Постанова № 30297712, 28.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 5019/819/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий,

судді Грек Б.М., Палій В.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

в особі Рівненського регіонального відділення

на рішення господарського суду Рівненської області від 11.12.2012

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013

зі справи № 5019/819/11

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі

Рівненського регіонального відділення

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче

підприємство "Акватон"

про стягнення 157 624, 52 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче

підприємство "Акватон"

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі

Рівненського регіонального відділення

про стягнення 195 816, 87 грн.

за участю представників:

ДІФКУ в особі Рівненського регіонального відділення: не з'явився

ТОВ виробниче підприємство "Акватон": Тімуш А.Ю.- предст. (дов. від

14.12.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення звернулась до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон" 157624,52 грн., в т.ч. 86768,21 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №1ФЛ/98 від 01.04.1998, збитків від інфляції в розмірі 57527,29 грн. та 3 % річних - 13329,02 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.07.2011р. (суддя О.Крейбух), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. (колегія суддів: Л. Сініцина, А. Гудак, Г. Олексюк), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р. рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2011р., постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. у справі №5019/819/11 скасовані; справа передана до господарського суду Рівненської області на новий розгляд.

До початку нового розгляду спору, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 195 816,87 грн., що є вартістю частини комплектуючих предмету лізингу, які не були передані лізингоодержувачу, а, отже, є зайво сплаченими коштами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р. (суддя Качур А.М.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. (колегія суддів: Грязнов В.В., Мельник О.М., Петухов М.Г.) відмовлено у задоволені як первісного позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон" про стягнення 157 624грн. 52 коп., так зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон" до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення про стягнення 195 816 грн. 87 коп.

Вищий господарський суд України постановою від 20.09.2012р. касаційну скаргу Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення задовольнив частково. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. у справі №5019/819/11 скасовано в частині ухвалених рішень за первісним позовом. У частині вимоги про присудження до стягнення 86 768,21 грн. прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 86 768,21 грн. заборгованості та в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з поданням: позовної заяви - 866,94 грн. державного мита та 129,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; апеляційної та касаційної скарг під час первісного розгляду справи - 866,94 грн. державного мита; апеляційної та касаційної скарг після нового розгляду справи - 3 692,04 грн. судового збору. У решті вимог за первісним позовом справу передано на новий розгляд. У частині розглянутого спору за зустрічним позовом рішення та постанову залишено без зміни.

Таким чином, на новий розгляд було передано справу в частині вимог за первісним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За результатами нового розгляду, 11.12.2012р. господарським судом Рівненської області прийнято рішення (залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р.), яким позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 23080,34 грн. інфляційних втрат за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р., 6 040,49 грн. 3% річних за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. та в рахунок відшкодування судових витрат 291,21 грн. державного мита та 43,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних - відмовлено.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить рішення та постанову скасувати частково, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 37 178,77грн. за період з 02.03.2006р. по 17.12.2008р. та 7288,53грн. -3% річних за період з 02.03.2006р. по 17.12.2008р., прийняти у цій частині нове рішення про задоволення даних позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон" у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що станом на 01.03.2006 року зобов'язання між сторонами існувало з договору фінансового лізингу №1ФЛ/98 від 01.04.1998 в редакції, яка була затверджена рішенням арбітражного суду м. Києва від 16.09.1999р. у справі №21/395 за позовом Виробничого підприємства "Акватон" до Державного підприємства "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" про часткову зміну договору фінансового лізингу №1ФЛ/98 від 01.04.1998

Відповідно до внесених змін до договору на підставі рішення суду по справі №21/395, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон" перед Державни підприємством "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" мало наступний зміст:

- сума 653 480 грн. 60 коп. виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю згідно "Графіка сплати лізингових платежів", а сума 433 841 грн. 02 коп. - при викупі обладнання згідно умов договору викупу обладнання №ЗВО-04/98 від 01.04.1998р. (Додаток №3 до Договору);

- ціна викупу обладнання становить 433 841 грн. 02 коп., в тому числі податок на додану вартість 20 % (п.3.1 Додатка №3), у випадку зміни розміру податку на додану вартість ціна викупу перераховується за новою ставкою (п.3.2 Додатка №3),

- строк викупу обладнання - 01.03. 2006р.(п.4.1 Додатку №З).

У відповідності із вказаною редакцією договору платіжним дорученням № 497 від 01.03.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон" сплатило у повному обсязі всі суми, які були передбачені змістом зобов'язання на дату його виконання.

17.12.2008 року господарським судом м. Києва винесено ухвалу про виправлення описки рішенні по справі № 21/395, а саме п.5 резолютивної частини рішення викладений у наступній редакції: "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20 %". Дана ухвала не скасована та є чинною.

Згідно з п. 1.3 цього Закону "Про податок на додану вартість" платник податку -це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Обов'язок особи сплачувати податки і збори, що відносяться до системи оподаткування, встановлюються законом.

Як встановлено частиною 2 статті 35 ГПК України, - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. у справі №5019/819/11 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. в сумі 86 768,21 грн., яка є частиною недоплачених лізингодавцем коштів вартості викупленого майна, що складає 20% податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як унормовано частинами 1, 2, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.202 ГК України та ст. 599 ЦК України передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що саме з моменту прийняття Господарським судом м. Києва ухвали про виправлення описки в судовому рішенні у справі №21/395, яка набрала чинності з моменту її проголошення - 17.12.2008 року, у відповідача виникло зобов'язання із оплати суми у розмірі 86 768,21 грн., яка є частиною недоплачених лізингодавцем коштів вартості викупленого майна, що складає 20% податку на додану вартість. Факт відсутності заборгованості у період до 17.12.2008 року встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.2007р. у справі № 14/85 (залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон" належно і у повному обсязі виконало свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. в редакції, яка була затверджена судом.

Суди попередніх інстанцій, прийнявши до уваги, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача за договором фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. в сумі 86 768,21 грн. мало місце, починаючи з моменту прийняття Господарським судом м. Києва ухвали від 17.12.2008 року про виправлення описки у рішенні по справі № 21/395 (якою фактично було збільшено ціну викупу обладнання на суму ПДВ -20%), обґрунтовано задовольнили заявлені Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Рівненського регіонального відділення позовні вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції частково, за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. та відмовили у стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період до 18.12.2008р.

При цьому, судами правомірно не взято до уваги посилання відповідача на пропуск позовної давності та застосування строку позовної давності, з урахуванням того, що строк позовної давності щодо основної вимоги не сплинув, отже такий строк не вважається пропущеним і по відношенню до додаткових вимог, тобто до вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних від суми заборгованості (ст. 266 ЦК України).

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 11.12.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі №5019/819/11 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій