Вирок № 30297797, 29.03.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

0538/9123/2012

1/265/80/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д.О.,

при секретарі - Корольовій Н. А.,

за участю прокурорів - Тесленко Т. Ю., Цехмістер А. В.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, який в м. Маріуполі мешкає по бул. Комсомольському 62 кв. 56, в скоєні злочину, що передбачений ст. 187 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

6 березня 2005 року приблизно об 13-00 год., ОСОБА_3, за попередньою змовою у групі із ОСОБА_4, відносно якого ухвалено вирок суду від 20 квітня 2006 року, та не встановленими в ході досудового слідства особами, у відношенні яких матеріали відділено в окреме провадження, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, з метою здійснення розбійного нападу, перебуваючи на майданчику 8-го поверху однопідїзного будинку 63 по вулиці Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, здійснили напад на ОСОБА_5 та ОСОБА_2, та, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоровя потерпілих, що виразилося в сумісному нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження в вигляді: відкритого перелому кісток носу із зсувом які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоровя, при цьому заволоділи майном останнього: грошима в сумі 250 грн., мобільним телефоном «Самсунг Х100» в шкіряному чохлі, загальною вартістю 800 грн., стартовим пакетом абонента «Київстар» вартістю 40 грн. з грошовими коштами, що перебували на рахунку в розмірі 10 грн., годинником «Кю Енд Кю» вартістю 150 грн., а усього завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1250 грн.; потерпілому ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження в вигляді забиття нижнього віка лівого ока, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, та заволоділи його майном: мобільним телефоном «Самсунг Х100» в шкіряному чохлі загальною вартістю 900 грн., стартовим пакетом абонента «Джинс» вартістю 40 грн., на рахунку якого знаходились грошові кошти в розмірі 10 грн., годинником «Омакс» вартістю 35 грн., чим завдали потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 985 грн., після чого з викраденим зникли з місця злочину.

Допитаний в судовому засіданні підсудний, ОСОБА_3, свою провину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що події злочину відбувались у 2005 році, обставини якого він у теперішній час погано памятає. Згадав, що тоді днем він зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також із ОСОБА_5 та ОСОБА_2, з якими перебували у районі 10-ї школи в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. Також того дня із ними були ще хлопці, однак, хто саме вже не памятає. Вказує, що ОСОБА_4 йому того дня запропонував забрати щось з майна ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Однак не памятає, чи він бачив того дня мобільні телефони у потерпілих. Знає, що потім вони усі підійнялись на 8-й поверх будинку 63 по вулиці Азовстальській в м. Маріуполі, щоб покурити. У той час памятає, що в нього виник конфлікт з одним із потерпілих. Тоді ОСОБА_4 запропонував йому провчити потерпілих та забрати їх майно, він погодився на це. Після цього він вдарив ОСОБА_5 кулаком у обличчя, після чого той впав. Коли ОСОБА_5 намагався чинити супротив, то він наніс ще один удар йому, після чого той вже не підіймався. ОСОБА_2 він також вдарив в голову ногою, бо той намагався заступитися за ОСОБА_5 У цей час, коли потерпілі були на підлозі, ОСОБА_4 наступив коліном на спину одному з потерпілих та шукав по кишеням майно потерпілих. Памятає, що ОСОБА_4 та він знайшли 2 мобільних телефона та якісь гроші в потерпілих. Він продав телефони на центральному ринку, отриманими коштами поділився із ОСОБА_4 При цьому вказує, що перед тим, як він вдарив потерпілих, то ОСОБА_6 з поверху, де вони перебували, вже пішов. Додавав, що він не знав, що його розшукують, тому безперешкодно виїхав до Греції в травні 2005 року, де живе його матір. В Греції він працював, не переховувався. Лише коли його затримали у Греції, він дізнався, що його шукали в Україні. У теперішній час він примирився із потерпілими, перед якими вибачився. Також вказував, що завдану потерпілим шкоду відшкодував. В скоєному злочині розкаюється. Просив суд не карати його суворо, бо з 2005 року він став на шлях виправлення.

