗпП України, ст.ст.116-117, 221, 231-233-234 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,60,212-218 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у позові до Кіровського територіального медичного об»єдання про стягнення заборгованості по розрахунках при звільненні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному суді Луганської області, протягом 10-ти днів із дня його проголошення, через Кіровський міський суд Луганської області.

Суддя: