Рішення № 30296653, 20.03.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

20.03.2013

Справа № 2704/9437/2012

№ 2/765/155/13

Кат. 22

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

20 березня 2013 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:

головуючого судді Пекарініної І.А.

при секретарі - Карманові К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Єднання та злагода» до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 3-тя особа Рада опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації міста ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, змінив предмет позову, просить суд про виселення з будинку № 7 по вул. Окружна в м. Севастополі малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, вказуючи на те, що заочним рішенням Нахімовського районного суду міста ОСОБА_1 від 17.11.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 25.05.2012 року був задоволений позов Кредитної спілки «Єднання та злагода» (далі по тексту КС «Єднання та злагода»), усунуто для КС «Єднання та злагода» перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Але, вже під час перебування справи в провадженні суду ОСОБА_2 (ОСОБА_6Г.) у домоволодінні була зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що позивачу стало відомо пізніше під час розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду, у звязку з чим позивачі були вимушені звернутися до суду з окремим позовом про виселення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому порядку на підставі ст. 29 ЦК України, ст. 9,109 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та про вільний вибір місця проживання у України».

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, вказував на те, що у справі не міститься висновку ради опіки та піклування про доцільність позбавлення малолітнього житлових прав, який у таких випадках є обовязковим, оскільки іншого житла у дитині немає.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у жовтні 2011 року позивач звертався до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням № 7 по вул. Окружна в м. Севастополі, оскільки з 2006 року на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів від 15.03.2006 року та акту про публічні торги, що не відбулися, є власником домоволодіння, яке було придбане позивачем у порядку примусового виконання виконавчого напису № 1587 виданого приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_8 20.04.2004 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь КС «Єднання та злагода» суми заборгованості за договором застави житлового будинку № 7 по вул. Окружна в м. Севастополі, а реєстрація та проживання відповідачів є перешкодою у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном позивачу.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17.11.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 25.05.2012 року був задоволений позов Кредитної спілки «Єднання та злагода» (далі по тексту КС «Єднання та злагода»), яким усунуто для КС «Єднання та злагода» перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Судом також встановлено, що за адресою м. Севастополь, вул. Окружна, будинок № 7 залишилась зареєстрованою та проживає малолітня дитина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу й протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 24 березня 1999 року, дія яких поширюється й на випадки порушення прав юридичних осіб, кожний при рішенні спору, щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, гарантовано право на повагу належної їй власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України - право приватної власністі нерушимо, кожний має право володіти, користуватися та роспоряджатися своею власністю.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяті років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та про вільний вибір місця проживання у України», зняття з реєстраційного обліку місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду про виселення.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно встановлених в ухвалі Апеляційного суду м. Севастополя обставин, до березня 2006 року власником домоволодіння № 7 по вул. Окружна в м. Севастополі являлася відповідач ОСОБА_4, яка є бабусею малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина є сином відповідача у даній справі ОСОБА_2, тобто його право на проживання у спірному будинку є похідним від права на проживання його матері. Самостійного права на проживання у будинку дитина не має, оскільки це суперечить ст. 29 ЦК України, а також ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої члени сімї наймача або власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо здійснення органом опіки та піклування контролюючої функції майнових та житлових прав дітей, забезпечення житлових прав малолітнього на проживання у будинку, але вказує на те, що заперечення надані ним в судовому засіданні вже були предметом судового дослідження при розгляді апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17.11.2011 року про усунення для КС «Єднання та злагода» перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та згідно висновків Апеляційного суду м. Севастополя, виселення батьків малолітнього відбулося на законних підставах.

Встановивши фактичні обставини справи й вимоги закону, суд прийшов до однозначного висновку про необхідность захисту права позивача згідно позовних вимог, оскільки тільки прийняття таких мір, як виселення судом буде сумісним із правами, гарантованими Конвенцією про захист прав людини й основних свобод і Протоколами до неї, буде реально спрямовано на ефективний захист права власності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в сумі 107,30 грн.

Керуючись ст.41,55 Конституції України, ст. 16,29 ЦК України, ст. 9,109 ЖК України, ст.ст. 3, 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з домоволодіння № 7 по вул. Окружна в місті Севастополі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Єднання та злагода» судовій збір в сумі 107 гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд міста ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста ОСОБА_1 Пекарініна