При цьому будучи допитаним в ході досудового слідства підсудний вказував, що того дня у березні 2005 року бачив мобільні телефони у потерпілих, а коли вони підіймалися на 8-й поверх він та ОСОБА_4 вирішили вкрасти майно потерпілих (а. с. 131-132, 139-140).

Аналогічні показання підсудний давав при проведенні очної ставки із ОСОБА_4, при проведенні очної ставки із ОСОБА_6 та при проведенні очної ставки із ОСОБА_5 (а. с. 155-156, 157-158, 161-163).

В ході проведення відтворення обстановки та обставин подій злочину від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_3 на місці показав та розповів обставини нападу на потерпілих 6 березня 2005 року (а. с. 143).

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вказував, що події 2005 року в теперішній час памятає погано. Згадує, що весною 2005 року зустрівся із ОСОБА_5, з яким поїхали на Комсомольський бульвар, де він зустрів знайомого по роботі ОСОБА_6, з яким вирішили попити пива. Вказує, що того дня вони ходили в компанії ще декількох хлопців, однак їх він не знає, бо це були знайомі ОСОБА_6 Памятає, що серед тих хлопців був також підсудний ОСОБА_3 Хтось запропонував піти до одного з хлопців, тому вони зайшли у будинок піднялись на 8 поверх. Там їх було близька 7 чоловік усього. Коли вони піднялись, то ОСОБА_6 з ними вже не було. Куди він подівся, потерпілий не знає. У той момент раптом малознайомі хлопці почали наносити удари йому та ОСОБА_5 по обличчю та голові руками та ногами, від чого він та ОСОБА_5 впали на підлогу. Ударів було багато. Він закривав обличчя для захисту, тому не бачив хто та куди наносив удари. Навіщо їх стали бити, їм не казали. Памятає, що після ударів нападники стали перевіряти його кишені, бо відчував, що хтось руками нишпорить по кишенях. Коли він підійнявся, то побачив, що ОСОБА_5, ще лежить на підлозі. Він привів ОСОБА_5 до тями. Згадує, що в нього та ОСОБА_5 було розбитті обличчя, та ОСОБА_5 постраждав більше. Внаслідок побиття в нього та ОСОБА_5 забрали, памятає, мобільні телефони та годинники. Додавав, що того дня він та ОСОБА_5 неодноразово доставали свої телефони, коли перебували з незнайомими хлопцями та ОСОБА_6, тому оточуючі бачили, що в нього та ОСОБА_5 були мобільні телефони. Вказував, що підсудний йому відшкодував завдану злочином шкоду, тому він не має претензій до ОСОБА_3, якого вибачив за скоєне.

Аналогічні показання, щодо обставин злочину, потерпілий ОСОБА_2 давав при його допиті 25 березня 2005 року, при проведенні очної ставки із ОСОБА_6 (а. с. 5, 20).

Відповідно до протоколу предявлення фотознімків для впізнання від 9 грудня 2005 року ОСОБА_2 упізнав серед інших ОСОБА_3, як особу, яка вчинила щодо нього напад 6 березня 2005 року (а. с. 32-33).

На підставі висновку судово-медичної експертизи від 25 травня 2005 року тілесні пошкодження, що маються у ОСОБА_2, в вигляді забиття нижнього віка лівого ока, були завдані дією тупих предметів, щонайменше в результаті однієї дії, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а. с. 8).

