Постанова № 30293512, 27.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5006/29/123/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід23.01.2013 рокуу справі№ 5006/29/123/2012 (суддя Риженко Т.М.)за позовомДержавного підприємства "Борзнянське лісове господарство", м. Борзна Чернігівської областідо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької областіпростягнення заборгованості у розмірі 29999 грн. 99 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Державне підприємство "Борзнянське лісове господарство", м. Борзна Чернігівської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 29999 грн. 99 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.01.13 р. позовні вимоги Державного підприємства "Борзнянське лісове господарство", м. Борзна Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 29999 грн. 99 коп. були задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Донецьк на користь Державного підприємства "Борзнянське лісове господарство", м. Борзна Чернігівської області заборгованість у розмірі 29999 грн. 99 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 23.01.13 р. скасувати та припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 14.02.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/29/123/2012.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.12 року між Державним підприємством "Борзнянське лісове господарство" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 105, згідно умов якого за результатами проведення спеціалізованого аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2012 року, який відбувся 06.03.2012р., Продавець передає у власність на умовах франко-склад Продавця (франко-нижній) фансировину, (надалі-товар), /аукц. свідоцтво №, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в даному Договорі.

У відповідності до п. 3 договору, право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання-передачі.

Згідно п. 6.1 договору, прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко-склад Продавця за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця.

Пунктом 6.3 договору зазначено, що датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 6.4 договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості П-6, П-7, ДСТУ 4020-2-2001, 2034-92.

Згідно п. 7.1 договору, платіж (передплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явленого рахунку до сплати.

У відповідності до п. 8.2 договору, Покупець зобов'язаний прийняти товар в установлений даним Договором термін.

Пунктом 12.2 договору сторони передбачили, даний договір діє з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року.

Сторони додатком № 1 до договору визначили графік поставки товару та умови поставки, а саме: FCA склад Продавця; Продавець - Державне підприємство "Борзнянське лісове господарство"; Покупець Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай" та зазначено залізничні реквізити.

Позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму у розмірі 69978 грн. 04 коп., що підтверджено видатковими накладними № 78 та № 79. Відправку продукції було здійснено залізницею, що підтверджено залізничними накладними № 33308008 та № 33344581.

Однак відповідач оплату товару здійснив лише частково, у зв»язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 29999 грн. 99 коп.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 18.08.12 р. № 481 з вимогою здійснити оплату за поставлений товару у сумі 29999 грн. 98 коп., втім останній залишив вимогу без виконання.

Враховуючи наведене, позивач завернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області заборгованості у розмірі 29999 грн. 99 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору купівлі-продажу необробленої деревини № 105 від 12.03.12р. здійснив відповідачу поставку товару на суму у розмірі 69978 грн. 04 коп., однак відповідач отриманий товар оплатив лише частково.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за отриману продукцію, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 29999 грн. 99 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2013 р. у справі № 5006/29/123/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

У відповідності до абз. 2 п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з»ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд, у залежності від конкретних обставин справи, може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ч. 1-4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.13 року відповідача було зобов»язано надати докази доплати судового збору у розмірі 55 грн. 25 коп., однак відповідач вимоги ухвали не виконав, у зв»язку з чим до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області на користь Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 55 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Артемівськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2013 р. у справі № 5006/29/123/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2013 р. у справі № 5006/29/123/2012 - без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, 90, ЗКПО 35151794 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 55 грн. 25 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.