Рішення № 30294589, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/12346-2012 27.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»

Про стягнення 490 536 грн. 34 коп.

Судді Івченко А.М. (головуючий)

Спичак О.М.

Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Ярчук Л.В. - дов. б/н від 01.01.2013;

Від відповідача не з'явився;

В судовому засіданні 27.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» про стягнення 492 790 грн. 33 коп. (455 216 грн. 73 коп. основного боргу, 30 622 грн. 06 коп. - пені, 6 951 грн. 54 коп. - 3 % річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/12346-2012, розгляд справи було призначено на 01.10.2012.

Позивачем подана заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 484 584 грн. 09 коп. (455 216 грн. 73 коп. - основного боргу, 22 378 грн. 16 коп. - пені, 6 989 грн. 20 коп. 3 % річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-61/12346-2012 на 15 днів, розгляд справи № 5011-61/12346-2012 відкладено на 17.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 розгляд справи було відкладено на 31.10.2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 у зв'язку з відпусткою судді Івченко А.М. справу № 5011-61/12346-2012 передано для подальшого розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 суддею Чебикіною С.О. прийнято справу № 5011-61/12346-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.11.2012 у зв'язку із виходом судді Івченка А.М. із відпустки, справу № 5011-61/12346-2012 передано для розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 суддею Івченком А.М. прийнято справу № 5011-61/12346-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 19.11.2012 представник відповідача подав заяву про припинення провадження у справі. Представник позивача заперечив проти даної заяви. Суд відклав вирішення даної заяви.

В судовому засіданні 19.11.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.12.2012.

Після оголошеної судом перерви, в судове засідання 10.12.2012 представник відповідач не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 розгляд справи було відкладено на 14.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.01.2013.

24.01.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 490 536 грн. 34 коп. (455 216 грн. 73 коп. - основного боргу, 23 009 грн. 18 коп. - пені, 12 310 грн. 43 коп. - 3 % річних).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення або збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у зв'язку зі складністю спору суд за власною ініціативою призначив колегіальний розгляд справи № 5011-61/12346-2012 та передав матеріали справи Голові Господарського суду міста Києва щодо визначення складу суду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.01.2013 визначено склад колегії: А.М.Івченко (головуючий), Спичак О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 колегією суддів прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.02.2013.

В судове засідання 27.02.2013 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 розгляд справи було відкладено на 27.03.2013.

В судове засідання 27.03.2013 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На розгляд суду було винесено заяву відповідача від 19.11.2012 про припинення провадження у справі. Представник позивача заперечив проти даної заяви. Суд відмовив у задоволені даної заяви у зв'язку з її необґрунтованістю.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (Постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (Покупцем, відповідачем) було укладено договір № поставки 11/12/156-ПР (Договір).

Відповідно п. 1.1 договору Постачальник зобов'язався у зумовлені договором строки передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти Товар й сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 договору предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у Специфікації (Додаток №1), які є власністю Постачальника.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до договору поставки № 11/12 від 12.12.2007 сторони внесли зміни в п. 2.1. договору та виклали його в наступній редакції: «Поставка товарів у межах України здійснюється із складу Постачальника транспортом Постачальника згідно Правил Інкотермс-2000 на умовах DDP. Поставка товарів по цьому договору здійснюється в магазини торгової мережі Покупця. Детальний перелік магазинів, а також їх адреси визначаються сторонами при формуванні замовлення на поставку товару.

Також даною додатковою угодою № 1 до договору поставки № 11/12 від 12.12.2007 сторони внесли зміни до п. 6.1.1 розділу «Порядок розрахунків», відповідно до якого: «оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу - через 60 календарних днів від дати поставки товару» (т.1 а/с 18).

Як вбачається із матеріалів справи, за весь період правовідносин між сторонами позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 028 501 грн. 99 коп., що підтверджується видатковими накладними, які оглянуті та досліджені в судовому засіданні, перелік яких міститься в т. 4 а/с 67-126.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару за спірний період (13.10.2011 - 28.03.2012) була здійснена позивачем на підставі видаткових накладних, які оглянуті та дослідженні в судовому засіданні, перелік яких міститься в т.1 а/с 20-28 на загальну суму - 455 216 грн. 73 коп.

Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.03.2012 відповідач підтвердив борг перед позивачем за договором поставки № 11/12 в розмірі 485 216 грн. 73 коп. (том. 1 а/с 57), потім 02.04.2013 була оплата в розмірі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (т. 1 а/с 58-59) (485 216,73 - 30 000,00 = 455 216 грн. 73 коп.).

За твердженням позивача, відповідач за отриманий товар за весь період правовідносин сплатив суму в розмірі 7 573 285 грн. 26 коп. (т. 4 а/с 67-126), (т. 8 а/с 149-150, т. 9 а/с 1-134).

Відповідач надав докази, які свідчать про сплату на користь позивача суми в розмірі 7 011 259 грн. 75 коп. (5 404 582 грн. 53 коп. - згідно банківських виписок від 19.10.2012 (т. 50 а/с 3-10), 606 568 грн. 00 коп. - відповідно до банківської довідки № КІЕ-52/884 від 18.10.2012 (т. 50 а/с 11) та 1 000 109 грн. 22 коп. - відповідно до платіжних доручень (т. 50 а/с 12-43).

Оскільки в банківських виписках відповідача не зазначено номер та дати видаткової накладної, по якій здійснюється оплата, а договором поставки не передбачено порядок зарахування коштів, позивач кошти, які надійшли від відповідача на погашення заборгованості зараховував в хронологічному порядку, відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.04.2005 у справі № 11/274 (12/5), від 06.12.2011 у справі № 5016/1816/2011 (4/66), від 30.07.2009 № 7/91 (10/105, 12/115/4/3) (т. 49 а/с 136-147).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за отриманий товар сплачував частково, проте оскільки в банківських виписках не було зазначено номер та дати видаткової накладної, по якій здійснюється оплата, а договором поставки не передбачено порядок зарахування коштів, позивач кошти, які надійшли від відповідача на погашення заборгованості зараховував в хронологічному порядку, відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.04.2005 у справі № 11/274 (12/5), від 06.12.2011 у справі № 5016/1816/2011 (4/66), від 30.07.2009 № 7/91 (10/105, 12/115/4/3) (т. 49 а/с 136-147).

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно з положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. №135 та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (в редакції постанови Правління Національного банку України від 15.04.2005 р. N 132) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 455 216 грн. 73 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 009 грн. 18 коп. - пені.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 7.2. договору поставки № 11/12 від 12.12.2007 сторони визначили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (т.1 а/с 15).

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 23 009 грн. 18 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 310 грн. 43 коп. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки позивача, які відповідають вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12 310 грн. 43 коп. - 3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (01601, м. Київ, проща Спортивна, 3; код 24654657) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40-років Жовтня, 36, а/с 349; код 31364122) 455 216 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 73 коп. - основного боргу, 23 009 (двадцять три тисячі дев'ять) грн. 18 коп. - пені, 12 310 (дванадцять тисяч триста десять) грн. 43 коп. - 3 % річних, 9 810 (дев'ять тисяч вісімсот десять) грн. 73 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 29.03.2013

Судді А.М. Івченко (головуючий)

О.М. Спичак

Є.Ю. Шаптала