Потерпілий ОСОБА_5, неявка якого судом була визнана поважною, в ході досудового слідства вказував, що 6 березня 2005 року він разом із ОСОБА_2 перебували в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, де разом із знайомим ОСОБА_2 ходили по району. При цьому із ними були також незнайомі йому хлопці. Під час спільного проводження часу, він та ОСОБА_2 діставали свої мобільні телефони, тому всі бачили, що в нього та ОСОБА_2 вони були. Потім вирішили зайти до одного з цих хлопців додому, піднялись на 8-й поверх, а коли зупинились, то ОСОБА_6 з ними вже не було. Раптом його та ОСОБА_2 стали бити. Били по обличчю, від чого він впав, по голові, по тілу. Коли в нього стали шукати телефон у кишені, він втратив свідомість. Його до тями привів ОСОБА_2 В нього та ОСОБА_2 обличчя було у крові. Виявилось, що в них викрали мобільні телефони, годинники та гроші. При цьому вказував, що в теперішній час претензій ані морального, ані матеріального характеру до винних осіб не має, бо шкоду, завдану злочином, йому відшкодовано (а. с. 12-13, 159-160).

Аналогічні показання ОСОБА_5 надав слідству в ході проведення очної ставки із ОСОБА_4, при проведенні очної ставки із ОСОБА_6 та при проведенні очної ставки із ОСОБА_3 (а. с. 17-19, 21, 161-163).

Згідно до висновків судово-медичної експертизи від 26 травня 2005 року тілесні пошкодження, що маються у ОСОБА_5, в вигляді відкритого перелому кісток носу зі зсувом, завдані дією тупих предметів, щонайменше в результаті однієї дії, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоровя, що потребує для свого лікування строк більш ніж 6 днів та не більше ніж 21 день (а. с. 10).

Свідок, ОСОБА_6, в судовому засіданні вказував, що на початку березня 2005 року він зустрівся із знайомим ОСОБА_2, який був із ОСОБА_5 Того дня також із ним були інші хлопці, його знайомі, яких він не памятає, серед яких був ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Того дня ОСОБА_2 діставав свій мобільний телефон, усі телефон бачили. Біля кафе «Шахеризада» зустріли ОСОБА_3, в якого виник конфлікт із ОСОБА_2, який швидко вшюх. Всі разом того дня піднімались на 8-й поверх багатоповерхівки, де курили, після чого він одразу пішов. Перед тим, як піднятись на 8-й поверх, ОСОБА_4 йому сказав, щоб він одразу пішов, бо ОСОБА_4 з хлопцями збираються забрати майно потерпілих. Що було далі на поверсі, не знає. Вже після деякого часу дізнався, що побили ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Аналогічні показання, щодо обставин злочину, свідок ОСОБА_6 давав при його допиті в якості свідка та при проведенні очної ставки із ОСОБА_3 (а. с. 3, 16, 148-149, 157-158).

Свідок, ОСОБА_4, неявка якого була визнана судом поважною, в ході досудового слідства давав показання, що на початку березня 2005 року він зустрівся із ОСОБА_3, ОСОБА_6 та іншими хлопцями. До них того дня підійшли потерпілі, з якими вони усі разом покурити піднялись на 8-й поверх будинку 63 по вулиці Азовстальській в м. Маріуполі. Коли підіймались по сходах, він та ОСОБА_3 вирішили вкрасти майно потерпілих. Піднявшись на 8-й поверх ОСОБА_6, одразу пішов. В той момент ОСОБА_3 спровокував конфлікт із потерпілими, тому він разом із ОСОБА_3 стали бити потерпілих по голові та тілу. Одному із потерпілих, памятає, наступив коліном на спину. Після побиття ОСОБА_2 та ОСОБА_5 він разом із ОСОБА_3 забрали мобільні телефони у потерпілих. Що ще забрали, вже не памятає (а. с. 146-147).

Аналогічні показання давав свідок в ході проведення відтворення обстановки та обставин події злочину, де пояснив, яким чином наносив удари ОСОБА_3 ОСОБА_5, та що ним та ОСОБА_3 було викрадено у потерпілих (а. с. 23).

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 квітня 2006 року ОСОБА_4 був визнаний винним за ст. 187 ч. 2 КК України та засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна (а. с. 204-205).

