Постанова № 30297855, 12.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року 12:47 2а-6302/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492200, №0000482200 від 12.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Мірабуд-Плюс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Броксид» та ТОВ «Прометей» про поставку товарно-матеріальних цінностей. Позивач вважає, що висновки щодо нікчемності угод відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок контрагентів, при цьому податковим органом належним чином не досліджено первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та контрагентами. Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і ТОВ «Мірабуд-Плюс», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Броксид» мали реальний характер, це підтверджуються документально: банківськими виписками про оплату товару, видатковими та податковими накладними; договорами; тощо. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. При складанні акту перевірки податковим органом використовувались акти перевірки контрагентів позивача. Результатами вказаних перевірок є підтвердженням того, що підприємства-контрагенти позивача здійснювали свою діяльність поза межами правового поля з метою надання податкової вигоди третім особам. Під час проведених перевірок ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Мірабут-Плюс», ТОВ «Броксид» не підтверджуються поставка товарів (робіт, послуг) від постачальників. Отже, правочини між ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Мірабут-Плюс», ТОВ «Броксид» та контрагентами-покупцями є нікчемними. Перевіркою вказаних підприємств встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. У зв'язку з цим ТОВ «Прометей» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «МСК-Трейдінг», перевіркою встановлено, що ТОВ «Прометей» завищено податковий кредит.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей» є юридичною особою, що зареєстрована 14.08.1996 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області.

Начальником ДПІ у Макарівському районі 19.11.2012 винесено наказ №265 про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з 21.11.2012 по 23.11.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Прометей» за період діяльності з 01.10.2011 по 31.10.2011, та з 01.01.2012 по 31.03.2012.

Відповідно до наказу ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС від 19.11.2012 року № 265 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мірабуд-Плюс» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, з ТОВ "МСК-Трейдінг" за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, з ТОВ "Броксид" за період з 01.02.2012 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт від 28.11.2012 року №244/111/22-0/20600771, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», в результаті чого занижено валові витрати всього в сумі 38160,57 грн. в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 38160,57 грн.; п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 35829,30 грн. в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 35829,30 грн.

Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з придбанням позивачем у ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Мірабут-Плюс», ТОВ «Броксид» у 2011-2012 р. товару та послуг, тобто вчиняло операції, що мають сумнівний характер.

Згідно з актом перевірки відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва та від Рокитнянської МДПІ отримано акти перевірок по ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Мірабут-Плюс», ТОВ «Броксид». Так в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012 №3143/22-4/37635946 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мірабуд-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за січень 2012 року» встановлено, що ТОВ «Мірабуд-Плюс» за податковою адресою не знаходиться. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Мірабуд-Плюс», а встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. ТОВ «Міра буд-Плюс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Отже, перевіркою не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника до ТОВ "Мірабуд-плюс" в січні 2012 р. та, відповідно, відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Мірабуд-плюс" до контрагентів-покупців в січні 2012 р. Перевіркою встановлено, що в результаті неправомірності включення до витрат на придбання товарів (робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на підставі первинних документів, виписаних ТОВ «Мірабуд-Плюс», ТОВ "Прометей" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 68822,15 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 14452,65 грн.

В акті Рокитнянської МДПІ від 27.12.2011 №26/2200/37433217 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МСК-Тредінг» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 05.05.2011 по 30.11.2011 встановлено, що ТОВ «МСК-Тредінг» відсутнє за юридичною адресою, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 - директора ТОВ «МСК-Тредінг» - до діяльності товариства він ніякого відношення не має, не знає, що є директором цієї фірми, документів бухгалтерської чи податкової звітності не підписував. Перевіркою встановлено, що в результаті неправомірності включення до витрат на придбання товарів (робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат на підставі первинних документів, виписаних ТОВ «МСК-Трейдінг» ТОВ "Прометей" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в сумі 26991,05 грн.

В акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.07.2012 №2827/22-3/37700428 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броксид» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 10.06.2011 по 30.04.2012» встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано від 28.05.2012 у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей. Відповідно до пояснень директора - ОСОБА_2 підприємство зареєстровано за грошову винагороду і до фінансово-господарської діяльності підприємства він ніякого відношення не має. Перевіркою встановлено, що посадові особи ТОВ «Броксид» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Броксид" до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В результаті неправомірності включення до витрат на придбання товарів (робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на підставі первинних документів, виписаних ТОВ «Броксид», перевіркою встановлено, що ТОВ "Прометей" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в сумі 83333,30 грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивач подав заперечення. Листом від 07.12.2012 ДПІ у Макарівському районі повідомила про відхилення цих заперечень.

