Рішення № 30296079, 28.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3113/13 28.03.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення 48 717,21 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Мацюк В.В.

від відповідача: Решетниченко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 48 717,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору D 21Т №315/50 на незаплановані відновлювальні роботи ліфтів від 27.08.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

04.03.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання, у якому визнав існуючу заборгованість та просив розстрочити рішення суду на 10 місяців через значну дебіторську заборгованість.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі представник позивача подав відзив на клопотання відповідача, в якому не заперечує щодо прийняття рішення з розстроченням його виконання відповідно до графіку, який зазначений в клопотанні відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав позовні вимоги та просив розстрочити виконання рішення по справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.03.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "ОТІС" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва був укладений договір D21T №315/50 на незаплановані відновлювальні роботи ліфтів, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач приймає до виконання незаплановані відновлювальні роботи ліфтів, які не входять до переліку послуг з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах відповідача.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт за договором складає 48 717,21 грн. Вказана вартість робіт є орієнтовною, та може змінюватись за погодженням сторін, у залежності від наявної потреби відповідача у виконанні робіт з ремонту ліфтів на період дії договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що відповідач оплачує позивачу фактично виконані роботи не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем їх виконання (виконання робіт підтверджується відповідно оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками форми КБ-3) у відповідності з погодженими договірними цінами по конкретних об'єктах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 48 717,21 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 48 717,21 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору D21T №315/50 на незаплановані відновлювальні роботи ліфтів від 27.08.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт.

Відповідач за виконані роботи не розрахувався, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого заборгував позивачеві 48 717,21 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 2.1. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 48 717,21 грн. настав з моменту підписання актів приймання передачі та повинен бути виконаний не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем їх виконання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору D21T №315/50 на незаплановані відновлювальні роботи ліфтів від 27.08.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 48 717,21 грн. заборгованості.

Крім того, розглянувши подане відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач надав суду бухгалтерську довідку від 25.02.2013р. про наявну дебіторську заборгованість за житлово-комунальні послуги по КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва станом на 01.01.2013р. у розмірі - 97 598 971,54 грн., яка підтверджує його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, а також зважаючи на те, що позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення по справі, суд визнає обґрунтованим клопотання відповідача та розстрочує рішення по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 48 717,21 та судового збору в розмірі 1 720,50 грн. на 10 місяців, шляхом сплати відповідачем вказаної заборгованості рівними частинами останнього числа кожного місяця.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ОТІС" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14357579) 48 717 (сорок вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 21 коп. боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення боргу в сумі 48 717,21 та судового збору в розмірі 1 720,50 грн. на 10 місяців, шляхом сплати Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва вказаної заборгованості та судового збору рівними частинами у сумі 5043,77 грн. останнього числа кожного місяця.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.03.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.