Рішення № 30294548, 29.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1611/13 29.03.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»доКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»простягнення 11 037 899,69 грн.та

За зустрічним позовомКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»доПублічного акціонерного товариства «Київенерго»проСпонукання до укладання договору Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Іващенко О.В.від відповідача:Коломийченко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі-відповідач) про стягнення 11 037 899,69 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №32-0074 від 14.11.2003 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10 586 083,60 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 118 392,29 грн. інфляційних втрат та 351 423,80 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості на даних послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1611/13, призначено розгляд справи на 13.02.2013.

За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. у зв'язку з тим, що суддя Куркотова Є.Б. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/1611/13 для розгляду було передано судді Прокопенко Л.В.

У зв'язку з виходом судді Куркотової Є.Б. з лікарняного, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 справу № 910/1611/13 було передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 справу № 910/1611/13 було прийнято до свого провадження суддею Куркотовою Є.Б. Розгляд справи призначено на 27.02.2013.

27.02.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва від Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" надійшов зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про спонукання до укладання договору реструктуризації суми боргу за договором №320074 від 14.11.2003.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2013 зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з наявністю у позивача за зустрічним позовом заборгованості за договором №320074 від 14.11.2003 р. у сумі 10 586 083,60 грн., він звернувся до ПАТ «Київенерго» з пропозицією щодо укладання договору реструктуризації суми боргу. Враховуючи ухилення ПАТ «Київенерго» від укладання такого договору, позивач вказує на наявність підстав для спонукання ПАТ «Київенерго» до укладання договору реструктуризації суми основного боргу за договором №320074 від 14.11.2003 р. у судовому порядку.

У судовому засіданні 27.02.2013 оголошувалась перерва до 15.03.2013.

15.03.2013 у судовому засідання від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення фактичних обсягів споживання теплової енергії відповідачем на підставі договору №320074 від 14.11.2003 р. за період 01.10.2010 по 01.01.2013; визначення дійсної кількості теплової енергії, затраченої позивачем на виготовлення гарячої води за договором у вказаний період, а також питання відповідності визначених позивачем обсягів споживання теплової енергії за договором договірним тепловим навантаженням.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012).

Позивачем не було надано суду доказів того, що вирішення зазначених у клопотанні питань, потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо даних для визначення обсягів фактичного споживання відповідачем теплової енергії за договором (відомості обліку споживання теплової енергії, підписані та скріплені печаткою відповідача; облікові картки фактичного споживання теплової енергії (ГКАЛ) відповідачем згідно договору №320074), у зв'язку з чим оцінка наданих сторонами у справі доказів може бути здійснена господарським судом без призначення судової експертизи.

При цьому відповідачем не було надано суду належних доказів порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді з недотриманням температурного режиму або обсягів договірного теплового навантаження.

Надані відповідачем реєстраційно-контрольні картки суд не може прийняти до уваги, оскільки вони складені в односторонньому порядку без участі представників позивача.

За таких обставин клопотання відповідача про призначення експертизи суд вважає таким, що спрямовано на затягування розгляду справи, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 15.03.2013 оголошено перерву до 29.03.2012.

У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зустрічний позов просив задовольнити. У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2003 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №320074 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Згідно п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 9 наявного в матеріалах справи додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків), споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ - 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 оформлену «Постачальником» платіжну вимогу-доручення на суму яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками за жовтень 2010 р. - листопад 2012 р., а також відомостями обліку споживання теплової енергії за вказаний період, які підписані та скріплені печаткою відповідача, що містяться в матеріалах справи.

Що стосується посилання відповідача на незаконність нарахування позивачем обсягів споживання теплової енергії, а також на невідповідність фактичного теплового навантаження у будинках відповідача договірному, суд відзначає наступне.

Відповідно до Додатку №1 до договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії абоненту. Згідно п.1.4 вказаного додатку також визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого та наявних в матеріалах справи облікових карток вбачається, що позивачем щомісячно здійснювалось нарахування за надану теплову енергію відповідно до встановлених додатком №1 обсягів постачання та споживання.

Поряд з цим, відповідно до п.5 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Договору, продовжується на кожний наступний рік.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи в суді з боку відповідача відсутні будь-які звернення безпосередньо до позивача з заявами чи скарги на недоотриману теплову енергію або рішення суду з цього приводу.

Суд також врахує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду договір №320074 з підстав, передбачених п.5 Додатку №1 до Договору, сторонами розірвано не було.

Крім того, відповідно до п.8 Додатку № 2 до Договору № 320074 про порядок розрахунків за теплову енергію та п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, абонентам у разі відсутності приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури носія.

Тому посилання відповідача на те, що йому не було відомо, яким чином позивач здійснює нарахування кількості та вартості спожитої теплової енергії, не можуть бути взяті судом до уваги.

Посилання відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, з приводу того, що оскільки фактичним споживачем послуг позивача є мешканці, то у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості безпосередніх споживачів (населення та орендарів) з відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг визначений умовами договору, сторонами якого є сторони у справі. При цьому будь-які договірні відносини між позивачем та мешканцями будинків відсутні.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та за спірний період поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 18 693 225,39 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, сплативши вартість наданих послуг у розмірі 8 125 141,79 грн., внаслідок чого за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2013 р. складає 10 586 083,60 грн., що зумовило звернення позивача із позовом до суду.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 10 додатку №2 встановлено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача на користь позивача по оплаті теплової енергії у вигляді гарячої води за спірний період у розмірі 10 568 083,60 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 10 568 083,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 118 392,29 грн. інфляційних втрат та 351 423,80 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% та інфляційних втрат річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а отже позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 351 423,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 118 392,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості у розмірі 10 568 083,60 грн., 3% річних у розмірі 351 423,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 118 392,29 грн.

Під час розгляду справи Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» було подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про спонукання до укладання договору реструктуризації на основну суму боргу за договором №320074 від 14.11.2003 на постачання теплової енергії в гарячій воді на термін 60 місяців із затвердженням відповідного графіку платежів.

Зустрічні позовні вимоги КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» обґрунтовує тим, що у зв'язку із наявністю у останнього заборгованості на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320074 від 14.11.2003 р., позивач за зустрічним позовом на підставі п. 28 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198 та положень Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» звернувся до відповідача за зустрічним позовом із пропозицією укладення договору про реструктуризацію заборгованості.

У зв'язку із тим, що ПАТ «Київенерго» відповіді на пропозицію укладання спірного договору реструктуризації не надав, позивач за зустрічним позовом вказує на підстави для спонукання відповідача щодо укладання договору реструктуризації на основну суму боргу за Договором №320074 від 14.11.2003 р. у судовому порядку.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» (надалі - Закон) заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідкісних нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадян), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198 визначено, що Правила користування тепловою енергією (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 п. 28 Правил у разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості.

Враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем за зустрічним позовом на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320074 від 14.11.2003 р. та на підставі положення ч. 2 п. 28 Правил та ст. 1 Закону, позивач за зустрічною позовною заявою 12.07.2012 р. звернувся до відповідача із пропозицією (лист №2239 від 12.07.2012 р.) укласти договір реструктуризації боргу.

В свою чергу, відповідач за зустрічною позовною заявою відповіді на вказаний лист не направив.

З огляду на відсутність відповіді та ухиляння ПАТ «Київенерго від укладання договору реструктуризації боргу, Комунальне підприємство звернулось до суду із зустрічним позовом про спонукання до укладання такого договору у судовому порядку.

Частиною 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

В свою чергу, частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що в якості пропозиції укласти договір реструктуризації заборгованості за Договором №320074 від 14.11.2003 р., позивачем за зустрічним позовом на адресу відповідача надіслано лист №2239 від 12.07.2012 р.

Проте даний лист позивача суд не може розцінювати як пропозицію укласти договір, оскільки зміст даного листа не містить істотних умов договору, а також у даному листі позивачем не було запропоновано графік погашення суми боргу.

При цьому доказів звернення до ПАТ «Київенерго» саме з проектом Договору реструктуризації боргу, оформленим у вигляді єдиного документу, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, позивач за зустрічним позовом не надав.

За таких обставин позивачем за зустрічним позовом не було дотримано встановленого чинним законодавством загального порядку укладання договорів та не було надано на погодження відповідачу відповідного проекту договору реструктуризації боргу. Відповідний проект договору в додатках до зустрічної позовної заяви також відсутній.

Згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У даному випадку спір виник з приводу укладання договору реструктуризації боргу на підставі Правил користування тепловою енергією та Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

Частиною 2 п. 28 Правил у разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості.

Відтак, з аналізу положень наведеного пункту Правил, на який посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, вбачається можливість укладення між теплопостачальником та споживачем договору про реструктуризацію боргу лише за взаємною згодою сторін.

При цьому, укладення договору реструктуризації боргу не є для постачальника обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи те, що укладання договору реструктуризації боргу здійснюється лише за згодою теплопостачальника та не є для нього обов'язковим на підставі закону, правові підстави для спонукання відповідача за зустрічним позовом на укладання з позивачем спірного договору реструктуризації боргу у судовому порядку відсутні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Судові витрати розподіляються відповідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул.. Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 10 568 083 (десять мільйонів п'ятсот шістдесят вісім тисяч вісімдесят три) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 351 423 (триста п'ятдесят одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 80 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 118 392 (сто вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відмовити.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано: 29.03.2013 р.