На підставі Акту перевірки №244/111/22-0/20600771 від 28.11.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000492200 від 12.12.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44786,63 грн. та №0000482200 від 12.12.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46148,73 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у 2012 р. ТОВ «Прометей» (замовник) за договором від 01.02.2012 про надання послуг замовив у ТОВ «Броксид» за винагороду послуги по охороні території, обслуговування пожежної та охоронної сигналізації, забезпечення благоустрою території, профілактиці інженерних мереж. Оплата за послуги здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Броксид», що підтверджується рахунками по оплаті.

На виконання умов цього правочину ТОВ «Броксид» надало замовнику послуги у 2012 р. Факт надання послуг оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином дві видаткові накладні, а також дві податкові накладні на суму 100000 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 16666,66 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку. Крім того, наявність, кількість та вартість послуг підтверджено рахунками-фактурами, виписаними контрагентом позивачу. Факт отримання послуг також підтверджено актами виконаних робіт, які складено та підписано позивачем та контрагентом.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Мірабуд-Плюс» (продавець) 01.01.2012 укладено договір поставки пиломатеріалів. За цим договором продавець продає пиломатеріали обрізні з деревини хвойних порід. Оплата за послуги здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника, що підтверджується рахунками по оплаті.

На виконання умов цього правочину ТОВ «Мірабуд-Плюс» поставило позивачу товар у січні 2012 р. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при поставках товару оформив належним чином дві видаткові накладні, а також дві податкові накладні на суму 82586,55 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 13764,43 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку. На отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем виписано дві довіреності на уповноважену особу. Транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ "Мірабуд-Плюс".

Між позивачем та ТОВ "МСК-Трейдінг" 01.10.2011 укладено договір поставки пиломатеріалів (обрізні з деревини хвойних порід (дошка обрізна). Оплата за послуги здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК-Трейдінг», що підтверджується рахунками по оплаті. На виконання умов цього правочину ТОВ «МСК-Трейдінг» поставило позивачу товар у жовтні 2011 р. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при поставках товару оформив належним чином одну видаткову накладну, а також одну податкову накладну на суму 32389,26 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 5398,21 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку. На отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем виписано дві довіреності на уповноважену особу. Транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ "МСК-Трейдінг ".

Факт зберігання товару у ТОВ «Прометей», наявність території, що підлягала обслуговуванню згідно з договорами про надання послуг, підтверджується наданими позивачем актом обстеження території і споруд промислової бази ТОВ «Прометей», актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 01.03.2012, державним актом на право власності на земельну ділянку, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, в також оборотно-сальдовими відомостями.

Після придбання товару у ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг", ТОВ «Прометей» реалізувало його іншому контрагенту, що підтверджено, зокрема: контрактом на продаж № 21/03/РR від 21.03.2011 разом із додатковими угодами №1 та №2 до контракту із GEDWOOD LTD; вантажно-митними деклараціями; рахунками-фактурами №21, 24.

Наведені докази підтверджують факт отримання позивачем товару від контрагентів та його подальшу реалізацію іншим контрагентам, а також наявність господарської мети при вчиненні цих дій.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування валових витрат, прибутку, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагентів - ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг", та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням податку на прибуток та завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" за жовтень 2011 р., січень, лютий, березень 2012 р., які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів та отримання послуг позивачем від контрагентів - ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що товар, який отримувався від "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" і передавався іншим контрагентам без оформлення товарно-транспортних накладених, оскільки транспортування товару здійснювалось за рахунок контрагентів позивача. Відтак, відсутність цих накладних не може свідчити про відсутність реальності вчинених господарських операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділ V цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг", які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2011-2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Надаючи правової оцінки Акту перевірки позивача, суд бере до уваги, що відповідачем зроблено висновки на підставі не достовірно встановлених фактів, а на підставі припущень. Так, в акті зазначається, що позивач з контрагентом «вчиняв операції, що мають сумнівний характер», а в актах, які стосувалися перевірок (звірок) інших контрагентів по ланцюгу постачання зазначалося про «ймовірне заниження податкових зобов'язань».

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг", крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Броксид», ТОВ "Мірабуд-Плюс" та ТОВ "МСК-Трейдінг" за жовтень 2011 р., січень, лютий, березень 2012 р. та неправомірне віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000492200 та №0000482200 від 12.12.2012, видані Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" судовий збір у сумі 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 лютого 2013 р.