Рішення № 30294074, 05.03.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

05.03.2013

Справа № 0418/8262/2012

2/0203/896/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 березня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.

при секретарі - Науменко А.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1Л

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2012 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації (а.с. 1-2).

Позивач у своїй позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.05.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № DND0GK00006203, відповідно до умов даного договору позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 34 332 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.05.2025 року. На забезпечення виконання умов договору відповідач передав у іпотеку квартиру №53, загальною площею 30,40 кв.м., житловою площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул. Войцеховича, будинок №112, яка належить відповідачу. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 34332 дол. США, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання у звязку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 16.10.2012 року становить 52 959,71 дол. США. На підставі зазначеного, позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2, що перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до договору іпотеки б/н від 30.05.2007 року, а саме квартиру №53, загальною площею 30,40 кв.м., житловою площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул. Войцеховича, будинок №112, здійснити виселення відповідача та інших осіб із зазначеної квартири, із зняттям їх з реєстраційного обліку, також покласти на відповідача судові витрати по справі (а. с. 1-2).

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини не явки суд не повідомив, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України (а.с. 31,36-37,43-46,48-49,52-53).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 30.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DND0GK00006203, відповідно до умов даного договору позивач надав кредит у розмірі 34332 дол. США, договір був укладений строком до 30.05.2029 року, згідно з даним договором відповідач був зобовязаний кожного місяця сплачувати суму кредиту відсотки за користування кредитом та інші витрати відповідно до умов договору, зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 10-12).

Також встановлено, що на виконання кредитного договору № DND0GK00006203 від 30.05.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 34 332 дол. США., що підтверджується ордером розпорядження № ВТ477053000004 від 30.05.2007 року, розрахунком заборгованості та поясненнями наданими представником позивача у судовому засіданні (а.с. 13, 4-5).

Встановлено, що у забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору № DND0GK00006203 між сторонами був укладений договір іпотеки б/н від 30.05.2007 року, відповідно до якого відповідач надав у іпотеку квартиру №53, загальною площею 30,40 кв.м., житловою площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул. Войцеховича, будинок №112, зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 14-17).

Також судом встановлено, що у відповідача за кредитним договором № DND0GK00006203 від 30.05.2007 року виникла заборгованість, яка станом на 16.10.2012 року становила 52 959,71 дол. США (за курсом НБУ на 16.10.2012 р. 7,99 грн. за 1 дол. США), що становить 423 148 грн. 08 коп., що складається із заборгованості за кредитом 219 341 грн. 40 коп., заборгованості за відсотками - 80 450 грн. 99 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом 17 659 грн. 73 коп., пені в розмірі 85 308 грн. 03 коп. та штрафу в розмірі 20 387 грн. 92 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 4-5).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищезазначених договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, який є обовязковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст.3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст.549 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547, 573 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до ст.575 ЦК України різновидом застави є іпотека.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст.ст.3, 18 Закону України «Про іпотеку», ст.574 в контексті ст.575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і ст.ст.577, 585 ЦК України.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст.589, 590 ЦК України.

Нормою ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Статтею 6 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлено, що органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами у справі кредитного договору № DND0GK00006203 від 30.05.2007 року, а також договору іпотеки квартири б/н від 30.05.2007 у відповідності до вимог чинного законодавства, а також встановлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 на відміну від кредитодавця (іпотекодержателя), своїх договірних зобовязань за вказаними договорами, що зумовило виникнення у ПАТ КБ «ПриватБанк» права на звернення стягнення на предмет іпотеки АДРЕСА_1.

Враховуючи встановлені судом та викладені вище фактичні обставини, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 591 ЦК України, ст.ст. 36, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку» в яких зазначені способи реалізації предмета іпотеки, суд має право в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначити у рішенні суду яким саме способом буде проведена реалізація предмету іпотеки, що в подальшому при виконанні рішення буде сприяти найбільш повному погашенню заборгованості відповідача за рахунок предмета іпотеки. Отже суд вважає за можливе задовольнити частково позовну вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення шляхом визначення способу реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням його початкової ціни на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації мешканців житла, яке є предметом іпотеки, суд виходив з наступного. Так, за змістом норм ст.ст. 9, 109 ЖК України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» дійсно можливе одночасне ухвалення з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення про виселення мешканців такого предмету іпотеки. При цьому з урахуванням на положення ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк, тобто при фактичному виникнення спору з цього приводу, що також повністю узгоджується із висновками Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у постанові №5 від 30 березня 2012 року. Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів, того що відповідачі, що зареєстровані в спірній квартирі будуть перешкоджати процесу реалізації вищезазначеного нерухомого майна або відмовились на обґрунтовану та законну вимогу іпотекодержателя звільнити таке житлове приміщення, в суду відсутні підстави вважати цивільні права іпотекодержателя порушеними з цього приводу, а отже і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виселення

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3 219 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 546, 547, 573-575, 577, 585, 610, 611, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.1, 3, 18, 33, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 208-210, 212-215, 218, 223, Глава 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Звернути стягнення на предмет іпотеки: а саме квартиру №53, загальною площею 30,40 кв.м., житловою площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул. Войцеховича, будинок №112, яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу б/н від 30.05.2007 року на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № DND0GK00006203 від 30.05.2007 року в розмірі 423 148 грн. 08 коп., що складається із заборгованості за кредитом 219 341 грн. 40 коп., заборгованості за відсотками - 80 450 грн. 99 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом 17 659 грн. 73 коп., пені в розмірі 85 308 грн. 03 коп. та штрафу в розмірі 20 387 грн. 92 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення судових витрат 3 219 грн.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

СуддяФ.Ф. Маймур