При цьому суд вважає не доведеним органом досудового слідства факт перебування у стані наркотичного спяніння ОСОБА_3 в момент вчинення ним нападу на потерпілих 6 березня 2005 року, тому необхідним є виключення посилання на це з встановлених обставин злочину, вчиненого ОСОБА_3, бо в ході досудового слідства по справі потерпілі послідовно вказували, що ніхто з них та незнайомих хлопців того дня не вживав наркотичні вироби, та оскільки обвинувачення жодних доказів на підтвердження оберту наркотичних речовин підсудним 6 березня 2005 року суду не надало.

Таким чином, суд, вивчивши усі докази по справі у сукупності, приходить до висновку, що події злочину мали місце та вина підсудного, ОСОБА_3, в інкримінованому йому діянні доведена повністю, тому його дії правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 2 КК України, оскільки він скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому суд також враховує, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

ОСОБА_3 скоїв злочин, який згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, однак у вчиненому злочині останній щиро покаявся, завдану злочином шкоду потерпілим відшкодував, що судом визнається обставинами, що помякшують покарання.

Також суд приймає до уваги, що підсудний не судимий в силу ст. 89 КК України, з часу скоєння ним злочину протягом 8 років нового злочину не вчинив, тим самим суспільна небезпечність ОСОБА_3 значно зменшилась, за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд також не приймає до уваги, що ОСОБА_3 переховувався від правосуддя, бо запобіжний захід йому було обрано наприкінці 2005 року, в той час, як вказує підсудний, він вже перебував за межами країни. Рішення про затримання ОСОБА_3 було ухвалено в 2008 році, а зміна запобіжного заходу була проведена підсудному лише у 2012 році на тримання під вартою.

Однак з жодним з цих документів ОСОБА_3 не був ознайомлений до його затримання на території Греції, де він працював. До того ж підсудний був ознайомлений з постановою про порушення щодо нього кримінальної справи лише 13 жовтня 2013 року (а. с. 127).

На підставі переліченого суд вважає за необхідне призначити покарання винному в вигляді позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить винному на праві власності.

Натомість з урахуванням положень ст. 69 КК України суд, враховуючи низку обставин, що пом'якшують покарання винного, враховуючи суб'єктивні ознаки, що знижують ступінь суспільної небезпеки підсудного, обставини справи, думку потерпілих, які просили суд не судити суворо підсудного, які вибачили останнього, та не мають до нього претензій, приходить до переконання про можливість призначення покарання ОСОБА_3 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону за вчинений злочин.

При цьому суд, враховуючи тяжкість злочину, не знаходить підстав для застосування до винної особи положень ст. 75 КК України.

Судові витрати, понесені внаслідок екстрадиції ОСОБА_3 з території Греції на територію України в розмірі 12055,24 грн., на підставі ст. ст. 91, 93 КПК України (в редакції 1960 року) підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Передача згідно з екстрадицією ОСОБА_3 відбулась на підставі Наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 5 жовтня 2012 року та доручення Генеральної Прокуратури України у період з 10 жовтня 2012 по 12 жовтня 2012 року, про що також свідчать акти передання та отримання під конвоєм ОСОБА_3 на території України 12 жовтня 2012 року з утриманням підсудного під вартою (а. с. 117, 118, 232).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєні злочину, що передбачений ст. 187 ч. 2 КК України, та призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України в вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із конфіскацією майна засудженого з відбуванням покарання в установі закритого типу.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з 12 жовтня 2012 року.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку у законну силу залишити без змін тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на екстрадицію в сумі 12055,24 грн., які перераховувати за реквізитами: отримувач платежу МВС України, ЄДРПОУ 00032684, розрахунковий рахунок 35215007000034 в Державній казначейській службі України, МФО 820172.

На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя, а засудженим, що тримається під вартою, у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя