Ухвала суду № 30297650, 28.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 березня 2013 року Справа № 5028/12/62/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Дерепа В.І., Кривда Д.С. (доповідач),розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної служби з лікарських засобів у Чернігівській областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 рокуу справі№ 5028/12/62/2012 господарського суду Чернігівської областіза позовомДержавної служби з лікарських засобів у Чернігівській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Октава"простягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року.

Відповідно до статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" N 5515-VI від 6 грудня 2012 року, установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, враховуючи розмір суми заявленої позовної вимоги у даній справі, судовий збір за подачу касаційної скарги на судове рішення має бути сплачено в розмірі 860,25грн., однак заявником до касаційної скарги додано квитанцію № 21/35 від 04.03.2013р. про сплату судового збору в сумі 804,75грн. Отже судовий збір сплачено не в повному розмірі.

Крім того колегія суддів звертає увагу заявника на те, що відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України у місті Києві від 07.02.2012 № 06-08/512-1512 судовий збір за подання касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинен бути перерахований наступним чином:

отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва;

код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 38004897;

банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві;

код банку отримувача: 820019;

рахунок отримувача: 31211254700007;

код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)";

символ звітності банку: 254.

Однак наданий заявником до касаційної скарги доказ сплати судового збору неможливо вважати належним доказом оплати судового збору у встановленому порядку, оскільки реквізити рахунку отримувача і код класифікації доходів бюджету зазначено невірно, та взагалі не зазначено символ звітності банку.

Разом з цим колегія зазначає, що згідно пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто в касаційній скарзі має чітко зазначатись, які саме норми права порушено господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень. При цьому в касаційній скарзі не допускається посилань на обставини справи та оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, оскільки згідно імперативних положень статей 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями переоцінки зібраних у справі доказів та встановленних обставин справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Однак вимога заявника щодо скасування рішень господарських судів зводиться до аналізу обставин справи та оцінки наявних у справі доказів, відтак дана касаційна скарга не дає підстав для перегляду постанови апеляційного господарського суду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог пунктів 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної служби з лікарських засобів у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року у справі № 5028/12/62/2012 господарського суду Чернігівської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий Н.Капацин

Судді В.Дерепа

Д.Кривда